Ухвала суду № 41986300, 15.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2014 р.Справа № 816/2555/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської обласної ради на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2014р. по справі № 816/2555/14

за позовом Полтавської обласної ради

до Державної виконавчої служби України

про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

01 липня 2014 року Полтавська обласна рада звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання дій державного виконавця Власюка Д.В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн від 11 червня 2014 року ВП № 43522360.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність дій державного виконавця при винесенні спірної постанови, оскільки останнім не враховано можливості позивача виконати вимоги виконавчого документу в межах строків, наданих постановою про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року замінено відповідача на належного, а саме на Державну виконавчу службу України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.14 року у задоволенні адміністративного позову Полтавської обласної ради до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Полтавським окружним адміністративним судом 09 квітня 2014 року видано виконавчий лист № 816/5864/13-а по справі за адміністративним позовом Госпрозрахункового мисливсько-рибальського господарства Полтавської обласної організації УТМР до Полтавської обласної ради, третя особа: Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, про зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язати обласну раду включити до порядку денного чергової сесії питання щодо надання Полтавському Госпрозрахунковому мисливсько-рибальському господарству Полтавської обласної організації УТМР в користування мисливські угіддя на території Полтавського району.

27 травня 2014 року до відповідача надійшла заява Госпрозрахункового мисливсько-рибальського господарства Полтавської обласної організації УТМР від 19 травня 2014 року № 22 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вказаного виконавчого листа з додатками (а.с. 47-52).

30 травня 2014 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 43522360, про що винесено постанову (а.с. 53), надано боржнику 7-денний строк з моменту відкриття виконавчого провадження для самостійного виконання судового рішення, копію відповідної постанови направлено боржнику та стягувачеві, яка отримана позивачем 06 червня 2014 року, що підтверджується супровідним листом з відміткою штампу вхідної кореспонденції (а.с. 9-10).

По закінченню строку для добровільного виконання судового рішення 11 червня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн, копію якої 12 червня 2014 року направлено боржникові разом із запитом про стан виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Особливості провадження в адміністративних справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби передбачені статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 606-XIV).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону № 606-XIV в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, визначено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. До таких, крім іншого, відносяться виконавчі листи, що видаються судами (п. 1) ч.2 ст. 17).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно статті 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно статті 31 Закону № 606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Позивачем стверджувалося та не заперечувалося представником відповідача у суді першої інстанції, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 травня 2014 року Полтавською обласною радою отримано 06 червня 2014 року, яка була направлена у відповідності до вимог Закону рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При цьому, позивач зауважував, що, будучи органом місцевого самоврядування, який відповідно до виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду зобов'язаний винести на розгляд повноважного органу питання про надання угідь в користування, після отримання вищевказаної постанови головою обласної ради згідно резолюції від 06 червня 2014 року внесено дане питання до порядку денного чергової сесії обласної ради та доручено апарату обласної ради розробити проект рішення з даного питання.

Розпорядженням голови обласної ради "Про скликання двадцять третьої сесії Полтавської обласної ради шостого скликання" від 13 червня 2014 року питання "Про надання в користування Полтавському госпрозрахунковому мисливсько-рибальському господарству Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок мисливських угідь на території Полтавського району" включено до переліку питань, які внесені на розгляд чергової сесії обласної ради, яка відбудеться 27 червня 2014 року, що направлено відповідачеві 16 червня 2014 року.

У зв'язку з викладеним позивач вважає, що виконав вимоги виконавчого документа у строк, наданий для добровільного виконання, а тому спірну постанову вважає винесеною протиправно.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону № 606-XIV, сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Згідно з положеннями частини 1 статті 27 зазначеного Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Так, направлений лист від 16 червня 2014 року про включення до переліку питань, які внесені на розгляд чергової сесії обласної ради, яка відбудеться 27 червня 2014 року, колегія суддів не може розцінювати як доказ виконання вимог виконавчого листа № 816/5864/13-а від 09 квітня 2014 року, виходячи з наступного.

По-перше, такий лист був направлений позивачем 16 червня 2014 року (а.с. 17), а отриманий відповідачем 18 червня 2014 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції (а.с. 57), а тому не може вважатися як надання відомостей у визначений строк.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказаним Розпорядженням голови обласної ради "Про скликання двадцять третьої сесії Полтавської обласної ради шостого скликання" від 13 червня 2014 року лише включено до переліку питань, які внесені на розгляд чергової сесії обласної ради, яка відбудеться 27 червня 2014 року питання "Про надання в користування Полтавському госпрозрахунковому мисливсько-рибальському господарству Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок мисливських угідь на території Полтавського району".

Натомість колегія суддів вважає належним доказом виконання судового рішення про розгляд на сесії Полтавської обласної ради питання щодо надання Полтавському госпрозрахунковому мисливсько-рибальському господарству Полтавської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок в користування мисливських угідь саме відповідне рішення обласної ради або протокол сесії обласної ради, а не прийняття розпорядження головою обласної ради про включення такого питання до переліку питань чергової сесії обласної ради.

По-друге, відповідно до статті 35 вказаного вище Закону № 606-XIV, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Представником позивача у суді першої інстанції не було надано пояснень щодо не направлення позивачем заяви державному виконавцю про відкладення виконавчих дій у зв'язку із несвоєчасним одержанням постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2014 року на підставі статті 35 Закону № 606-XIV.

У документах, що направлені позивачем державному виконавцю питання про відкладення виконавчих дій не порушувалося, а лише було зазначено, зокрема, у листі від 16 червня 2014 року про виконання рішення боржником.

При цьому, колегія суддів зауважує, що навіть при зверненні з заявою про відкладення провадження виконавчих дій позивач не виконав би вимог виконавчого провадження у межах встановлених діючим законодавством строків, оскільки відповідне питання призначено на розгляд чергової сесії обласної ради, яка відбудеться 27 червня 2014 року.

Так, відповідно до статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні. Згідно зі ст. 59 вказаного закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Так, відповідно до частини 1 статті 15, статті 19 та частини 1 статті 20 Регламенту Полтавської обласної ради, прийнятого другою позачерговою сесією обласної ради шостого скликання від 28 грудня 2010 року з доповненнями, прийнятими п'ятою сесією обласної ради шостого скликання від 15 червня 2011 року встановлено, що Рада проводить свою роботу сесійно. Сесії є чергові та позачергові. Сесія ради складається із пленарних засідань та засідань постійних комісій. Рішення про скликання сесії оформляється у вигляді розпорядження та підписується головою ради (першим заступником, заступником голови ради). Розпорядження про скликання сесії доводиться до відома депутатів та оприлюднюється не пізніше, ніж за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках та у разі скликання позачергової сесії - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Представником позивача у суді першої інстанції не було надано пояснень з приводу не прийняття розпорядження про скликання позачергової сесії та доведення його до відома депутатів не пізніше як за день до сесії з метою своєчасного виконання вимог державного виконавця щодо виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не здійснені всі можливі та допустимі дії для належного виконання вимог виконавчого листа № 816/5864/13-а від 09 квітня 2014 року в межах строків, визначених для добровільного їх виконання в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2014 року.

Згідно статті 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

При цьому, слід зазначити, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для стягнення виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Аналогічна позиція відображена також у пункту 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13 грудня 2010 року № 3.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про правомірність постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360 грн від 11 червня 2014 року ВП № 43522360 та дій державного виконавця при її винесенні.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятої ним постанови та надав докази на підтвердження вищевикладеного, на відміну від позивача, який не довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 23.09.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської обласної ради залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2014р. по справі № 816/2555/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Ральченко І.М.