Постанова № 41989148, 22.12.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3600/14

22 грудня 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: представник не прибув

третьої особи відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинення певних дій ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання відмови неправомірною та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Рівне звернутись із поданням, передбаченим п.5 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 до управління Державної казначейської служби України у м. Рівному про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за договором купівлі-продажу в сумі 2673,26грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за договором купівлі - продажу від 25.06.2014 року вона придбала житло. При нотаріальному оформленні вказаного договору була змушена сплати збір на державне обов'язкове пенсійне страхування в сумі 2673,26 грн. - 1% від вартості придбаного нерухомого майна. Оскільки житло придбала вперше, вважає, що звільнена від сплати збору. 10 вересня 2014 року звернулася до управління Пенсійного фонду України в м.Рівне із заявою, в якій просила надати подання про повернення коштів з бюджету. Однак, управління Пенсійного фонду України в м.Рівне листом від 26.09.2014 р. у поверненні коштів відмовило. Вважає, що відмова є протиправною, а зазначена сума збору була стягнута безпідставно у зв'язку з чим підлягає поверненню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву, позовні вимоги заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивачем в своїх обґрунтуваннях не доведено факт придбання житла вперше. В задоволенні позову просить відмовити повністю.

Третя особа надала пояснення по справі. Зазначила, що згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

Представники відповідача та третьої особи до суду не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та вчасно. Відповідач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та третьої особи на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за договором купівлі-продажу від 25 червня 2014 року (а.с.6) придбала житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2, загальною вартістю 267362,00 грн. Обов'язковою вимогою, необхідною для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, була сплата 1% збору на державне пенсійне страхування від вартості придбаного нерухомого майна. На виконання даної вимоги позивачкою сплачено 2673,26 грн., отримувач - УК у м.Рівному, що підтверджується квитанцією № 2231.1154.4 від 25 червня 2014 року (а.с.4).

10 вересня 2014 року, вважаючи, що зазначений збір сплачено нею помилково, позивачка звернулася із заявою до управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про внесення подання до органу Казначейства про повернення суми сплаченого збору в розмірі 2673,26 грн., з тих підстав, що житло нею придбано вперше (а.с.8).

Листом від 26.09.2014 року № 387/10 управління Пенсійного фонду України в м.Рівне відмовило позивачу в повернені сплачених коштів. При цьому, відповідач посилався на те, що позивачем в своїх обґрунтуваннях не доведено факт первинного придбання житла (а.с.9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР.

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з ПК України.

Аналогічні приписи містить пункт 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. № 1740 (далі - Порядок).

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року у справі N 2-30/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за поданням Голови правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до вказаної ухвали, звернувшись до Конституційного Суду України з питанням про визначення кола осіб, яких слід вважати такими, що придбавають житло вперше, Голова правління Пенсійного фонду України фактично просив визнати шляхом офіційного тлумачення, що пільга щодо звільнення від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у разі придбання житла вперше встановлена тільки для "малозабезпечених громадян та молодих сімей, які за рахунок власних коштів знімають з держави тягар соціальних витрат та забезпечення цих категорій громадян житлом". З даного приводу Конституційний суд України роз'яснив, що вирішення порушеного питання таким чином можливе лише шляхом внесення відповідної зміни до Закону, що не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Проаналізувавши норми Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. № 1740, суд зазначає, що важливою обставиною для правильного вирішення питання про необхідність сплати фізичною особою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, є встановлення факту перебування особи у черзі на одержання житла або придбання особою житла вперше.

Статтею 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV, із змінами та доповненнями.

У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію (абз.3 ч.5 ст.3 вказаного Закону).

Із наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №31314726 від 19.12.2014 року щодо суб'єкта - ОСОБА_1 (а.с.42-44) встановлено, що ОСОБА_1 уклала лише один договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2.

Судом також встановлено, що позивач 03.08.2004 року у спосіб приватизації шляхом безоплатної передачі квартири за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 28,40 м2, набула права приватної спільної часткової власності на 1/4 вказаної квартири (а.с.47-49).

Вказані обставини в судовому засіданні позивач підтвердила. Додатково пояснила, що житло придбала вперше, на квартирній черзі на отримання житла не перебуває.

Зважаючи на спосіб набуття позивачем права власності на 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_1, вказана обставина, на переконання суду, не є перешкодою для застосування приписів п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" щодо звільнення позивача від сплати збору при укладенні договору купівлі-продажу від 25.06.2014 р.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на це, суд вважає безпідставними твердження відповідача про недоведеність позивачем факту придбання житла вперше. З матеріалів справи встановлено, що відповідачем заходів щодо перевірки таких обставин не вживалось, доказів на спростування тверджень позивача відповідачем суду не надано.

На підставі належних та допустимих доказів судом встановлено, що позивачкою вперше придбано житло, а тому при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 2673,26 грн.

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Згідно із пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 N 787, який набрав чинності з 15.10.2013 року та є чинним на час вирішення справи судом, Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до п.7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-2 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким установлено, зокрема, механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

В ході судового розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що при одержанні заяви позивача відповідач не вчинив визначених чинним законодавством обов'язкових дій та не прийняв належних рішень, чим допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах та порушив законні права та інтереси заявника. У зв'язку з цим, така бездіяльність відповідача є протиправною.

Суд також зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судом встановлено протиправність у бездіяльності відповідача суд, задовольняючи зазначені вище позовні вимоги, не втручається у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, а лише встановлює ефективний спосіб захисту порушеного права.

Відтак, належним способом захисту порушеного права є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання його подати до управління Державної казначейської служби України у м. Рівному подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за договором купівлі-продажу в сумі 2673,26грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити повністю, з урахуванням належного способу захисту порушеного права.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо неподання до управління Державної казначейської служби України у м. Рівному подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за договором купівлі-продажу в сумі 2673,26грн.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне подати до управління Державної казначейської служби України у м. Рівному подання, передбачене п.5 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 року про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за договором купівлі-продажу в сумі 2673,26грн.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гломб Ю.О.