Ухвала суду № 41988888, 16.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3165/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.

Жук С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Колективного підприємства «Комунальник» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014р. по справі за позовом Колективного підприємства «Комунальник» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про зобов'язання вчинити пе6вні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014р. КП «Комунальник» (уточнюючи в процесі розгляду справи свої позовні вимоги) звернулося в суд із позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) про зобов'язання вчинити певні дії щодо підготовки висновку про повернення помилково сплачених грошових коштів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та надати його для виконання Управлінню ДКС України в Ізмаїльському районі Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Підприємству на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить будівля громадського призначення (готель) в будинку №54-а по пр-ту Суворова в м.Ізмаїлі Одеської області. Підприємство перерахувало до бюджету за вказаний об'єкт нерухомості суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 58892,54грн. Вважаючи, що Підприємством помилково перерахована вищезазначена сума, воно неодноразово зверталося до відповідача із заявами про повернення такої суми або перерахування податку на землю і єдиний податок. Між тим, в задоволені таких вимог КП «Комунальник» було відмовлено.

Позивач таку відмову вважає протиправною, такою, що порушує його законні права та інтереси, а тому посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014р. у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що КП «Комунальник» надало декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в яких визначило свої податкові зобов'язання та сплачувало їх як узгоджено податкове зобов'язання. В зв'язку із чим, підстав вважати, що такі кошти мають статус надміру або помилково сплачених грошових зобов'язань у суду немає.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що КП «Комунальник» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить будівля громадського призначення (готель) в будинку №54-а по пр-ту Суворова в м.Ізмаїлі Одеської області (а.с.50).

Відповідно до уточнених податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2013р, 2014р. та додатків до них (а.с.77-80) позивач визначив свої податкові зобов'язання з вказаного податку та сплатив їх у встановлені строки.

Вважаючи, що об'єкт нерухомості «будівля громадського призначення (готель)» не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та посилаючись на ст.43ПК України Підприємство просило ДПІ помилково перераховані кошти за цим податком перерахувати на податок на землю та єдиний податок (а.с.17, 52-54).

В сою чергу, ДПІ листом від 16.05.2014р. повідомило, що до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належать готелі, мотелі тощо у випадку віднесення їх правовстановлюючими документами до житлового фонду, та які не підпадають під перелік об'єктів, зазначених у п.п.265.2.2 п. 265.2 ст.265 ПК України (а.с.18). Тобто, готель є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Аналогічну відповідь Підприємство отримало від ДПІ 04.06.2014р. (а.с.51).

Вирішуючи питання щодо правомірності висновків ДПІ, суд виходив з наступного.

Підпунктами 14.1.129 п.14.1 ст.14ПК України встановлений перелік об'єктів житлової нерухомості , який віднесений до житлового фонду.

Підпунктами 265.2.2 п.265.2 ст.265ПК України визначений перелік об'єктів житлової нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.

При цьому, ст.4 Житлового кодексу України чітко визначила поняття житлового фонду та з чого він утворюється.

Аналізуючи наведені норми права суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і судова колегія, що готель не є об'єктом житлової нерухомості, а тому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Не встановлено підстав для віднесення готелю, як будівлі громадського призначення до об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказаний об'єкт не зареєстрований як будівля житлового фонду, у тому числі громадського житлового фонду.

Відповідно до ст.54ПК України, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За правилами п.п.14.1.115 та п.п.14.1.182 п.14.1 ст.14ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату; помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб ( які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Судом цілком правомірно зазначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання підлягають поверненню платнику податків в разі, якщо такі кошти перераховані або не на той рахунок, або не у правильно визначеному розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Комунальник» 17.06.2014р. подало ДПІ уточнюючи декларації, в яких визначило свої податкові зобов'язання та сплачувало їх як узгоджене податкове зобов'язання, а тому такі кошти не мають статусу надміру або помилково сплачених грошових зобов'язань.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що підстав для зобов'язання ДПІ надати висновок про повернення помилково сплачених грошових коштів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та надати його для виконання Управлінню ДКС України в Ізмаїльському районі Одеської області немає. Протилежного позивач не довів.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Комунальник» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

С.І. Жук