Ухвала суду № 41986327, 15.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2014 р.Справа № 820/15971/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазько-Кегичівського об'єднаний районний військовий комісаріат на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2014р. по справі № 820/15971/14

за позовом ОСОБА_2

до Нововодолазько-Кегичівського об'єднаний районний військовий комісаріат

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазько-Кегичівського об'єднаного районного військового комісаріату Харківської області, в якому просив суд:

- визнати дії працівників Нововодолазько-Кегичівського об'єднаного районного військового комісаріату неправомірними;

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо заміни військового квитка, виданого 22.08.2014 року серія НОМЕР_1 у зв'язку з невідповідністю даних, зазначених у військовому квитку, даним у попередньому документі - довідці;

- зобов'язати відповідача вчинити дії, пов'язані з занесенням достовірних даних до облікових документів позивача у військовому комісаріаті.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 2000 року був зарахований у запас Збройних Сил України за другою категорією обліку. 13.01.2000 року йому замість військового квитка було видано довідку про звільнення від призову на строкову військову службу на підставі п. 1 ст. 18 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з формулюванням - "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час", прийнятим комісією при Кегичівському районному військовому комісаріаті Харківської області 14.10.1999 року. В серпні 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою видати йому військовий квиток замість вказаної довідки. 22.08.2014 року позивачу був виданий військовий квиток серія НОМЕР_1, в якому зазначено, що він "визнаний придатним до військової служби", що суперечить даним, які містились в попередньому документі - довідці, виданій позивачу 13.01.2000 року. На думку позивача, вказані дії відповідача є неправомірними, а порушені права позивача підлягають відновленню в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.14 року позов ОСОБА_2 до Нововодолазько-Кегичівського об'єднаного районного військового комісаріату Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Нововодолазько-Кегичівського об'єднаного районного військового комісаріату Харківської області щодо внесення до військового квитка серія НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2 Нововодолазько-Кегичівським об'єднаним районним військовим комісаріатом Харківської області 22.08.2014 року, даних, які суперечать даним довідки, виданої ОСОБА_2 Кегичівським районним військовим комісаріатом Харківської області 13.01.2000 р. за № 5.

Зобов'язано Нововодолазько-Кегичівський об'єднаний районний військовий комісаріат Харківської області видати ОСОБА_2 військовий квиток у відповідності до даних, зазначених у довідці, виданій ОСОБА_2 Кегичівським районним військовим комісаріатом Харківської області 13.01.2000 р. за № 5.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що під час звільнення у запас ОСОБА_2 Кегичівським військовим комісаріатом Харківської області було видано довідку № 5 від 13.01.2000 року, яка підписана Кегичівським районним військовим комісаром, скріплена відповідними печаткою та штампом комісаріату, а також на звороті зазначено що позивача прийнято на облік Кегичівським РВК Харківської області 14.11.2000 р., підтверджується копіями даної довідки аналогічного змісту, наданими суду позивачем та представником відповідача (а.с. 4, 21). В графі 6 даної довідки зазначено, що позивач "призваний комісією при Кегичівському військовому комісаріаті Харківської області, призначений не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у військовий час, 14 жовтня 1999 р. по ст. 18 п. 1 гр. 1". Отже, позивача було звільнено від призову на строкову військову службу в мирний час, як особу, визнану за станом здоров'я непридатною до військової служби в мирний час (п. 1 ст. 18 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"), в підтвердження чого позивачем надано суду: копію витягу медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_2 та копію виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 655 станом на 15.09.1999 року.

Представником відповідача в судовому засіданні у суді першої інстанції не заперечувався факт видачі позивачу вказаної довідки.

Відповідно до пояснень представника відповідача вказану довідку було видано позивачу у зв'язку з відсутністю у 2000 році бланків військових квитків.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що при внесенні до військового квитка серія НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2 22.08.2014 року, даних, які суперечать даним довідки, виданої ОСОБА_2 Кегичівським районним військовим комісаріатом Харківської області 13.01.2000 р. за № 5, суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення в даній ситуації, чим порушено законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни.

