Ухвала суду № 41987549, 15.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2014 р.Справа № 820/17891/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зарицька Т.В.

Представник позивача - Якименко П.В.

Представник позивача - Радзівіло Л.В. З Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2014р. по справі № 820/17891/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0003612204 від 14.10.2014 року та №0003632204від 14.10.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: приписів Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "ІНЕКС" зареєстроване в якості юридичної особи з 28.07.1998 року та позивач має свідоцтво платника податку на додану вартість № 100053182 НБ №021218.

Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області (надалі - Харківська ОДПІ) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІНЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТКП Меркурій" за період з 01.01.2011 року по 01.02.2014 року.

За результатами перевірки 29.09.2014 року складено Акт №1505/20-23-22-04-10/30062380 (ас.81-102)

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №1505/20-23-22-04-10/30062380 позивачем подано заперечення до Харківської ОДПІ вих.№20 від 02.10.14р., за результатами розгляду яких відповідачем висновки перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки №1505/20-23-22-04-10/30062380 відповідачем 14 жовтня 2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003612204 , яким позивачу за порушення гл. 5 , ст. 198 п.198.6 ПКУ нараховане грошове зобов"язання з ПДВ у розмірі 79932 грн. за основним платежем та 19983 за штрафними санкціями , податкове повідомлення - рішення № 0003632204, яким позивачу за порушення гл. 3 , ст. 138 п.138.10, п.п.138.10.2 ПКУ нараховане грошове зобов"язання з податку на прибуток у розмірі 75936 грн. за основним платежем та 18984 за штрафними санкціями.

Відповідачем зазначено, що виявлені порушення позивача встановлено, через не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ "ТКП Меркурій", посилаючись на акт від 22.11.2013 року №304/20-30-22-03/37459900"про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТКП Меркурій".

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що між ТОВ «ІНЕКС» (замовник) та ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» (виконавець) укладено договір № 220513 від 22 травня 2013 року (а.с.43-45) про надання інформаційно - консультаційних послуг. Вартість послуг за даним договором становить 3000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 18833. 34 гри. (п. 4.1. договору), термін дії договору - 31.12.2013 року за умови повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 5.1. договору).

Факт виконання наданих послуг підтверджується копіями актів викопаних робіт №2710 від 27.06.2013р, №2608 від 26.06.2013 р. , податковою накладною №2710 від 2'7.06.2013р..№> 2608 від 26.06.2013 р. Оплата здійснена у безготівковій формі платіжними дорученнями № 1055 від 03.07.2013 року, №1064від 10.07.13р. До матеріалів справи надано звіт до договору № 220513 від 22 травня 2013 року -Розробка рекламної компанії послуг з охорони ТОВ "ІНЕКС". Отримані послуги були оприбутковані позивачем. , що підтверджується оборотно- сальдовою відомістю по рахунку 631 та податкові накладні, отримані від ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Між ТОВ «ІНЕКС» (замовник) та ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» (виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №060613 від 06.06.2013 року(а.с.13-16), предметом якого є здійснення інформаційно- консультаційних послуг програмного комплексу "Інтелект"(з урахуванням додаткової угоди №1 до договору ). Вартість послуг за договором встановлена 70000,00 грн. в тому числі ПДВ20% -11666,00 грн. Термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Фактичне виконання цього договору підтверджується: актами виконаних робіт №2508 від 25.08.2013р., №2612 від 26.07.2013р.; податковими накладними №2508 від 25.08.2013р., №2612 від 26.07.2013р. Оплата здійснена у безготівковій формі платіжними дорученнями № 1101 від 07.08.2013 року. № 1094 від 05.08.2013 року. Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 та податкові накладні, отримані від ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Між ТОВ «ІНЕКС» (замовник) та ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» (виконавець) укладено договір про надання послуг №040613 від 04.06.2013 року (а.с.24-25), згідно п.1.1 якого Замовник зобов'язується здійснювати послуги з фізичної підготовки особистого складу «Замовника». Фізична підготовка здійснювалась на підставі списків затверджених на кожний місяць, які є додатком до договору. До договору №040613 складено додаткову угоду (а.с.35-36) та складено списки працівників за серпень, вересень 2013 р.

Фактичне виконання цього договору підтверджується актами виконаних робіт № 3117 від 31.07.2013р., №3007від30.08.2013р. №3005 від 30.09.2013 року; податковими накладними № 3117 від 31.07.2013р., № 3007від 30.08.2013р. №3005 від 30.09.2013 року. Оплата здійснена у безготівковій формі платіжними дорученнями № 1106 від 12.08.13р., №1141 від 09.09.13р., № 1187 від 11.10.2013 р. Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 та податкові накладні, отримані від ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Між ТОВ «ІНЕКС» (замовник) та ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» (виконавець) укладено договір №300413 від 30 04. 2013 р.(а.с.65-67) про надання рекламних послуг, предметом якого згідно п. 1.1 є надання замовнику послуг по розміщенню рекламно - інформаційних матеріалів Замовника в розмірі та умовах, передбачених додатком №1 до Договору. , термін дії договору - до 31.12.2013 року , якщо інше не передбачено Додатком до договору.

Фактичне виконання цього договору підтверджується актами виконаних робіт № 3110 від 31.05.2013 р., № 3002 від 30.06.2013 р., № 3113 від31.07.2013р., № 3101 від 31.08.2013 року; податковими накладними № № 3110 від 31.05.2013 р., № 3002 від 30.06.2013 р., № 3113 від31.07.2013р., № 3101 від 31.08.2013 року. Оплата здійснена у безготівковій формі платіжними дорученнями № 1031 від 14.06.2013 р., №1061 від 08.07.2013р., №1103 від 09.08.2013р. .№ 1130 від 04.09.2013 р.

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 та податкові накладні, отримані від ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Позивачем до матеріалів справи надано належні договори, накладні та інші первинні документи, які підтверджують виконання договорів , укладених позивачем з ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» .

Колегія суддів зазначає, що під час складання акту перевірки відносно позивача та прийняття спірних податкових повідомлень - рішень у відповідача були в наявності всі вищезазначені документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем з ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ», що підтверджується актом перевірки (а.с.88) .

Також відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на час укладення угод між позивачем та його контрагентом , складання інших первинних документів, позивач та його контрагент - ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» не знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також не були платниками податку на додану вартість. Позивачем до матеріалів справи надано свідоцтво платника податку ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» №100325746 НБ №457941 та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №811500 про реєстрацію ТОВ «ТКП»«МЕРКУРІЙ» в якості юридичної особи.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на акт від 22.11.2013 року №304/20-30-22-03/37459900 "про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТКП Меркурій", оскільки у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нереальності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину.

В силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те , що податкові повідомлення-рішення №0003612204 від 14.10.2014 року та №0003632204 від 14.10.2014 року винесені з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню, як такі що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 року по справі №820/17891/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2014р. по справі № 820/17891/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2014 р.