Постанова № 41988291, 23.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2014 року 13:20 № 826/17965/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

до

Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації

про

визнання протиправною бездіяльності та стягнення витрат на перевезення пасажирів,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця» з позовом до Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, а саме: не реєстрації за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. своїх зобов’язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих громадян по ст. Яготин за вказаний період та не надсилань інформації про свої зобов’язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Яготинської районної державної адміністрації;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації на користь Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. в сумі 398 008,19 грн.

Позивач зазначає, що підприємство, в особі відокремленого підрозділу Київська дирекція залізничних перевезень, згідно діючого законодавства щодо пільг, компенсацій і гарантій протягом січня – червня 2014 року надавало послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станції Яготин.

Позивач зазначає, що пільги передбачені Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», постановою КМ України «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування».

На виконання цих нормативних актів між сторонами укладено договір на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги.

Фактично, як зазначає позивач, надано послуг на 398 008 грн. 19 коп., що було оформлено відповідними рахунками та актами, які надсилалися до відповідача.

Однак, не дивлячись на те, що фактично послуги надані, що не заперечується відповідачем, вказані акти не підписані та кошти не сплачені з посиланням на відсутність коштів.

Між тим, як зазначає позивач, обов’язок щодо відшкодування цих коштів покладений на відповідача вищезгаданим адміністративним договором та низкою нормативно-правових актів.

При цьому, як додає позивач, відповідач головний розпорядник коштів, відповідач, не реєструє зобов’язання у фінансовому органі РДА, не інформує про ці зобов’язання перед позивачем.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечує та, визнаючи факт надання послуг їх вартість, зазначає про відсутність фінансування.

За згодою сторін та на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України у судовому засіданні 18.12.2014 р. ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 січня 2014 року між Управлінням соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації (Замовник) та Державним територіально-галузевим об’єднанням «Південно-Західна залізниця» (Перевізник) укладено договір № ПЗ/ДН-1-137202/НЮ на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги (далі – Договір).

За даним договором Перевізник зобов’язався надавати послуги з перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства мають право на пільговий проїзд, а Замовник здійснює компенсаційні виплати за перевезення пільгових категорій громадян, які оформили пільгові проїзні документи.

Як зазначено у п. 1.2. Договору, при здійсненні компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян сторони керуються Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням статей 46, 102 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 р. № 1359 «Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» та постановою КМ України від 04.03.2002 р. № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що сторони виконують взаємні обов’язки з метою забезпечення задоволення потреб населення регіону у перевезеннях залізничним транспортом загального користування.

Згідно із п. 2.2. Договору перевізник зобов’язується: здійснювати пільгове перевезення передбачених законодавством України категорій громадян, щомісячно до 15 числа наступного за звітним періодом, надавати замовнику наступні документи: облікові форми, розрахунки сум фактично перевезених пільговиків за формою №2-пільга на відшкодування витрат, пов’язаних з перевезенням пільгових категорій громадян; форму № 3-акти звіряння розрахунків за підписом уповноважених осіб та печаткою перевізника.

Перевізник несе відповідальність за достовірність даних (за норми пільг та суми нарахування) в поданих до замовника документах.

Перевізник має право отримувати від Замовника кошти для компенсації витрат, пов’язаних з перевезенням пільгових категорій громадян, в межах кошторисних призначень, затверджених в районному бюджеті.

Замовник зобов’язується: перераховувати перевізнику кошти для покриття витрат, пов’язаних з перевезенням пільгових категорій громадян, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» за рахунок державного бюджету в межах кошторисних призначень, затверджених в районному бюджеті на компенсацію за пільговий проїзд окремих громадян згідно наданих розрахунків.

Між тим, розділом 3 Договору (Порядок розрахунків) передбачено, що сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Згідно із п. 3.7. перевізник на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму до 15 числа, що настає за звітним, подає замовнику на паперових носіях розрахунки та акти звіряння щодо вартості фактично нарахованих сум за надалі послуги пільговикам у минулому місяці.

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що у відповідності до постанови КМ України від 16.12.2009 р. № 1359 оплата проводиться у п’ятиденний строк після надходження коштів на власні рахунки на підставі рахунків фактичних витрат перевезення пільгових категорій громадян, складених перевізником.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, відповідно до чинного законодавства України.

Термін дії Договору – з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

Із змісту, суті та призначення Договору вбачається, що він належить до категорії адміністративних договорів.

Між тим, до матеріалів справи за спірний період надано копії згаданих у Договорі актів звіряння розрахунків, розрахунків витрат, облікових форм про недоотримані кошти за перевезення, рахунків-фактур на оплату вказаних послуг

Слід додати, що акти звіряння розрахунків не підписані відповідачем. У той же час, у матеріалах справи наявні докази направлення актів, розрахунків, облікових форм та рахунків-фактур та їх вручення відповідачу. До матеріалів справи також надано супровідні листи про направлення цих документів відповідачу.

Отримання цих документів визнається і відповідачем.

При цьому, як вже зазначалося, відповідач визнає фактичне надання (виконання) послуг та їх вартість, але пояснює нездійснення оплати недофінансуванням.

Як вбачається із узагальненого розрахунку (а.с. 35), сформованого на підставі даних, наведених у вищезгаданих первинних документа, загалом вартість наданих послуг складає 398 008,19 грн., що складає суму, заявлену у позові.

Згідно із узагальненим розрахунком позивачем було перевезено наступну кількість пасажирів (пільговиків) та наступною вартістю: січень 2014 р. – 9357 осіб на 59302 грн. (пенсіонери); лютий 2014 р. – 9772 осіб на суму 62230,46 грн.; березень 2014 р. – 10905 пенсіонерів та ВВВ – 132 особи на загальну суму 73979,39 грн.; квітень 2014 р. – 9387 пенсіонерів на суму 74788,75 грн.; травень 2014 р. – 6999 пенсіонерів на суму 63736,15 грн.; червень 2014 р. – 7025 пенсіонерів на суму 63 881,44 грн.

Позиція ж відповідача у цьому контексті фактично зводиться до відмови в оплаті позивачу частини вартості послуг, які були надані пільговим категоріям громадян за їх зверненням, з підстав недофінансування.

При цьому з коштів, виділених Управлінню на 2014 рік з боку РДА у розмірі 210 00 грн., як зазначає відповідач, Управлінню фактично було профінансовано з боку РДА 195 000 грн.

Між тим, з наявних копій платіжних документів вбачається, що вказані кошти списані з Управління на виконання судового рішення, на оплату електроенергії, тобто на оплату послуг не пов’язаних з виконанням вищезгаданого договору. При цьому кошти, сплачені за платіжним дорученням від 04.06.2014 р. № 716, враховані при розраховані при розрахунку суми позову, тобто не включалися до суми позову, що не спростовано під час розгляду справи відповідачем.

Вирішуючи у взаємозв’язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, частиною 5 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно зі ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послу, зокрема, субвенцій на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян (код 3511250). Так, обласному бюджету Київської області виділено 69 112,5 тис. грн.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 4.03.2002 року (далі - Порядок № 256), фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно з п. 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 5 Порядком № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку № 256 у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.

Під час розгляду справи встановлено, що у зв'язку із виникненням зобов'язань, Управління не надсилало щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрації уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми та щодо необхідності компенсування пільг, наданих Залізницею відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які складають уточнені реєстри.

Отже, Управління не виконало вимоги п. 6 Порядку № 256, не зареєструвало додаткові зобов'язання, чим порушило права Залізниці, у зв’язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 16.10.2014 р. (К/800/7912/13).

У взаємозв’язку з наведеним слід додати, що згідно з положеннями пунктів 9, 10, 11 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 року на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.

Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Наведені положення відповідають положенням вищезгаданого Договору.

Слід додати, що вищезгаданий Договір, як вже зазначалося вище, за своєю правовою природою є адміністративним договором.

За відсутності врегулювання у чинному законодавстві особливостей укладення та виконання адміністративних договорів, до правовідносин сторін за адміністративним договором підлягають до застосування загальні положення ЦК України та ГК України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, на підставі якої виникають зобов'язальні правовідносини відповідної правової природи. Права та обов'язки сторін, обумовлені договором, складають його зміст і повинні дотримуватись сторонами.

За вказаним вище Договором на відповідача покладено обов'язок відшкодувати збитки позивачу за перевезення на пільгових тарифах відповідних категорій громадян.

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором про розрахунки за надані послуги по перевезенню було зумовлено відсутністю відповідного асигнування в необхідному розмірі.

Внаслідок цього позивач поніс витрати на пільгове перевезення, які не були йому відшкодовані в повному обсязі всупереч умовам вказаного договору.

Між тим, сторони Договору зв’язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту судом.

Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою відповідно до вищевказаних Законів України, на що звертає свою увагу Верховний Суд України у постанові від 13 жовтня 2009 року № 09/209 (справа за позовом ДТГО "Південно-Західна залізниця" до Міністерства освіти та науки України про стягнення заборгованості за пільгові перевезення), зазначивши при цьому, що будь-який договір незалежно від його правової природи повинен виконуватись. Аналогічна правова позиція визначена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014 р. (К/9991/34733/12), від 20.02.2014 р. (К/800/42966/13).

В контексті наведеного та виходячи із змісту/умов Договору вбачається, що перевізник має переводити всіх пільговиків, які до нього звернулися.

При цьому, у договорі відсутні умови про обмеження загальної вартості послуг, які надаються перевізником пільговим категоріям громадян, як і відсутні докази подальшого повідомлення перевізника про обмеження обсягу послуг та їх вартості та припинення у зв’язку з цим здійснення пільгових перевезень.

Враховуючи наведене у сукупності, у т.ч. те, що сторонами визнається та не заперечується факт надання передбачених Договором послуг щодо перевезення пільговиків, вартість цих послуг, беручи до уваги вчинення позивачем в рамках вказаних вище нормативних актів всіх залежних від нього дій щодо документального оформлення факту надання послуг, а також враховуючи бездіяльність відповідача щодо виконання умов Договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність з боку відповідача правомірності бездіяльності та невиконання умов Договору, а відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, враховуючи те, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від підписання первинних документів на фактично надані послуги, суд не вбачає підстав для висновку про порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки в даному випадку має місце вчинення з боку відповідача триваючої протиправної бездіяльності.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області в частині невиконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, а саме: не реєстрації за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. своїх зобов’язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих громадян по ст. Яготин за вказаний період та не надсилань інформації про свої зобов’язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Яготинської районної державної адміністрації.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Яготинської районної державної адміністрації Київської області (код з ЄДР 03193608; адреса: 07700, Київська область, м. Яготин, вул. Пирятинська, 1) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» (код з ЄДР 04713033; м. Київ, вул. Лисенка, 6) витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду залізничним транспортом (приміське сполучення), за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. в сумі 398 008,19 грн.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін