Постанова № 41989122, 16.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року № 813/7379/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Морочинського А.М.

представника відповідача - Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Іскра» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Іскра» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0000911720.

Позовні вимоги мотивує тим, що надання коштів позивачем своїм працівникам згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №74 від 18.02.2013, №75 від 18.02.2013, №17 від 11.05.2013, №18 від 13.05.2013, №73 від 25.06.2013 не є наданням додаткового блага, оскільки придбання палива, фотоапарата та карти пам'яті здійснювалось працівниками позивача в межах цивільно-правових (а не трудових) відносин між ними та позивачем, за дорученням та за рахунок позивача, а тому немає жодного значення чи таке придбання відбувалось в робочий чи в неробочий час. Зазначає, що вказані товарно-матеріальні цінності були використані саме ПАТ «Іскра» (а не працівниками у власних потребах) в його господарській діяльності та включені до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Також позивач вказує, що відповідачем помилково встановлено порушення строків перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого з нарахованої заробітної плати за квітень 2013, оскільки позивач своєчасно звертався до податкової інспекції із заявами про зарахування переплати з іншого податку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, посилалась на факти, виявлені плановою виїзною перевіркою ПАТ «Іскра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.13 по 31.12.13, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13 по 31.12.13. Перевіркою зроблено висновок про віднесення компенсацій, які виплачувались працівникам підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на придбання ТМЦ (паливно-мастильних матеріалів, фотоапарату, карти пам'яті) у неробочі дні є додатковим благом платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на підставі п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу за ставками, визначеними у ст.167 цього Кодексу. Вважає, що висновки акта перевірки є правомірними, просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Іскра" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.13 по 31.12.13, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13 по 31.12.13, про що складено акт від 06.10.14 № 1092/13-50-22-01 -17/00214244.

В ході планової перевірки встановлено порушення ПАТ «Іскра»:

підпункту "г" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст.167, п.п. 168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп."а" п.176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 537,14 грн.

підпункту 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п. пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168, п. 171.1 ст. 171, п.п."а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р із змінами та доповненнями, несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 15816,44 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0000911720, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДФО в сумі 2499,54 грн., в т.ч. основний платіж - 537,14 грн. та штрафна санкція - 1965,40 грн.

Перевіркою зроблено висновок про віднесення компенсацій, які виплачувались працівникам підприємства ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на придбання ТМЦ (паливно-мастильних матеріалів, фотоапарату, карти пам'яті) у неробочі дні є додатковим благом платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на підставі п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу за ставками, визначеними у ст.167 цього Кодексу. Також перевіркою встановлено порушення строків перерахування до бюджету ПДФО, утриманого із нарахованої заробітної плати за квітень 2013 року.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відносини між працівником та роботодавцем регулюються, перш за все, Кодексом законів про працю України, згідно з яким працівник має виконувати обов'язки, обумовлені трудовим договором (посадовою інструкцією).

Так, згідно із статтею 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку із службовими відрядженнями. Щодо інших витрат, то підтвердженням того, що вони були здійснені за дорученням керівництва, можуть бути розпорядчі документи (наказ, розпорядження) або письмова довіреність. Дана позиція викладена в листі Нацбанку України від 29.05.05 №11-113/3341-9712.

Придбання працівниками у власність підприємства товарів за власні готівкові кошти з подальшим відшкодуванням їм витраченої готівки, та правомірність використання власних готівкових коштів працівниками підприємств для вирішення виробничих (господарських) питань регулюється на законодавчому рівні, зокрема, вимогами статей 1159 і 1160 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 1159 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії.Ст.1160 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.

Згідно п. 14.1.47 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);

Згідно з п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються відповідно до закону за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів щодо повноважності найманих працівників здійснювати витрати для потреб роботодавця (трудовий договір, посадова інструкція, наказ по підприємству, включаючи наказ про відрядження, договір доручення чи комісії, тощо), табелі обліку робочого часу за лютий, травень 2013 року, доказів виправданості обставин, за яких були вчинені дії на придбання паливно-мастильних матеріалів, отже прибдані працівниками ПАТ «Іскра» матеріальні цінності в силу п. 14.1.47 ст. 14 Податкового кодексу України є додатковим благом.