Частиною 6 статті 2 вказаного Закону України передбачено, що усі громадяни, які призиваються, приймаються на військову службу або перебувають у запасі, проходять обов'язковий медичний огляд у порядку, затвердженому Міністром оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", на строкову військову службу в мирний час призиваються придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни чоловічої статі, яким до дня відправки у військові частини виповнилося 18 років.

Частиною 5 статті 16 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що відповідно до результатів медичного огляду призовника, моральних і професійних якостей, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім'ї районна (міська) призовна комісія виносить і оголошує призовникові рішення:

про придатність до військової служби і призов на військову службу з призначенням до виду (роду військ) Збройних Сил України чи інших військових формувань, а також визначає строк відправлення його на службу до Збройних Сил України чи інших військових формувань;

про тимчасову непридатність до військової служби і надання відстрочки за станом здоров'я;

про надання відстрочки або звільнення від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтями 17 і 18 цього Закону;

про непридатність за станом здоров'я до військової служби в мирний час, обмежену здатність до військової служби у воєнний час і зарахування в запас;

про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

про зняття з військового обліку призовників, які втратили громадянство України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни: визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби в мирний час; які до дня відправки на строкову військову службу досягли 25-річного віку; батько (мати), рідний брат чи сестра яких загинули чи померли або є інвалідами, якщо інвалідність настала під час проходження військової служби. Призовники, які мають право на звільнення від призову на цій підставі, можуть його не використовувати; які пройшли військову службу в інших державах.

Обов'язки органів та посадових осіб Збройних Сил України по підготовці та проведенню призову громадян України на строкову військову службу; порядок приписки громадян до призовних дільниць, ведення військового обліку призовників та взаємодію військових комісаріатів з державними органами і громадськими організаціями по забезпеченню виконання громадянами України правил військового обліку; порядок призову громадян на строкову військову службу та відправки їх до військових частин станом на момент виникнення спірних правовідносин визначались Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу, затвердженим наказом Міністра оборони України від 4 січня 1995 р. № 1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 лютого 1995 р. за N 28/564 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 7 Положення, приписка громадян до призовних дільниць проводиться відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", вимог цього Положення і директив начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

До призовних дільниць щороку протягом січня - березня приписуються громадяни, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними військовими комісаріатами за місцем проживання.

Пунктом 12 Положення передбачено, що начальник другого відділення районного військового комісаріату проводить бесіду з кожним юнаком та перевіряє наявність необхідних документів і повноту заповнення технічними працівниками, залученими для роботи на призовних дільницях, облікової карти призовника (додаток N 5) і особової справи призовника (додаток N 6).

Відповідно до п. 15 Положення, комісія по приписці на підставі вивчення поданих документів та особистої бесіди з допризовником, з врахуванням роду його діяльності, спеціальності, освіти, психологічних та психофізіологічних даних, загального розвитку і результатів медичного огляду приймає одне з таких рішень, яке заноситься в книгу протоколів комісії по приписці:

- придатний до військової служби, призначити в ... (указати вид Збройних Сил України, рід військ, інші військові формування);

- потребує лікування;

- непридатний за станом здоров'я до військової служби в мирний час, обмежено здатний для служби у воєнний час;

- непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку.

Статтею 27 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено порядок зарахування в запас, а також категорії запасу. Відповідно до ч.1, 2 вказаної статті громадяни, звільнені з військової служби, а також звільнені від призову на строкову військову службу (крім виключених з військового обліку), зараховуються в запас. Запас поділяється на першу і другу категорії. До запасу першої категорії належать військовозобов'язані, які проходили військову службу та одержали під час її проходження військово-облікову спеціальність. До запасу другої категорії належать військовозобов'язані, які не одержали військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не призивалися на військову службу чи проходили її в інженерно-технічних частинах, а також військовозобов'язані-жінки.

