Ухвала суду № 41986230, 27.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2014 рокусправа № 808/739/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Полімер"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 р. у справі № 808/739/14

за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Полімер"

про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2014 р. Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Полімер" кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 4 680 грн., з податку на доходи найманих працівників у розмірі 170 899,74 грн., по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 12 638 грн. та з земельного податку у розмірі 9 979,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив у встановлений Податковим кодексом України строк суму узгоджених грошових зобов'язань, як нарахованих контролюючим органом за наслідками перевірок платника податків, так і нарахованих відповідачем самостійно у податкових деклараціях. Ця сума грошового зобов'язання, як зазначає позивач, набула статусу податкового боргу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 р. у справі № 808/739/14 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано доведеністю матеріалами справи наявності у відповідача податкового боргу, не сплаченого у встановлені строки.

Не погодившись з постановою суду, ПП ВКФ "Полімер" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 р. у справі № 808/739/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, розглянувши справу без участі представника відповідача, який не був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, порушив право останнього на захист, оскільки відповідач не мав можливості надати відповідні пояснення та висловити свою позицію з приводу даного спору.

ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя надала в справу письмові заперечення, в яких вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови, просить залишити без змін постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні апеляційної скарги, зазначаючи про наявність порушення відповідачем обов'язків платника податків, які передбачають сплату належних сум податків та зборів у встановлені законами строки, що, в свою чергу, шкодить поповненню прибуткової частини бюджету, перешкоджає проведенню державної фінансової політики в частині розподілення бюджетних коштів.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає розгляду скарги.

З 01.10.2011 р. відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпунктом 166.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Строки сплати податкового зобов'язання визначені ст.57 ПК України.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Крім того, п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності до абз.1 п.58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до абз.1 п.58.2 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В абз.1 п.59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Водночас, п.56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відповідності до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.5. ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Так, з матеріалів справи, досліджених судом першої інстанції, вбачається наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 198 197,27 грн., а саме:

- з ПДВ, який виник в зв'язку з несплатою визначеної Підприємством самостійно у поданій 10.12.2013 р. до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року № 9079819559 у сумі 4 680 грн. (а. с.6-9);

- з податку на доходи фізичних осіб, який виник в зв'язку з несплатою суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 170 899,74 грн. (з яких 113 933,16 грн. - штрафні (фінансові) санкції), визначеної ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя у податковому повідомленні-рішенні форми «Р» № 0000921702/0 від 21.07.2010 р. (а. с.16), прийнятого на підставі акту перевірки № 47/17-213/13606170 від 08.07.2010 р. (а. с.10-15).

З матеріалів справи вбачається, що вказане податкове повідомлення-рішення узгоджено в результаті набрання законної сили, відповідно до приписів ст.254 КАС України, постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2010 р. у справі № 2а-5908/10/0870, якою відмовлено ПП ВКФ «Полімер» у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000921702/0 від 21.07.2010 р. (а. с.17-18, 20). Постанова набрала законної сили 31.05.2012, ПП ВКФ «Полімер» відмовлено у задоволенні цього позову:

- по орендній платі з юридичних осіб у загальній сумі 12 638,09 грн., який виник в зв'язку з:

несплатою визначеної Підприємством самостійно у поданій 05.02.2013 р. до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя податковій декларації за 2013 рік № 9004286571 суми 11 880,51 грн. - зобов'язання за жовтень-грудень 2013 року (а.с.21-23).

несплатою суми 757,58 грн., визначеної ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя у податковому повідомленні-рішенні форми «Ш» № 0001411501 від 13.11.2013 р. (а. с.16), отриманого відповідачем того ж дня (а. с.16) і прийнятого на підставі акту перевірки №47/17-213/13606170 від 08.07.2010 р. (а. с.10-15), яке є узгодженим з огляду на вищенаведені норми Податкового кодексу України і з огляду на відсутність доказів оскарження цього податкового повідомлення-рішення.

- із земельного податку у загальній сумі 9 979,44 грн., який виник в зв'язку з:

несплатою визначеної Підприємством самостійно у поданій 05.02.2013 р. до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя податковій декларації за 2013 рік № 9004295270 суми 9355,69 грн. - зобов'язання за жовтень-грудень 2013 року (а. с.29-31);

несплатою суми 623,75 грн., визначеної ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя у податковому повідомленні-рішенні форми «Ш» № 0001421501 від 13.11.2013 р. (а. с.28), отриманого відповідачем того ж дня (а. с.28) і прийнятого на підставі акту перевірки №112/15/13606170 від 13.11.2013 р., яке є узгодженим з огляду на вищенаведені норми Податкового кодексу України і з огляду на відсутність доказів оскарження цього податкового повідомлення-рішення.

Наявність податкового боргу на загальну суму 198 197,27 грн. підтверджується даними картки платника податків (а. с.34-46) та довідки контролюючого органу від 19.02.2014 р. № 1789/10/11 (а. с.55).

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачу направлялась податкова вимога форми «Ю» від 07.10.2013 р. № 2125-17 на суму 170 899,74 грн. (а. с.32).

Разом з тим, доказів сплати відповідачем податкового боргу у вказаній сумі матеріали справи не містять.

При цьому, наявність податкового боргу у вищевказаній сумі відповідачем в апеляційній скарзі не спростовується.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог податкового органу про стягнення з ПП ВКФ "Полімер" податкового боргу.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, скаржник зазначає про те, що відповідач не був повідомлений належним чином, не знав про місце та час проведення судового засідання, що, на думку останнього, свідчить про незаконність оскарженої постанови суду, оскільки порушено право відповідача на захист.

Стосовно таких доводів скаржника колегія суддів зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 31.01.2014 р. судом першої інстанції відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання на 19.02.2014 р. (а. с.1).

Повідомлення про вручення поштового відправлення щодо направлення на зареєстровану в державному реєстрі адресу ПП ВКФ "Полімер" (а. с.5) свідчить про отримання представником Підприємства вищевказаної ухвали про відкриття провадження (а.с.52).

Згідно ч.8 ст.35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Скаржник зазначає, що повідомлення про час і місце судового засідання отримано не представником Підприємства, а невідомою особою, проте доказів того, що особа, яка поставила підпис та прізвище на повідомленні про вручення поштового відправлення не є працівником Підприємства, відповідачем суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Отже, судом першої інстанції не було допущено порушень положень Кодексу про адміністративне судочинство України при повідомленні відповідача про час і місце судового засідання та прийнятті судового рішення.

Приписи статті 49 КАС України передбачають право осіб, які беруть участь у справі давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Разом з тим, положення ч.1 ст.71 КАС України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Таким чином, за наявності подання відповідачем відповідних доказів погашення вищевказаного податкового боргу до суду апеляційної інстанції, останній міг їх розглянути згідно ч.2 ст.195 КАС України, що свідчить на відсутність позбавлення Підприємства права на захист.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для її задоволення та для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Полімер" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 р. у справі № 808/739/14 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 р. у справі № 808/739/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко