Постанова № 41988697, 03.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року о 15 год. 20 хв. Справа № 2а-0870/949/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прасова О.О.

Суддів Конишевої О.В.

Калашник Ю.В.

при секретарі Ісаєвій Н.С.,

розглянувши у м.Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про: про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у якому позивач просить суд: скасувати рішення Міністерства економіки України, яким скарга позивача передана для розгляду до Державної інспекції з контролю за цінами дорученням від 21.08.2010; скасувати рішення Міністерства економіки України від 06.10.2010, 19.11.2010, 19.01.2011, якими були відхилені, неналежно, не повно розглянуті скарги позивача від 16.09.2010, 12.10.2010, 11.12.2010; зобов'язати відповідача, як правонаступника Міністерства економіки України, провести повну перевірку по скаргам позивача від 12.08.2010, 16.09.2010, 12.10.2010, 11.12.2010, прийнявши по кожній з них повноцінні заходи реагування, вирішивши всі викладені у них питання.

У позові позивачем зазначено, що в порушення норм діючого законодавства його скарга на рішення і дії посадової особи не була розглянута посадовою особою вище стоячою. Відповіддю заступника Міністра О.А. Сухомлин від 19.01.2011 позивач був повідомлений про припинення листування. У всіх відповідях Міністерства економіки направлених на адресу позивача указано одна й та ж сама особа ОСОБА_5, тобто, розгляд всіх скарг позивача здійснювалося фактично тим же ким надавалася відповідь, що оскаржувалася. Скаргою від 12.08.2010, яка безпідставно була передана Міністерством економіки до органу рішення якого оскаржувалося, позивач також оскаржив незаконність рішення від 10.06.2010 й на день звернення з позовом до суду рішення у даному питанні не отримав. Указаними діями і рішеннями посадові особи Міністерства економіки порушили норми ст.ст. 3, 19, 24, 34, 40, 64 Конституції України, ст.ст. 7, 8, 15-19 Закону «Про звернення громадян», ст.302 ЦК України.

У судове засідання позивач не прибув, надіславши, керуючись ст.ст. 122, 128 КАС України, клопотання про проведення судового засідання за відсутності позивача, надання на його адресу копію рішення прийнятого за результатами судового засідання і копії витребуваних у відповідача матеріалів, мова про які йде в ухвалі суду від 17.02.2011.

У запереченнях на адміністративний позов відповідач послався на те, що листи Мінекономіки від 06.10.2010, від 19.11.2010, від 19.01.2011 направлені позивачу у відповідь на його запити від 16.09.2010, від 12.10.2010, 11.12.2010 та доручення від 21.08.2010 не є, ані нормативно-правовими актами, ані правовими актами індивідуальної дії, оскільки не породжують прав та обов'язків. Таким чином, листи Мінекономіки від 06.10.2010, від 19.11.2010, від 19.01.2011 не підлягають оскарженню та не можуть бути скасовані в порядку адміністративного судочинства. 21.08.2010 позивач звернувся до відповідача у зв'язку з незгодою щодо відмови Державної інспекції з контролю за цінами від 10.09.2010 на його інформаційний запит від 12.08.2010 щодо надання матеріалів перевірки ПП «Могучий». У заяві, яку позивач помилково називає скаргою (в адміністративному позові) він просить провести перевірку фактів викладених у заяві та вирішити питання щодо надання йому інформації, яка не була надана Державною інспекцією. Дорученням від 25.08.2010 №КО-516-10 розгляд порушених у заяві питань, відповідно до розподілу повноважень, покладено на заступника Міністра економіки України - Русинського М.П. та начальника Державної інспекції - ОСОБА_7. Таким чином, відповідальні підрозділи Мінекономіки приймали безпосередню участь у розгляді заяви позивача. За результатами розгляду було встановлено, що Державною інспекцією правомірно відмовлено у наданні матеріалів перевірки ПП «Могучий» у зв'язку з чим заступником Міністра Русинським М.П. надано доручення від 27.08.2010 №КО-516-10 Державній інспекції щодо надання повторно ґрунтовної відповіді. Звідси позивачем не обґрунтовано та не доведено порушення з боку Мінекономіки статей 7, 8, 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», оскільки заява позивача була об'єктивно і вчасно розглянута по суті, в межах повноважень відповідальними підрозділами Мінекономіки та доручено Державній інспекції надати відповідь, а не направлено на розгляд до неї, як на те указує позивач. У зв'язку з тим, що матеріали перевірки проведеної Державною інспекцією ПП «Могучий» можуть містити інформацію, яка указаним підприємством віднесена до конфіденційної, Міністерство економіки України не мало правових підстав для надання матеріалів перевірки позивачеві. Зазначена позиція Мінекономіки надана позивачеві у листах від 06.10.2010, 19.11.2010, 19.01.2011. Отже, твердження позивача про порушення відповідачем ст.ст. 3, 19, 34, 40, 64 Конституції України є не обґрунтованим, оскільки, Мінекономіки діяло у відповідності до Конституції України та Закону України «Про інформацію». Відповідно до Указу Президента України від 28.12.2010 №1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство економіки України станом на 03.03.2011 перебуває у процесі реорганізації шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Станом на 03.03.2011 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України не затверджене, повноваження Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не визначені, правонаступництво не передбачене. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку із зазначеним Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, на даний час, не має правових підстав для повторного розгляду заяв від 12.08.2010, від 16.09.2010, від 12.10.2010, 11.12.2010 та вирішення порушені в них питання. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи у письмовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом з'ясовано наступне.

1. Позивач звернувся до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області із зверненням від 15.06.2010, у якому просив: «вирішити питання про направлення на його поштову адресу матеріалів, які не є закритими або засекреченими за результатом перевірок ПП «Могучий», пов'язаних з питаннями водопостачання, розгляду розрахункових матеріалів, отримання висновку про економічну обґрунтованість планових витрат пов'язаних з наданням послуг водопостачання:

- матеріали за результатами перевірки яких ПП «Могучий» було відмовлено у наданні висновку (лист від 29.12.2009 №01-15/4140);

- розрахунок середнього тарифу за водокористування на рік;

- калькуляцію середнього тарифу за водокористування на рік;

- розрахунок середнього тарифу за водокористування для населення та підприємств 1 куб.м.

Копії указаних матеріалів, а також копії всіх матеріалів пов'язаних з питаннями водопостачання ПП «Могучий» якими володіє Державна інспекція з контролю за цінами в Запорізькій області направити на його поштову адресу».

Державною інспекцією з контролю за цінами в Запорізькій області 22.06.2010 за №01-21/1993 надано відповідь на звернення позивача від 15.06.2010 у якій зазначено, що «Положенням про державну інспекцію з контролю за цінами в Запорізькій області, затвердженим наказом Державної інспекції з контролю за цінами від 29.07.2009 №81, не передбачено повноваження Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області щодо надання матеріалів, складених за результатами перевірок».

21.08.2010 (вхідний №КО-516-10) до Міністерства економіки України надійшло звернення ОСОБА_2, підписане 12.08.2010, у якому він просив: «1. Провести перевірку за викладеними ним фактах вирішивши питання про притягнення винних посадових осіб до відповідальності. 2. Вирішити питання про надання йому матеріалів витребуваних у його зверненні від 15.06.2010. 3. Повідомити на поштову адресу ОСОБА_2 про прийняте рішення».

У резолюції від 25.08.2010 виконуючого обов'язки Міністра зазначено: «Русинський М.П. ОСОБА_7. - відп. Прошу розглянути та підготувати відповідь».

У резолюції від 27.08.2010 заступника Міністра зазначено: «ОСОБА_7. Савицький О.Д. Прошу забезпечити виконання доручення Міністра».

27.08.2010 за вхідним №Н-371-10 вказане звернення позивача надійшло до Держцінінспекції України.

10.09.2010 за №200-7-27/5350 виконуючим обов'язки начальника Державної інспекції з контролю за цінами надано відповідь на вказане звернення позивача (вик. ОСОБА_8). У відповіді зазначено, що «… матеріали перевірок можуть бути надані для вивчення виключно з дозволу суб'єктів господарювання, яким належить конфіденційна інформація, що міститься в них, відповідно до вимог Закону України «Про інформацію» … Таким чином, держінспекція цін в Запорізькій області не має права надати матеріали перевірки ПП «Могучий» для ознайомлення».

2. 21.09.2010 (вхідний №11-576-10) до Міністерства економіки України надійшло звернення ОСОБА_2, підписане 16.09.2010, у якому він просив: «провести детальну перевірку за його зверненням від 12.08.2010, по даній скарзі, силами Міністерства економіки, вирішити питання про надання витребуваних ним раніше матеріалах».

06.10.2010 за №3804-26/520 заступником Міністра Русинським М.П. надано відповідь на вказане звернення позивача (вик. ОСОБА_5).

У відповіді зазначено, що «… кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України. За даними Держцінінспекції матеріали перевірки можуть містити відомості, які є комерційною таємницею суб'єкта господарювання, тому відповідно до ч.11 ст.30 Закону України «Про інформацію» не можуть бути поширені без дозволу ПП «Могучий»».

3. 21.10.2010 (вхідний №Н-731-10) до Міністерства економіки України надійшло звернення ОСОБА_2, підписане 12.10.2010, у якому він просив: «детально вивчити його скарги від 16.09.2010 та від 12.08.2010, долучені до них матеріали, вирішити позитивно для нього, зазначені у скаргах питання, повідомивши про результати на його поштову адресу».

19.11.2010 за №3804-26/583 заступником Міністра Русинським М.П. надано відповідь на вказане звернення позивача (вик. ОСОБА_5.).

У відповіді зазначено, що «… кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України. За даними Держцінінспекції матеріали перевірки можуть містити відомості, які є комерційною таємницею суб'єкта господарювання, тому відповідно до ч.11 ст.30 Закону України «Про інформацію» не можуть бути поширені без дозволу ПП «Могучий» …».

4. 30.12.2010 (вхідний №Н-907-10) до Міністерства економіки України (адресоване Міністру економічного розвитку і торгівлі - першому віце-прем'єр-міністру) надійшло звернення ОСОБА_2, підписане 11.12.2010, у якому він просив: «1. Детально вивчити його скарги від 16.09.2010 та від 12.08.2010, від 12.10.2010, додатки до них направлені ним раніше. 2. Скасувати рішення заступника міністра економіки М.П. Русинського від 06.10.2010, 19.11.2010. 3. Вирішити позитивно для нього питання викладені у вказаних скаргах та клопотання викладені у них. 4. Повідомити на його поштову адресу про результати перевірок та прийняте рішення».

19.01.2011 за №3804-26/20 заступником Міністра Сухомлин О.А. надано відповідь на вказане звернення позивача (вик. ОСОБА_5.).

У відповіді зазначено, що «… листами Мінекономіки від 06.10.2010 №3804-26/520 та від 19.11.2010 №3804-26/583 позивачу було надано відповідь з порушених питань. Відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повторні звернення одним і тим же органом, від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання не розглядаються, якщо перше вирішено по суті. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення. З огляду на викладене, Мінекономіки повідомляє про припинення подальшого листування».

Суд дослідивши матеріали справи, вважає позов позивача таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1. У п.1 «Положення про Міністерство економіки України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 №777 (далі - «Положення про Міністерство економіки України»), зазначено, що Міністерство економіки України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономіки є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної економічної, цінової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики, політики у сфері внутрішньої торгівлі, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС.

Відповідно до п.1 «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819 (далі - «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами»), Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція) є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Держцінінспекцію очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра економіки. Начальник Держцінінспекції є членом колегії Мінекономіки (п.8 «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами»).

Згідно з п.11 «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами» Держцінінспекція має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2010 №692-р начальником Державної інспекції з контролю за цінами призначено ОСОБА_7.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 №2073-р ОСОБА_7 звільнено з посади начальника Державної інспекції з контролю за цінами за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до ст.16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

З урахуванням наведеного та як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржив результати розгляду його звернення Державною інспекцією з контролю за цінами в Запорізькій області (відповідь інспекції від 22.06.2010 №01-21/1993) безпосередньо до Міністерства економіки України (скарга позивача від 12.08.2010) не врахувавши порядок підлеглості органів державної влади.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано доручено організацію розгляду скарги позивача від 12.08.2010 та надання на неї відповіді начальнику Державної інспекції з контролю за цінами.

Крім того, згідно з ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішеннями суб'єкта владних повноважень є нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем рішення (нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії) з приводу передачі скарги позивача від 12.08.2010 на розгляд до Державної інспекції з контролю за цінами не приймались, а отже відсутній предмет спору.

2. Відповідно до ст.3 Закону України «Про звернення громадян» скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У п.8 «Положення про Міністерство економіки України» зазначено, що Мінекономіки в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Мінекономіки видає в разі потреби разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти. Нормативно-правові акти Мінекономіки підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Рішення Мінекономіки, прийняті у межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

З урахуванням зазначеного, суд позбавлений можливості скасувати відповіді відповідача від 06.10.2010, 19.11.2010, 19.01.2011, надані за результатами розгляду скарг позивача від 16.09.2010, 12.10.2010, 11.12.2010, оскільки дані відповіді не є нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії.

3. У п.1 Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 №1085/2010 вказано утворити, зокрема, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, реорганізувавши Міністерство економіки України, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функції у сфері реалізації державної регуляторної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, регулювання цінової політики (крім питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до п.5 Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 №1085/2010 міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

У ст.18 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Як зазначено у ст.19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно матеріалів справи позивач вимагає від відповідача надіслання на його поштову адресу матеріалів, які його цікавлять, щодо результатів перевірки ПП «Могучий». Позивач не просить відповідача ознайомитися з матеріалами перевірки в органі державної влади.

Відповідно до наведених норм ст.ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади та їх посадові особи не зобов'язані надсилати на поштові адреси скаржника матеріалів перевірок.

Позивач, відповідно до вказаної ст.18 Закону України «Про звернення громадян», має право знайомитися з матеріалами перевірки та подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу.

Однак, позивач у суді не довів його намір реалізувати своє саме право на ознайомлення з матеріалами перевірки та не довів відсутність запиту відповідача, інспекцій з контролю за цінами, які розглядали скаргу, щодо отримання у ПП «Могучий» документів, які цікавлять позивача.

Згідно матеріалів справи, перевірка ПП «Могучий» проведена, матеріали перевірки існують, але позивач з ними не ознайомлений та не може довести, чи є в матеріалах перевірки документи, які його цікавлять чи ні. За таких обставин, суд позбавлений можливості визначити необхідність зобов'язання відповідача провести додаткову перевірку за скаргами позивача від 12.08.2010, 16.09.2010, 12.10.2010, 11.12.2010.

Як зазначено у ст.7 Закону України «Про звернення громадян», забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до матеріалів справи позивачем дії ОСОБА_5 не оскаржувались, а отже зі сторони відповідача не вбачається порушень наведеної норми ст.7 Закону України «Про звернення громадян».

Також, позивачем не наведено жодного доказу щодо можливого не всебічного та не об'єктивного розгляду і вирішення його скарг зі сторони відповідача та, зокрема, ОСОБА_5

Крім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 не мала повноважень для надання відповідей на скарги позивача. Відповіді на скарги позивача надавались іншими посадовими особами відповідача, а не ОСОБА_5

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 71, 94, 158-163 КАС України; ст.19 Конституції України; ст.ст. 3, 16, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян»; п. 1, 8 «Положення про Міністерство економіки України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 №777; п. 1, 8, 11 «Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 03 грн. 40 коп. на користь Державного бюджету України (рахунок 31110095700006, одержувач: УДК у Ленінському районі м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 34677103, банк одержувача: ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу: 22090200).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі виготовлено 09.03.2011.

Головуючий суддя (підпис) О.О. Прасов

Суддя (підпис) О.В. Конишева

Суддя (підпис) Ю.В. Калашник

Постанова не набрала законної сили.

Головуючий суддя О.О. Прасов