Пунктом 3 Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 25.05.1994 року № 263/94 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що військові квитки видають районні (міські) військові комісаріати під час призову громадян на військову службу, зарахування їх до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку.

Згідно з п. 1. Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 25.05.1994 року № 263/94 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що визначає належність його власника до військової служби, служби в запасі та військового обов'язку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вказана довідка є за своєю сутністю військовим квитком, а отже, щодо особи, на ім'я якої вона видана, є носієм всіх прав та обов'язків аналогічних власнику військового квитка.

Отже, у довідці позивача, виданій 13.01.2000 р. за № 5, яка є за своєю сутністю військовим квитком, міститься завірені печаткою військового комісаріату відомості про те, що позивач є непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час.

Колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи доказів визнання в установленому законом порядку вказаної довідки недійсною представником відповідача до суду не надано, а судом самостійно при виконанні приписів ст.11 КАС України не встановлено.

Позивач у серпні 2014 року звернувся до Нововодолазько-Кегичівського об'єднаного районного військового комісаріату Харківської області з заявою про видачу йому замість вищевказаної довідки - військового квитка на належному, відповідно до визначеного законодавством України, бланку.

Так, як встановлено з матеріалів справи, відповідачем 22.08.2014 року було видано ОСОБА_2 військовий квиток серія НОМЕР_1, в якому на сторінці 6 в графі 13 зазначено, що "14.10.1999 р. медичною комісією при Кегичівському РВК визнаний придатним до військової служби" (а.с. 5). Представником відповідача у суді першої інстанції не заперечувався факт видачі позивачу військового квитка вказаного змісту.

Отже, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 відповідачем було видано військовий квиток, який містить протилежні за змістом відомості щодо ступеню придатності позивача до військової служби.

Відповідно до пояснень представника відповідача, працівниками військового комісаріату, який видав позивачу спірну довідку, було помилково внесено до п. 6 вказаної довідки дані щодо непридатності ОСОБА_2 до військової служби.

Згідно з п. 24 Положення районні військові комісаріати несуть відповідальність за правильну організацію і якісне ведення військового обліку призовників, які проживають на їх території, за повноту і повсякденну реальність цього обліку в інтересах підготовки молоді до військової служби і своєчасний призов її на строкову військову службу.

Крім того, пунктом 26 Положення визначено, що відповідальність за достовірність обліку призовників, повноту і якість ведення облікової документації та її збереження несе начальник другого відділення районного військового комісаріату.

Колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи доказів притягнення до відповідальності в установленому законом порядку осіб за внесення недостовірних відомостей до вказаної вище довідки позивача представником відповідача до суду не надано, а судом першої інстанції самостійно при виконанні приписів ст.11 КАС України не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, на підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про неправомірність дій Нововодолазько-Кегичівського об'єднаного районного військового комісаріату Харківської області щодо внесення до військового квитка серія НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2 Нововодолазько-Кегичівським об'єднаним районним військовим комісаріатом Харківської області 22.08.2014 року, даних, які суперечать даним довідки, виданої ОСОБА_2 Кегичівським районним військовим комісаріатом Харківської області 13.01.2000 р. за № 5, та для повного захисту прав, свобод та інтересів позивач суд вважає за необхідне зобов'язати Нововодолазько-Кегичівський об'єднаний районний військовий комісаріат Харківської області видати ОСОБА_2 військовий квиток у відповідності до даних, зазначених у довідці, виданій ОСОБА_2 Кегичівським районним військовим комісаріатом Харківської області 13.01.2000 р. за № 5.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії, пов'язані з занесенням достовірних даних до облікових документів позивача у військовому комісаріаті не є предметом апеляційного перегляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при внесенні до військового квитка серія НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2 22.08.2014 року, даних, які суперечать даним довідки, виданої ОСОБА_2 Кегичівським районним військовим комісаріатом Харківської області 13.01.2000 р. за № 5, суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення в даній ситуації, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 04.11.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазько-Кегичівського об'єднаний районний військовий комісаріат залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2014р. по справі № 820/15971/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Ральченко І.М.