Ухвала суду № 41988103, 24.11.2014, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"24" листопада 2014 р.Справа № 921/266/13-г/7УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу

за позовом Першого заступника прокурора Тернопільської області, вул.Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46000, в інтересах держави в особі Аграрного фонду вул.Б.Грінченка,1, м. Київ 1, 01001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс", вул. І.Франка, 1, смт. Заводське, Чортківський район, Тернопільська область, 48523

про стягнення 3703613,73грн штрафних санкцій за невиконання умов форвардного біржового контракту №726Ф від 24.05.2012р., з яких: 2122414,75грн - 20% штрафу, 774681,38грн - пеня, 742845,16грн - 7% штрафу та 63672,44грн - 3% річних.

За участі представників:

прокуратури: Осядач Н.А., посвідчення №013509 від 03.12.2012 р.;

позивача: Коритко І.І., довіреність № 387 від 23.04.2014 р.;

відповідача: Головонов С.А., довіреність № 2023 від 23.09.2014 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

Перший заступник прокурора Тернопільської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Аграрного фонду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" 3703613,73 грн штрафних санкцій за невиконання умов форвардного біржового контракту №726Ф від 24.05.2012 р., з яких: 2122414,75 грн - 20% штрафу, 774681,38 грн - пеня, 742845,16грн - 7% штрафу та 63672,44грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2013р. у справі №921/266/13-г/7 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 45355,71 грн, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 р. рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2013 у справі №921/266/13-г/7 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, перший заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 20% штрафу в сумі 2122414,75 грн., пені в розмірі 0,1% на суму 774681,38 грн., штрафу в розмірі 7% на суму 742845,16 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В іншій частині рішення та постанову судів попередніх інстанцій у даній справі залишити без змін.

Також до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення попередніх судових інстанцій звернувся відповідач, в якій просить їх скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 45355,71 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2014 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 у справі № 921/266/13-г/7 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 16.09.2014 постанову Вищого господарського суду України від 13.05.2014 у справі № 921/266/13-г/7 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 р. касаційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області залишено без задоволення, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" задоволено частково. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 у справі №921/266/13-г/7 скасовано в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" 3% річних. У цій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області. При цьому, в іншій частині рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 у справі №921/266/13-г/7 залишено без змін.

Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.

Системою автоматичного розподілу, справу № 921/266/13-г/7, в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" 3% річних, передано на новий розгляд судді Охотницькій Н.В.

Ухвалою від 14.11.2014 р. суддя Охотницька Н.В. справу № 921/266/13-г/7 прийняла до свого провадження та призначила розгляд останньої у судовому засіданні на 24.11.2014 р.

24.11.2014 р. заступником прокурора Тернопільської області, в порядку ст. 78 ГПК України, за погодженням з Аграрним фондом, подано заяву № 05/2/1-271вих.14 від 24.11.2014 р. про відмову від заявлених позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Агрополіс" 3 % річних та припинення провадження по даній справі, яку підтримали присутні в судовому засіданні 24.11.2014 р. прокурор та представник позивача.

Згідно усних пояснень присутнього в судовому засіданні представника відповідача, а також письмового відзиву на позов № 2235 від 21.11.2014 р. (вх№21537 від 24.11.2014 р.) ТОВ "Агрополіс" проти позову заперечує, посилаючись на те, що Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2014 по даній справі виклав правову позицію з приводу застосування статей 536, 625, 693 ЦК України, відповідно до якої, за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Отже, застосування до спірних правовідносин положення частини 2 статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача 3% річних є неправомірним, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в позові в частині стягнення 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати.

Розглянувши заяву прокурора № 05/2/1-271вих.14 від 24.11.2014 р. про відмову від заявлених позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Агрополіс" 3 % річних, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового процесу, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Статтею 29 ГПК України встановлено, що прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди, а також передбачено право прокурора відмовитись від поданого ним позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Судом встановлено, що заяву прокурора № 05/2/1-271вих.14 від 24.11.2014 р. про відмову від заявлених позовних вимог викладено в письмовій формі, підписано повноважною особою - заступником прокурора Тернопільської області та погоджено з присутнім в судовому засіданні 24.11.2014 р. повноважним представником позивача, повноваження якого, зокрема на відмову від позову, підтверджені довіреністю №387 від 23.04.2014 р. (копія знаходиться в матеріалах справи), про що свідчить письмова розписка повноважного представника Аграрного фонду на вищезазначеній заяві.

В засіданні учасникам судового процесу роз'яснено наслідки даної процесуальної дії.

У відповідності до п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (ч. 4 ст. 78 ГПК України).

Розглянувши заяву прокурора (погоджену з позивачем) про припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову, суд прийшов до висновку, що останнє не суперечить чинному законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вільному волевиявленню сторін, а тому підлягає до задоволення.

Таким чином, провадження у справі № 921/266/13-г/7 слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на вказане та враховуючи вищенаведені вимоги законодавства, за поданий позов судовий збір становить 1827,00 грн.

В пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Як вбачається зі змісту частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору.

Отже, оскільки при поданні позовної заяви слід було сплатити судовий збір у розмірі 1827,00 грн, тому на Аграрний фонд належить покласти витрати по сплаті судового збору.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов заявляв клопотання, яке підтримане в судовому засіданні повноважним представником, про стягнення з позивача на його користь суми судового збору, сплаченого за перегляд справи в апеляційній, касаційній інстанціях та сплачених на користь позивача 45 355,71 грн 3% річних, однак доказів сплати заявлених до стягнення сум, а також довідки, підписаної керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку товариством з обмежено відповідальністю "Агрополіс" суду не надано. Неподання відповідачем перелічених вище документів виключає підстави для видачі судом, в порядку ст.122 ГПК України, наказу про повернення стягнутих 3% річних в сумі 45 355,71 грн.

Крім того, суд зазначає, що загальні питання повернення сплачених сум судового збору визначені у ст. 7 Закону України "Про судовий збір" і їх перелік є вичерпним. Так, зокрема, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у числі підстав для повернення судового збору, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір" не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК).

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. 86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №921/266/13-г/7 припинити.

2. Стягнути з Аграрного фонду (вул.Б.Грінченка,1, м.Київ 1, ідентифікаційний код 33642855) - в доход Державного бюджету України - 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

4. Ухвалу надіслати сторонам по справі та прокурору.

Суддя Н.В. Охотницька