Постанова № 41988882, 18.12.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року справа № 823/3474/14

16 год. 27 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Демченко Н.Ю.,

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув;

представника третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Дмитренко В.І. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ» в інтересах Смілянської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ» до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції; третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, - про визнання дій неправомірними, незаконною постанови і зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2014 товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ» (далі - позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд в інтересах Смілянської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ» з адміністративним позовом до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати дії відповідача неправомірними, а постанову від 14.10.2014 в частині арешту коштів на рахунку №2604757299 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 380805) - незаконною;

- зобов'язати відповідача зняти арешт з коштів Смілянської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ» на рахунку №2604757299 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 380805);

- судові витрати покласти на відповідача.

Позов мотивований тим, що вказаний банківський рахунок відкривався та використовувався підприємством виключно для отримання коштів від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам - працівникам підприємства. Звернення підприємства до відповідача з проханням вирішити питання щодо зняття арешту з цього рахунку фактично залишено без розгляду. Тому, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував проти позову з тих підстав, що до накладення арешту на рахунки боржника банк його не попередив про призначення цих рахунків.

Представник третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору позов підтримав та просив його задовольнити.

Заслухавши пояснення представників осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з таким.

З письмових доказів у справі суд встановив, що на виконання судового наказу Смілянського міськрайонного суду від 17.09.2014 №703/4550/14-ц старший державний виконавець Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Шульга Я.Д. в межах виконавчого провадження №44906485 14.10.2014 прийняв постанову про арешт коштів боржника, якою наклав арешт на кошти Смілянської філії ТОВ «Еліт», у т.ч. на рахунку №2604757299 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 380805), який відкритий для зарахування страхових коштів, що підтверджується довідкою центрального Смілянського відділення ЧОД АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» від 04.06.2014 (а.с.8). Використання вказаного рахунку у банку на зазначені цілі підтверджується також тим, що 14.10.2014 та 31.10.2014 Смілянською філією ТОВ «Еліт» подано Смілянській міжрайонній (міській) дирекції Фонду заяви-розрахунки щодо фінансування сум матеріального забезпечення застрахованим особам на загальну суму 21742,22грн., які згідно з даними платіжних доручень (а.с.29, 31-32) перераховані Фондом на вищевказаний рахунок.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, суд взяв до уваги таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд врахував, що повноваження державного виконавця під час вчинення виконавчих дій передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV).

Ч.1 ст.1 Закону №606-ХІV встановлено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону №606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Ч.4 ст.50 Закону №606-XIV передбачено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Відповідно до вимог ч.2 ст.57 Закону №606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, у т.ч. шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Ч.3 ст.65 Закону №606-XIV передбачено право державного виконавця звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

З аналізу вказаних статей Закону №606-XIV вбачається, що накладення арешту на банківські рахунки є складовим елементом процесу виконавчого провадження, який застосовується органами державної виконавчої служби України для збереження та звернення стягнення на грошові кошти боржника за рішенням суду. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що вимога визнати неправомірними дії відповідача щодо накладення арешту на рахунки боржника є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Водночас, прийнявши рішення про накладення арешту на кошти підприємства боржника від 14.10.2014, державний виконавець не з'ясував питання щодо наявності в останнього розрахункових рахунків зі спеціальним використанням, зокрема, про наявність на цих рахунках страхових коштів, які не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Абз.1-2 ч.1 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 №2240-ІІІ (далі - Закон №2240-ІІІ) встановлено, що районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) здійснюється фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону №2240-ІІІ страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадянам забезпечено право на соціальний захист, що включає і право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності з незалежних від них обставин, та в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції від 14.10.2014 про арешт коштів боржника в частині арешту коштів на рахунку №2604757299 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (МФО 380805) є неправомірною та підлягає скасуванню.

Позовна вимога зобов'язати відповідача зняти арешт з коштів на вищевказаному рахунку не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80) 2 "Щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-му засіданні заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, адміністративні суди позбавлені правомочності втручатися в роботу державного органу при прийнятті ним рішень та зобов'язувати державний орган приймати конкретні види рішень.

Ч.2 ст.60 Закону №606-XIV встановлений обов'язок державного виконавця зняти арешт з майна боржника у разі прийняття судом відповідного рішення.

Водночас, суд вважає взаємовиключними вимоги про зобов'язання відповідача зняти арешт із зазначеного рахунку та скасування постанови про арешт, адже з набранням законної сили постанови суду в частині визнання протиправним та скасування такого рішення у банка відсутні підстави для відмови позивачу в користуванні його коштами.

Також є необґрунтованим клопотання позивача щодо покладення судових витрат на відповідача, у зв'язку з таким.

Ч.1 ст.94 КАС України встановлено, що у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При цьому, згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог, суд вирішив повернути позивачу саме з Державного бюджету України половину сплаченого судового збору за подання цього позову в сумі 36грн. 54коп.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ» в інтересах Смілянської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ» - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції від 14.10.2014 у зведеному виконавчому провадженні №44906485 про арешт коштів боржника в частині арешту коштів Смілянської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ» на рахунку №2604757299 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м. Києві (МФО 380805).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ» (код ЄДРПОУ 32396857) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 36грн. 54коп. (тридцять шість гривень 54коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 23.12.2014