Ухвала суду № 41987335, 26.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2368/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Соколенко Діани Володимирівни, реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

12.08.2014р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області Соколенко Д.В., реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 23.06.2014р. №13963997 про відмову у державній реєстрації права власності, зобов'язання зареєструвати за нею право власності на 1/6 частку земельної ділянки площею 0,0935га, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку земельної ділянки площею 0,0475га, виданого державним нотаріусом другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1-12 05.02.2011, та рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.07.2012р. про визнання за нею права власності по праву спадкування за законом на 1/6 частку земельної ділянки площею 0,0460га.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року позов задоволений частково; визнано протиправним і скасовано рішення реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області від 23.06.2014р. №13963997 про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийнятої 17.06.2014р. за реєстраційним номером 7039016; зобов'язано реєстраційну службу Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили направити на адресу ОСОБА_1 мотивоване рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1, що була прийнята 17.06.2014р. за реєстраційним номером 7039016; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.06.2014р. позивач подала до реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області заяву про державну реєстрацію права власності, реєстраційний номер 7039016. /а.с.47/

Разом із заявою позивач подала: рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.07.2012 у справі № 1407/3029\20129, яким за позивачем було визнано право власності по праву спадкування за законом на 1/6 частку земельної ділянки площею 0,460га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 /а.с.13/; наданий Управлінням Держземагентства у Вознесенському районі витяг з ДЗК; виданий виконкомом Вознесенської міської ради 18.06.1994р. державний акт на право приватної власності на землю /а.с.14/; видане 05.02.2011р. державним нотаріусом другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області свідоцтво про право власності позивача на 1/6 частки земельної ділянки площею 0,0475га, що розташована в АДРЕСА_1. /а.с.12/

23.06.2014 державним реєстратором прийнято рішення №13963997 про відмову у задоволенні заяви позивача, в якому зазначено, що «… подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. А саме: на державну реєстрацію подано державний акт на право власності на земельну ділянку, в якому міститься графічне зображення (план) двох земельних ділянок з однією площею 0,0475га та одним цільовим призначенням, також подано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,0935га та графічним зображенням (кадастровим планом) однієї земельної ділянки. З вищевикладеного вбачається, що неможливо ідентифікувати земельну ділянку. Всі подані документи мають розбіжності в площі, графічних зображеннях та кадастрових номерах». Правовою підставою для відмови реєстратор вказала Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. № 703. /а.с.11/

Разом з тим, відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.1 ст.19 вказаного Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частиною 13 ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, втратила чинність 11.02.2014р.

Так, відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013р. №868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно пункту 20 вказаного Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 28 Порядку визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 1 статті 24 в Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зокрема п.4 чт.1 зазначеної статті передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, реєстратором не вказано, яка з двох обставин (невідповідність поданих документів вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" чи неможливість встановлення відповідності заявлених прав документам, що їх посвідчують) стала підставою для відмови у реєстрації.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини 1 цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Немотивована відмова у державній реєстрації унеможливлює реалізацію позивачем права повторного звернення, оскільки відповідач не зазначив у рішенні, які саме перешкоди має усунути заявник.

Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідача зареєструвати право власності задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти встановлену законодавством процедуру прийняття відповідних рішень державними реєстраторами. На підставі викладеного, оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький