Постанова № 41987947, 09.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року № 876/8799/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Курильця А.Р., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Тектон груп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

встановив:

23.07.2014 позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд із адміністративним позовом до ПП «Тектон груп» в якому просив стягнути з відповідача 4874,58 грн, з яких адміністративно-господарська санкція в сумі 4688,46 грн та пеня в сумі 186,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» відповідач у 2013 році зобов'язаний був працевлаштувати 1 інваліда, однак цього не зробив, а тому ним не виконано встановлений норматив робочих місць для інвалідів, у зв'язку з чим він був зобов'язаний до 15 квітня наступного за звітним роком сплатити адміністративно-господарські санкції. Однак, відповідачем вказану суму адміністративно-господарських санкції в добровільному порядку не сплачено, а тому позивач просить їх стягнути в судовому порядку з нарахуванням пені у розмірі 120 % річної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.08.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними у справі розписками, а тому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що в діях відповідача відсутня вина щодо не зайняття створених робочих місць для інвалідів, оскільки ним вжито усіх заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів (подання звітів, створення робочих місць), а тому на нього не може бути покладено відповідальність за не направлення уповноваженим органом необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність необхідної кількості інвалідів.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державних гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 875-XII).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону N 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 19 Закону N 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 2 цієї статті, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року N 803-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості зокрема на основі працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Частиною 4 цієї статті визначено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно приписів частини 1 статті 20 Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною четвертою статті 20 Закону N 875-XII встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України, до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення прав ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З наведених вище нормативно-правових приписів чітко вбачається обов'язок підприємства створити робочі місця для інвалідів відповідно до визначеного Законом нормативу та щомісячно інформувати органи працевлаштування про кількість вакантних робочих місць в тому числі для інвалідів, а тому у разі невиконання чи неналежного виконання цих обов'язків підприємство зобов'язане сплатити адміністративно-господарські санкції.

Однак, судом першої інстанції під час вирішення даної справи не повно з'ясовано обставини справи щодо виконання позивачем вказаних вище обов'язків, зокрема, чи щомісячно подавався звіт про наявність вакансій та чи відображалась у цих звітах інформація щодо наявності вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Як вбачається із наявного у справі витягу ЄДРПОУ, ПП «Тектон Груп» зареєстроване як юридична особа 04.02.2013.

Згідно листа Тернопільського міського центру зайнятості від 05.05.5014 № 04/70/2545, ПП «Тектон Груп» 03.04.2013 інформувало про наявність вакансії для працевлаштування інваліда (звіти форми 3-ПН), яка підтверджувалась щомісяця. До вказаного листа надано копії звітів 3-ПН на 9 арк.

Форма звітності 3-ПН, а також Інструкція щодо її заповнення, до 12.07.2013 була затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за № 420. Згідно з цією Інструкцією у графі 15 Звіту 3-ПН наводяться дані про можливість працевлаштування, зокрема, інвалідів. Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: 11 - інваліди.

Судом апеляційної інстанції здійснено дослідження наявних у справі копій звітів форми 3-ПН та встановлено, що у графі 15 цих звітів, які подавалися 03.04.2013, 08.05.2013, 11.06.2013, 04.07.2013, 06.08.2013, відсутні шифри 11, які б вказували на можливість працевлаштування інваліда. У звітах поданих 08.05.2013, 11.06.2013, 04.07.2013, 06.08.2013 графа 15 взагалі не заповнена, а в звіті від 03.04.2013 зазначено тільки про легкі умови праці, без посилання на можливість працевлаштування інваліда. Отже, подання цих звітів не можна вважати належним інформуванням центру зайнятості про можливість працевлаштування інваліда.

З 12.07.2013 набув чинності Наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, яким затверджено нову форму звітності 3-ПН та порядок її подання. Згідно з цим порядком у графі 3 Розділу ІІ вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зокрема, належать інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, з 12.07.2013 у графі 3 розділу ІІ нової форми звітності 3-ПН відображається зокрема інформація про громадян, які можуть бути працевлаштовані та мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зокрема, інваліди та їх кількість.

Однак, як вбачається із наявних у матеріалах справи копій звітів, які подавались позивачем до центру зайнятості 02.09.2013, 07.10.2013, 01.11.2013, 05.12.2013, у графі 3 розділу ІІ відсутні відомості про можливість працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, відповідачем неналежно виконаний покладений на нього законом обов'язок щодо щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а тому у відповідності до ст. 20 Закону 875-XII він був зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до звіту форми 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) ПП «Тектон груп» складала 13 осіб. Отже, відповідно до частини 1 статті 19 Закону 875-XII для нього встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робоче місце.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, відповідач повинен був до 15.04.2014 року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2013 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У зв'язку з несплатою відповідачем до 15.04.2014 року адміністративно-господарських санкцій, такі у відповідності до статті 20 Закону N 875-XII підлягають стягненню з нарахуванням пені у розмірі 120 % річної облікової ставки НБ України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно наявного у справі розрахунку розмір адміністративно-господарської санкції, яка підлягає стягненню становить 4688,46 грн, а пені - 186,12 грн.

Враховуючи те, що відповідачем вказані адміністративні господарські санкції не сплачені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення їх з відповідача на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з нарахуванням пені.

Таким чином, оскаржувана постанова судом першої інстанції ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та у відповідності до ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

З огляду на те, що оскаржувана постанова судом першої інстанції ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити повністю.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року у справі 819/1426/14-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Тектон груп» (код - 39512891, вул. Енергетична, 7/12, смт Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код - 14032334, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021) адміністративно-господарські санкції в сумі 4688,46 грн (чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень сорок шість копійок) та пеню в сумі 186,12 грн (сто вісімдесят шість гривень дванадцять копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: А.Р. Курилець

В.В. Ніколін