Ухвала суду № 41986322, 10.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 р. Справа № 814/4599/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.,

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рамзес Групп" до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Рамзес Групп" звернулось до суду з адміністративним позовом до Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання дії щодо призначення та проведення перевірки протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000132202 від 26 березня 2013 року, №0000142202 від 26 березня 2013 року та №00004772202 від 14 червня 2013 року, №0000462202 від 14 червня 2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів і зборів у Миколаївській області від 26 березня 2013 року №0000132202, №0000142202, від 14 червня 2013 року №0000472202.

В решті позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу керівника ДПІ про призначення перевірки №238 від 22 лютого 2013 року та направлень від 26 лютого 2013 року №170/22, №171/22, №172/17 у період з 27 лютого 2013 року по 07 березня 2013 року Первомайською ОДПІ ГУ Міндоходів Миколаївської області була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "Рамзес Групп" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки фахівцями ДПІ був складений акт перевірки №1501/22/35926191 від 15 березня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки та з урахуванням процедури та результатів адміністративного оскарження позивачем висновків проведеної перевірки, підприємству були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000132202 від 26 березня 2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 116 841 грн. (109 688 грн. - основне зобов'язання та 7 153 грн. - штрафні санкції);

-№0000142202 від 26 березня 2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 124 679 грн. (119 099 грн. - основне зобов'язання та 5 580 грн. - штрафні санкції);

- №0000472202 від 14 червня 2013 року про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 124 617 грн.(119 099 грн. - основне зобов'язання та 4 145 грн. - штрафні санкції).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, у зв'язку з чим є необґрунтованими твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та його контрагентами є нікчемними. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання дії податкового органу щодо призначення та проведення перевірки протиправними не належать задоволенню, оскільки наказ про проведення перевірки є актом індивідуальної дії та з моменту допущення працівників податкового органу до проведення перевірки наказ про її проведення є вичерпним.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1 ст. 139).

Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на формування валових витрат та податкового кредиту є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому колегія суддів акцентує до увагу на тому, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит було сформовано за рахунок здійснення операцій між ТОВ "Рамзес Групп" та ПП "Фіто сервіс Плюс", ПП "Соєагропрот", ТОВ "Агро-Трейд Інвест", факт виконання яких підтверджено специфікаціями, видатковими та податковими накладними, квитанціями до прибуткового касового ордеру, довіреностями, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Посилання апелянта на ненадання підприємством первинних документів, які б підтверджували поставку продукції колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відсутність цих документів жодним чином не спростовує проведення самої господарської операції та не впливає на право формування валових витрат та податкового кредиту.

Отже, факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ПП "Фіто сервіс Плюс", ПП "Соєагропрот", ТОВ "Агро-Трейд Інвест" є доведеним.

Твердження податкового органу щодо відсутності у підприємств-контрагентів основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про не вчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Окрім цього, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що свідоцтво платника ПДВ ПП "Соєагропрот" анульовано 22 листопада 2011 року, що є підтвердженням висновку про нікчемність укладених угод, оскільки господарські взаємовідносини позивача та його контрагента відбувалися у період коли ПП "Соєагропрот" мав статус платника ПДВ, що підтверджується первинними документами, які були складені до анулювання свідоцтва.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у м. Херсоні №13/15-2/36671297 від 12 січня 2012 року "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку", довідку кіровоградської ОДПІ №744/1520/37297743 від 29 серпня 2011 року "Про неможливість проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Агро-Трейд Інвест" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2011 року", акт ДПІ у м. Кіровограді №1406/1520/37383910 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Соєагропрот" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 жовтня 2011 року по 30 жовтня 2011 року" колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки висновки актів жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при отриманні товарів та послуг у ПП "Фіто сервіс Плюс", ПП "Соєагропрот", ТОВ "Агро-Трейд Інвест", оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.

З урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, Первомайська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що ці операції в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від ПП "Фіто сервіс Плюс", ПП "Соєагропрот", ТОВ "Агро-Трейд Інвест" товару та послуг, але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі податковий орган не посилається на факти вчинення посадовими особами платника податків таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Отже, ТОВ "Рамзес Групп" належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ПП "Фіто сервіс Плюс", ПП "Соєагропрот", ТОВ "Агро-Трейд Інвест", що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Лук'янчук О.В.

Суддя: Градовський Ю.М.

Суддя: Кравченко К.В.