Також, перевіркою встановлено, що податок на доходи фізичних осіб утриманий з нарахованої заробітної плати за квітень 2013 року, яка підлягала перерахуванню до бюджету до 30.05.2014 року, фактично перерахований до бюджету поза межами встановленого терміну.

Згідно п.п.168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно пп. 168.1.5 п. 168.1. ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ із змінами та доповненнями , якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається ) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Відповідно до ст.14 пп.14.1.115 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

При цьому відповідно до ст.17 пп. 17.1.10 ПКУ у платника податку виникає право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПКУ.

Відповідно до ст..43 п. 43.3 та ст.,102 п. 102.5 ПКУ передбачають необхідність подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення переплати або отримання права на відшкодування.

З метою врегулювання процедури повернення надміру сплачених до бюджету коштів затверджені Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (наказ Держказначейства від 10.12.2002 р. №226) та Порядок взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (наказ від 21.12.2010 р. № 974/1597/499) (далі - Порядок № 974).

Абзацом 1 пункту 5 глави 1 вказаного Порядку встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно- правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції.

За платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби в строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує та передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України.

Орган державної податкової служби несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі територіальному органу Державного казначейства України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів із бюджету.

Судом встановлено, що позивач звертався із заявами про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок податку з доходів фізичних осіб від 17.05.2013 №23/101, від 17.05.2013 №23/102, від 20.05.2013 №23/103, від 20.05.2013 №23/104, від 20.05.2013 №23/105, від 20.05.2013 №23/106, від 20.05.2013 №23/107, від 20.05.2013 №23/108, від 20.05.2013 №23/109, однак лише заяви від 17.05.2013 №23/101, від 17.05.2013 №23/102, від 20.05.2013 №23/103 зареєстровані ДПІ 21.05.2013 за №6017/10, 22.05.2013 за №6068/10 та 23.05.2013 за №6093/10 відповідно.

Інші заяви від 20.05.13 №23/104,№23/105,№23/106, №23/107, №23/108,№23/109 суд не може брати до уваги, оскільки такі не містять доказів щодо їх отримання ДПІ, а відтак і їх належного реагування.

Як вбачається із листа ДПІ від 29.05.13 р. перекидка у травні 2013 р. складає 99800 грн. (22.05.13 - 49900 грн.,23.05.13 -49900 грн.) та 30.05.13 - 49900 грн.

Відповідно до даних зворотнього боку облікової картки з ПДФО за травень 2013 здійснено перекидку коштів з податку на прибуток в сумі 149700,00 грн. (22.05.13- 49900,00 грн.,23.05.13- 49900,00 грн.,30.05,13- 49900,00 грн.). Відтак згідно даних перевірки перераховано коштів до бюджету 652618,16 грн.( 149700,00 - перекидка та 502919,16 грн. сплата по касі). Оскільки, залишок на кінець перевіряємого періоду становить 668434,60 грн., відповідно перерахування становить 652618,16 грн., відтак, несплачений податок 15816,44 грн. (668434,60 -652618,16).

Відтак, суд приходить до висновку, що перевіркою правомірно встановлено, що податок на доходи фізичних осіб утриманий з нарахованої заробітної плати за квітень 2013 року, яка підлягала перерахуванню до бюджету до 30.05.2014, фактично перерахований до бюджету поза межами встановленого терміну.

Суд вважає зазначений висновок акту перевірки обгрунтованим, враховуючи вищенаведені мотиви, викладені при оцінці правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на на доходи фізичних осіб. Тому, не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 14.10.2014 №0000911720.

Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем при поданні позову 21.10.2014 сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. З огляду на встановлені вищевказаним Законом ставки судового збору та розмір мінімальної заробітної плати, недоплачена сума судового збору складає 1644,30 грн. і підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства «Іскра» до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Іскра» на користь Державного бюджету України 1644,30 грн недоплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 23.12.2014