Постанова № 41989296, 17.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року Справа № 813/6035/14

16 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

позивач ОСОБА_1,

від відповідача 1 не прибув,

від відповідача 2 Попадюк С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Пустомитівському районі, Відділ Держземагентства у Пустомитівському районі.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Пустомитівському районі (відповідач 2), Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі (відповідач 1), в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог /а.с.30-31, 82-83, 93-94/, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Пустомитівському районі Нагурського Р.Л. від 30.04.2014 року № РВ-4600027032014;

- зобов'язати Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Пустомитівському районі Нагурського Р.Л. розглянути заяву відповідно до вимог Закону України «Про державний земельний кадастр».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки відсутні, відповідачі неналежним чином здійснюють ведення земельного кадастру, не вживають у встановленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, не усувають недоліків, що призводить до подання скарг.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити позов.

Відповідач 1, Державний кадастровий реєстратор в судове засідання не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Представник відповідача 2, Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі, у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.99-103/. Вважає дії та рішення щодо відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру законними та обґрунтованими. Просив у позові відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення позивача, представника відповідача 1, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Державним кадастровим реєстратором Відділу Дерземагентства Пустомитівського району Львівської області Нагурським Р.Л. розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 30.04.2014 року та прийнято рішення № РВ-4600027032014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав:

- акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки не узгоджений із суміжними землекористувачами від Б до Г та від Г до А;

- невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме перетин земельної ділянки з кадастровим номером 4623681200:08:000:0066, яка зареєстрована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року № 513, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини /а.с.11-12/.

Не погоджуючись з такими підставами для відмови та вважаючи їх необґрунтованими, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Особливості проведення державної реєстрації земельної ділянки регламентовано Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051.

Даним Порядком передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі: 1) заяви про державну реєстрацію земельної ділянки; 2) оригіналу погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації; 3) електронного документу; 4) документу, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з положеннями вказаного Порядку, очевидно, що основним документом для реєстрації земельної ділянки є погоджена відповідно до законодавства документація із землеустрою.

Частиною 3 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Сторони в судовому засіданні не заперечили, що позивачем було подано повний пакет документів, зокрема проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 2011 року /а.с.38-54/.

Судом встановлено, що позивачем узгоджено межі земельної ділянки з суміжними землекористувачами та виконано інші умови, згідно з законодавством про землеустрій, свідченням чого є затвердження проекту землеустрою, зокрема, в.о. начальника управління Держкомзему у Пустомитівському районі /а.с.68/.

Також, судом встановлено, що державний кадастровий реєстратор 12.09.2013 року рішенням № РВ-4600017612013 вже відмовляв позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо відповідної земельної ділянки з підстав неузгодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами, однак постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 року у справі № 813/558/14 таку підставу для відмови визнано необґрунтованою, а рішення державного кадастрового реєстратора визнано протиправним та скасовано.

Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.

За правилами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відмова державного кадастрового реєстратора у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо відповідної земельної ділянки з тих підстав, що акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки не узгоджений із суміжними землекористувачами від Б до Г та від Г до А є необґрунтованою.

Щодо відмови державного кадастрового реєстратора з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме перетин земельної ділянки з кадастровим номером 4623681200:08:000:0066, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Судом з матеріалів справи встановлено, що розпорядженням голови Пустомитівської РДА від 22.07.2011 року № 724 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_1 площею 2,0 га для особистого селянського господарства на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту /а.с.43/.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2012 року № 531 до розмежування земель державної та комунальної власності формування земельних ділянок із земель запасу, непереданих у власність та користування, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певної категорії може здійснюватися за результатами інвентаризації земель, проведеної за рішенням сільських, селищних, міських рад - у межах населених пунктів, райдержадміністрацій - за їх межами.

Розпорядженням голови Пустомитівської РДА від 28.08.2013 № 367 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Пустомитівського району орієнтовною площею 2000 га та виготовити за її результатами технічну документацію із землеустрою. Надалі, розпорядженням голови Пустомитівської РДА від 14.11.2013 року № 555 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель затверджено матеріали інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2004,5453 га за межами населених пунктів на території Пустомитівського району, сільських рад.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідно до вищевказаних розпоряджень на території Пустомитівського району проінвентаризовано в т.ч. і земельну ділянку площею 2,0 га, на яку претендує позивач, оскільки проект землеустрою був на стадії виготовлення та ділянці не було присвоєно кадастровий номер, тобто земельна ділянка знаходиться у державній власності. На підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) 04.11.2013 року було сформовано та внесено до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,8900 га державної власності, яка розташована на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Внаслідок чого, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий № 4623681200:08:000:0066 та на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки видано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с.105/.

Таким чином, під час розгляду заяви позивача державний кадастровий реєстратор встановив, що земельна ділянка, яку має намір отримати у власність позивач, знаходиться в межах іншої земельної ділянки, а саме: в межах земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 7,8900 га кадастровий № 4623681200:08:000:0066, розпорядником якої є Головне управління Держземагентства у Львівській області /а.с.104/.

Отже, з врахуванням положень ч. 6 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», відповідачем обґрунтовано відмовлено позивачу у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо відповідної земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд зважає на доводи позивача про те, що державний реєстратор відмовляв раніше у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо відповідної земельної ділянки з необґрунтованих підстав, та відповідне рішення суду у справі не оскаржувалося і набрало законної сили, однак зауважує, що для відмови державного кадастрового реєстратора від 30.04.2014 року була інша підстава, яка визнана судом обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову повністю, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.