Постанова № 41987457, 16.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/4466/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі,

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2014 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі у сумі 15745,35 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що під час навчання відповідач перебував на повному державному забезпеченні за рахунок Державного бюджету України, відповідно до договору, укладеного між ним та університетом про підготовку фахівця в вищому навчальному закладі МВС України, всього на його утримання було витрачено 15745,35 грн. 10 жовтня 2014 року відповідач був відрахований зі складу курсантів за власним бажанням. Позивач зазначив, що оскільки відповідач був звільнений зі служби за власним бажанням достроково, ним повинні бути відшкодовані витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У добровільному порядку відповідачем витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі відшкодовані не були, що і стало підставою для звернення до суду із адміністративним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі /а.с.12/.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином /а.с. 27, 30/.

Відповідач надіслав суду клопотання від 10 грудня 2014 року про відкладення розгляду справи для ознайомлення з позовною заявою, формуванням правової позиції та письмових заперечень у зв'язку неотриманням копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а також просив вирішити питання щодо зміни юрисдикції та підсудності справи /а.с. 28/.

Разом з тим, зі змісту зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення судом встановлено, що копію позовної заяви з доданими матеріалами відповідач отримав 11 грудня 2014 року /а.с. 30/.

З огляду на викладене, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з позовною заявою, формування правової позиції та письмових заперечень, у зв'язку з чим, клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

При цьому, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України (навчання у вищому навчальному закладі) у період з 16 серпня 2013 року по 10 жовтня 2014 року.

Відповідно до пункту 15 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів " спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, роз'яснено, що згідно зі статтею 9 ЗУ "Про міліцію " на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до частини першої даного Закону працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Згідно з пунктом 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року № 62 "Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС", початком проходження служби в органах внутрішніх справ уважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу.

Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особа проходить публічну службу в міліції.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача щодо непідсудності даної справи є необґрунтованими.

Пунктом 3 частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232, закріплено, що початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Судом встановлено, що Харківський національний університет внутрішніх справ є державним вищим навчальним закладом, підпорядкованим МВС України.

Наказом ректора Університету від 10 серпня 2013 року №179 о/с ОСОБА_1 з 16 серпня 2013 року прийнято на службу в органах внутрішніх справ та зараховано курсантом 1-го курсу до факультету підготовки фахівців для підрозділів боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми за напрямом підготовки "правознавство", термін навчання 4 роки /а.с. 6/.

Між відповідачем, Університетом та УМВС України в Полтавській області 02 вересня 2013 року укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України /а.с. 8-9/.

Судом встановлено, що відповідач за весь період навчання знаходився на продовольчому, речовому та комунальному забезпеченні ХНУВС, йому нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками щодо грошового забезпечення ОСОБА_1, довідкою - розрахунком витрат на харчування, довідкою-розрахунком про вартість отриманого речового майна, розрахунками комунальних послуг /а.с. 35-38/.

Наказом ректора ХНУВС від 10 жовтня 2014 року №235о/с рядового міліції ОСОБА_1, курсанта 2-го курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми за напрямом підготовки "правознавство" з 10 жовтня 2014 року відраховано з числа курсантів та звільнено з ОВС України за пунктом 63 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ /а.с. 6/.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 9 Закону України "Про міліцію" на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до частини п'ятої статті 18 Закону України "Про міліцію" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

А згідно з частиною сьомою вказаної статті курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок № 313), який визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладу, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 14 травня 2007 року №150 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року №313 "Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ" та відповідно до вимог Законів України "Про вищу освіту", "Про міліцію", з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

Так, підпунктом 2.3.6 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 02 вересня 2013 року встановлено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановлено трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, Особа зобов'язується відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що однією з підстав для відшкодування фактичних витрат на підготовку є дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість /а.с. 8, зворотній бік/.

Даний договір підписано відповідачем /а.с. 9/.

Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534.

Пунктом 2.1 вказаного Порядку передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту /підпункт 2.1.1 пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах/.

Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування /підпункт 2.1.2 пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах/.

Витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами /підпункт 2.1.3 пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах/.

До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал; води та водовідведення - 0,2074 куб. м; електроенергії - 2,56 кВт/г /підпункт 2.1.6 пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах/.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ХНУВС 09 жовтня 2014 року складено довідку-розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 /а.с. 10/, за змістом якої загальна сума витрат за період з 16 серпня 2013 року по 10 жовтня 2014 року складає 15745,35 грн та включає витрати на: грошове забезпечення - 2891,23 грн, продовольче забезпечення (по 03 жовтня 2014 року) - 7118,70 грн, речове забезпечення - 1156,52 грн, оплату житлово-комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 4578,90 грн.

Відповідач ознайомлений з даним розрахунком 09 жовтня 2014 року під підпис /а.с. 10/.

Крім того, до матеріалів справи долучено довідки-розрахунки витрат на харчування, речове забезпечення, грошове забезпечення, вартості комунальних послуг, копію наказу про переведення відповідача на наступний курс із зазначенням загальної суми витрат на утримання /а.с. 35-42/.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що загальна сума документально підтверджених витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у ХНУВС, складає 15745,35 грн.

Згідно з пунктом 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення /частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України/.

Відповідач заперечень по суті вимог позивача чи доказів відшкодування коштів у розмірі 15745,35 грн до суду не надав.

З огляду на встановлені вище фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Згідно з частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Докази звільнення відповідача від сплати судового збору в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок 31255201105066 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов'язані з утриманням у сумі 15745,35 грн /п'ятнадцять тисяч сімсот сорок п'ять гривень тридцять п'ять копійок/.

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Державного бюджету України (одержувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області 22030001, код за ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача - ГУДКСУ у Полтавської області, код банку 831019, розрахунковий рахунок: 31213206784002, код класифікації доходів бюджету: 22030001, призначення платежу: судовий збір, Полтавський окружний адміністративний суд) судовий збір в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 (тридцять) копійок. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова