Постанова № 41987446, 18.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Львів № 813/6101/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Косик Т.О., представника відповідача Холявки І.Я. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092204 та № 0000102204 від 15.05.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Промбуд Маркет» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість та розміру валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченнях на позовну заяву, поданих представником відповідача у судовому засіданні 13.10.2014 року та 17.11.2014 року, де вказано, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 120475,11 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 126815,91 грн. під час здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Промбуд Маркет». Зазначає, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Звертає увагу, що між позивачем та ПП «Промбуд Маркет» було укладено агентський договір, однак договори позивача з контрагентами про поставку природного газу укладались без залучення комерційного агента - ПП «Промбуд Маркет». Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ПП «Промбуд Маркет».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» зареєстровано 29.12.1993 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради; узято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.01.1994 року за № 20792486.

30.04.2014 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект», про що складено Акт № 909/13-05-22-04/32842046 від 30.04.2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань господарських відносин з ПП «Промбуд Маркет» за грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.1., п. 138.2., п. 138.4. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 120475,11 грн.; вимог п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 126815,91 грн.

15.05.2014 року відповідачем на підставі акта перевірки № 909/13-05-22-04/32842046 від 30.04.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000102204, яким за порушення п. 138.1., п. 138.2., п. 138.4. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в сумі 150593,89 грн., у тому числі основний платіж 120475,11 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 30118,78 грн.

15.05.2014 року відповідачем на підставі акта перевірки № 909/13-05-22-04/32842046 від 30.04.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000092204, яким за порушення п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 158519,89 грн., у тому числі основний платіж 126815,91 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 31703,98 грн.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив їх у адміністративному порядку. За наслідками розгляду згаданих скарг податковими органами прийнято рішення залишити оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.6. ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 186.1. ст. 186 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Промбуд Маркет» позивачем надано копії:

- агентського договору № ПБМ 01/08-13 від 30.08.2013 року, укладеного ТОВ «Промбуд Маркет» (комерційний агент) та ТОВ «Газенергокомплект» (довіритель);

- звіту комерційного агента від 30.12.2013 року про виконання агентського договору № ПБМ 01/08-13 від 30.08.2013 року;

- акта прийому-передачі наданих послуг від 30.12.2013 року за агентським договором № ПБМ 01/08-13 від 30.08.2013 року;

- податкової накладної № 15901 від 30.12.2013 року на суму 760895,44 грн.;

- платіжного доручення № 63 від 30.12.2013 року на суму 760895,44 грн.;

Судом встановлено, що відповідно до умов агентського договору № ПБМ 01/08-13 від 30.08.2013 року комерційний агент (ПП «Промбуд Маркет») зобов'язаний: вивчити ринок постачання та збуту природного газу в Україні; представити Довірителю щонайменше одного потенційного постачальника природного газу; надати Довірителю консультації щодо підготовки, підписання та супроводу договорів постачання природного газу; інформувати Довірителя про необхідність проведення переговорів з потенційними постачальниками шляхом повідомлення по телефону; сприяти організації зустрічей і переговорів між представниками Довірителя й потенційних постачальників.

Позивач стверджує, що на виконання умов агентського договору № ПБМ 01/08-13 від 30.08.2013 року комерційний агент (ПП «Промбуд Маркет») надав послуги із пошуку постачальників природного газу на загальну суму 760895,44 грн. Позивачем завдяки отриманим послугам укладено договори купівлі-продажу природного газу, зокрема № Т-П-2013-01 від 30.09.2013 року із ТОВ «РГК Трейдінг», № 330913 від 30.09.2013 року із ТОВ «ГК «Газовий Альянс», № 421013 від 31.10.2013 року із ТОВ «ГК «Газовий Альянс», № 251013 від 04.10.2013 року із ТОВ «ГК «Газовий Альянс», № 401113 від 29.11.2013 року із ТОВ «ГК «Газовий Альянс», № 151113 від 23.10.2013 року із ТОВ «ГК «Газовий Альянс», № 121213 від 26.11.2013 року із ТОВ «ГК «Газовий Альянс» - загалом сім договорів. Крім того, позивач стверджує, що відповідно до актів приймання-передачі природного газу ТОВ «РГК Трейдінг» та ТОВ «ГК «Газовий Альянс» поставили саме той обсяг природного газу, про який ідеться у звіті комерційного агента від 30.12.2013 року про виконання агентського договору № ПБМ 01/08-13 від 30.08.2013 року.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані, оскільки вказані документи не містять усіх обов'язкових реквізитів, що унеможливлює ідентифікацію господарської операції, яка у них зафіксована. Зокрема, в укладених позивачем з контрагентами ТОВ «РГК Трейдінг» та ТОВ «ГК «Газовий Альянс» договорах купівлі-продажу природного газу не зазначено, що такі укладались із використанням послуг комерційного агента. Крім того, у звіті комерційного агента від 30.12.2013 року про виконання агентського договору № ПБМ 01/08-13 від 30.08.2013 року зазначено про укладення 2 договорів в обсязі 40464,552 тис.м.куб природного газу, однак відповідно до долучених позивачем до матеріалів справи договорів із контрагентами ТОВ «РГК Трейдінг» та ТОВ «ГК «Газовий Альянс» вказаний обсяг природного газу поставлено на виконання семи різних договорів купівлі-продажу природного газу. Також слід зазначити, що звіт комерційного агента від 30.12.2013 року про виконання агентського договору № ПБМ 01/08-13 від 30.08.2013 року складено у м. Львові, а акт прийому-передачі наданих послуг від 30.12.2013 року за агентським договором № ПБМ 01/08-13 від 30.08.2013 року складено у м. Київ. Вказана обставина ставить під сумнів фізичну можливість підписання первинних документів протягом одного дня. Суд вважає необґрунтованим твердження позивача про можливість здійснення авіа перельоту з м. Київ до м. Львів протягом одного дня, оскільки жодних доказів здійснення такого позивачем суду не представлено. Суд дійшов висновку, що вищевказані первинні документи не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які у цих документах зафіксовані.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України, комерційним посередництвом (агентською діяльністю) є підприємницька діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктами господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційне посередництво - це різновид господарських правовідносин, що складаються на договірних засадах між агентом (суб'єктом агентської діяльності у сфері господарювання), принципалом і третіми особами щодо представницьких дій агента котрі здійснюються від імені, під контролем і за рахунок принципала з метою задоволення законних приватних інтересів учасників зазначених відносин (агента принципала, третіх осіб) та з врахування публічних інтересів (дотримання публічного господарського порядку).

Із змісту договору вбачається, що позивачем і його контрагентом досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, однак доказів на його тристороннє виконання до матеріалів справи не долучено.

Кріт того, до матеріалів справи відповідачем долучено лист ТОВ «РГК Трейдінг» , у якому значиться, що договори про поставку природного газу між ТОВ «РКГ Трейдінг» та ТзОВ «Газенергокомплект» укладались без залучення комерційного агента (а.с.97).

У судовому засіданні Судом встановлено, що позивачу було відомо про існування постачальників природного газу ТОВ «РГК Трейдінг» та ТОВ «ГК «Газовий Альянс» до моменту укладення агентського договору № ПБМ 01/08-13 від 30.08.2013 року. Позивачем не надано суду належних доказів чи обґрунтованих пояснень економічної доцільності укладення агентського договору за згаданих обставин.

З огляду на наведене Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Промбуд Маркет». Позивачем на пропозицію Суду не надано будь-яких інших первинних документів на підтвердження позовних вимог.

Додані позивачем до матеріалів справи копії первинних документів про реалізацію придбаного у ТОВ «РГК Трейдінг» та ТОВ «ГК «Газовий Альянс» природного газу не спростовують висновків Суду про відсутність документального підтвердження здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом ПП «Промбуд Маркет».

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000092204 та № 0000102204 від 15.05.2014 року, оскільки Судом встановлено наявність у діях позивача порушень вимог п. 138.1., п. 138.2., п. 138.4. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, зазначених у Акті податкової перевірки № 909/13-05-22-04/32842046 від 30.04.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092204 та № 0000102204 від 15.05.2014 року слід відмовити повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення відповідно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Під час звернення до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн. Враховуючи суму відхилених позовних вимог, сума судового збору, який необхідно стягнути з позивача, становить 4384,80 грн. (4872 грн. - 487,2 грн. = 4384,80 грн.).

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» (79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, 1А; ЄДРПОУ 32842046) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.