Постанова № 41986216, 13.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2014 рокусправа № 804/11544/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

представників сторін:

позивача : - Дорошенко І.М., пасп. НОМЕР_1

відповідача: - Максимюк М.Ю., дов. від 20.06.14 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Державного підприємства "СМОЛИ" та Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 р. у справі № 804/11544/13-а

за позовом Державне підприємство "СМОЛИ"

до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та скасування вимоги № 04-05-05-15/8257 від 02.07.2013 року., -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2013 р. Державне підприємство "СМОЛИ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати дії Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області протиправними та незаконними;

- скасувати пункти 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області відповідно до листа «Про усунення порушень» від 02.07.2013 р. № 04-05-15/8257.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесені відповідачем вимоги про усунення порушень є неправомірними та такими, що складені та пред'явлені позивачу з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 р. у справі № 804/11544/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними та незаконними дії ДФІ в Дніпропетровській області в частині вимоги усунути порушення, що викладені в пунктах 6, 7, 10 листа "Про усунення порушень" від 02.07.2013 р. № 04-05-05-15/8257;

- скасовано пункти 6, 7, 10 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області відповідно до листа "Про усунення порушень" від 02.07.2013 р. № 04-05-05-15/8257;

- в іншій частині позову відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано протиправністю пунктів 6, 7, 10 вимоги від 02.07.2013 р. № 04-05-05-15/8257, оскільки перераховуючи внески Концерну «Ядерне паливо» на виконання програми «Ядерне паливо України» та встановлюючи та виплачуючи доплату працівникам за сумісництвом, позивач діяв у межах чинного законодавства. Відмова в задоволенні решти позовних вимог обумовлена тим, що виявлені під час ревізії порушення підтверджені судом, відповідно спірні пункти вимоги (2, 3, 8, 9), у скасуванні яких судом відмовлено, визнано обґрунтованими правомірними та такими, що підлягають обов'язковому виконанню.

Не погодившись з постановою суду, ДП "СМОЛИ" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 р. у справі № 804/11544/13-а, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив в достатньому обсягу обставини по справі. Щодо не скасованих пунктів вимоги від 02.07.2013 р. скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не приділено належної уваги тому факту, що дані пункти складені з порушенням Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, а саме: не визначено конкретних осіб, яких повинно притягнути до відповідальності за виявлене правопорушення, відповідачем не наведено нормативного обґрунтування виявлених порушень, судом не досліджено наданих позивачем документів, які підтверджують правомірність дій Підприємства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції до суду з апеляційною скаргою звернулась ДФІ в Дніпропетровській області, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 р. у справі №804/11544/13-а в частині задоволених позовних вимог та винеси нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсягу. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено докази і з'ясовано обставини по справі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані висновками проведеної ревізії. Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що позивачем безпідставно завищено витрати по виплаті внесків концерну «Ядерне паливо», оскільки останній не виконував своєї частини обов'язків, передбачених цільовою програмою, що відповідно призвело до необґрунтованого збільшення витрат підприємства на утримання концерну, а також наполягає на порушенні позивачем вимог п.15а Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 1.12.1981 р. № 1145. При розгляді справи в суді апеляційної інстанції, представниками сторін підтримані визначені правові позиції по суті спірних питань даної справи, надані пояснення та заперечення щодо доводів апеляційних скарг сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДФІ в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Смоли» за період з 01.07.2011 р. по 01.02.2013 р., за результатами якої складений акт № 05-21/68 від 23.05.2013 р. (т.1, а.с.23-81).

На підставі даного акту ДФІ в Дніпропетровській області направлено Підприємств лист-вимогу від 02.07.2013 р. № 04-05-05-15/8257 «Про усунення порушень» (т.1, а. с.100-105).

ДП «Смоли», вважаючи вищенаведені дії по висуванню вимог, викладених у п.п.2, 3, 6, 7, 8, 9, 10 листа-вимоги від 02.07.2013 р. № 04-05-05-15/8257, та безпосередньо самі вказані вимоги незаконними, звернулося з даним позовом до адміністративного суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДФІ в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ДП "СМОЛИ" підлягає задоволенню частково з таких підстав:

На момент проведення ревізії діяльність державної фінансової інспекції регулювалась Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.93 р. №2939-XII (далі - Закон № 2939).

За приписами ч.2 ст.2 Закону № 2939 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в

Акті (ч.1 ст.4 Закону № 2939).

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону № 2939 визначено, що службові особи органу державного фінансового контролю є представниками органів виконавчої влади.

Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Постановою КМУ від 20.04.2006 р. № 550 затверджено Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (далі - Порядок № 550), згідно п.3 якого акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

Згідно абз.1 п.16 Порядку № 550 ревізія проводиться шляхом документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи контролюючого органу керівник об'єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об'єкта контролю посадовим особам контролюючого органу забезпечується керівником об'єкта чи його заступником.

У п.49 Порядку № 550 визначено, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Відповідно до п.50 вказаного Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення:

притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю;

звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;

застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

При цьому, згідно п..7 ст.10 Закону № 2939 Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже, при складанні листа-вимоги від 02.07.2013 р. відповідач мав необхідний обсяг повноважень і дії по висуванню таких вимог державному підприємству відповідають приписам чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання дій ДФІ в Дніпропетровській області протиправними та незаконними.

Разом з тим, колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування пунктів 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області листа «Про усунення порушень» від 02.07.2013 р. № 04-05-15/8257, з огляду на наступне:

Згідно Статуту ДП «Смоли», вказане Підприємство засноване на державній власності і є правонаступником Виробничого об'єднання «Придніпровський хімічний завод» (т.1, а. с.16-22).

При цьому, джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток (доход), амортизаційні відрахування, бюджетні кошти тощо (п.7.6 Статуту), основу планів Підприємства становлять державні контракти та державні замовлення (п.п.5.1.1 Статуту).

Щодо пункту 2 листа-вимоги від 02.07.2013 р.

Ревізією встановлено, що допущення пропуску терміну заявлених вимог до контрагентів-боржників та невжиття заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості, призвело до спливу строку позовної давності та позбавлення підприємства права на вимогу належного виконання боржниками зобов'язань, передбачених договорами у загальній сумі 79945,35 грн. та отримання пені за несвоєчасне постачання товару у сумі 1046,71 грн., чим нанесено Підприємству збитки у загальній сумі 83095,44 грн. у зв'язку з чим:

- стягнути з осіб, винних у безпідставному неподанні позовної заяви до суду, шкоду у сумі 83095,44 грн. у порядку, встановленому законодавством;

- в подальшому забезпечити облік та своєчасне вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості та належних за договорами штрафних санкцій в разі їх несвоєчасного та неякісного виконання у відповідності із вимогами чинного законодавства.

При цьому, позивач вірно зазначив про допущену відповідачем помилку при розрахунку загальної суми шкоди у розмірі 83095,44 грн., оскільки при додаванні 79945,35 грн. до 1046,71 грн. виходить 80 992,06 грн.

Такі вимоги відповідача обґрунтовані тим, що Підприємством допущено пропуск терміну заяви вимог до боржників та невжиття заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості, і як наслідок, сплив строку позовної давності, що позбавило Підприємство права на вимогу належного виконання боржниками зобов'язань, передбачених договорами у загальній сумі 82048,73 грн. та отримання пені за несвоєчасне постачання товару у сумі 1046,71 грн., чим нанесено підприємству збитки у загальній сумі 83095,44 грн.: по ЗАТ «Сермета Корпорейшен» - 26 408,25 грн., по ПП «Зевс» 7444,68 грн., по Філії Центру хімтехнологій АНУ - 1792,42 грн., по ТОВ «Придніпровська агропромислова компанія» - 46403,38 грн., по ПП «Наріда» - пеня у сумі 1046,71 грн.

Так, за висновками відповідача, претензійно-позовна робота по стягненню боргу підприємством не проводилась у порушення вимог у частині не забезпечення проведення всіх заходів претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності.

Позивач наявність дебіторської заборгованості та спливу строку позовної давності щодо заявлених вимог до боржників не заперечував і пояснив це тим, що претензійно-позовна робота з 2008-2011 р. не проводилася у зв'язку з відсутністю юридичної служби на підприємстві, єдиний юрисконсульт знаходилась у декретній відпустці з 2008 р. по 2011 р., а юридичний відділ створений лише 01.04.2013 р.

Суд першої інстанції, з посиланням на приписи Рекомендацій Міністерства юстиції України «Про Порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації» від 15.01.96 р. № 2, та Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого Постановою КМУ від 26.11.2008 р. № 1040, дійшов висновку, що у разі встановлення під час контрольних заходів випадків невжиття заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості і, як наслідок, спливу строків її стягнення, тобто допущення втрати боржника в зобов'язанні, такі факти слід кваліфікувати як нанесення збитків юридичній особі, а у випадку якщо відповідні платежі за договірними зобов'язаннями мали спрямовуватися до державного бюджету - відповідно як нанесення збитків державі, тому, за позицією суду першої інстанції, пункт 2 листа-вимоги від 02.07.2013 р. скасуванню не підлягає.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно п.2 Порядку № 550 (в редакції на момент проведення ревізії) інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

У відповідності до п.49 Порядку № 550 у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

При цьому, за приписами п.35 Порядку № 550 виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

За визначенням, наведеним у п.3 Порядку № 550, винні особи - особи, які відповідно до покладених на них обов'язків та законодавства були відповідальні за фінансово-господарські операції, проведені з порушенням законодавства, та/або дії (бездіяльність) яких призвели до такого порушення.

Всупереч наведених положень Порядку № 550 Інспекцією не визначено винну особу, з якої, на думку відповідача, слід стягнути шкоду у сумі 83095,44 грн.

Разом з тим, відповідачем не визначено яку саме норму чинного законодавства порушено позивачем внаслідок відсутності проведення претензійної роботи, неподання позовів про стягнення дебіторської заборгованості до контрагентів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не передбачений порядок відшкодування шкоди за безпідставне неподання позовної заяви до суду.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на Рекомендації Міністерства юстиції України «Про Порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації» від 15.01.96 р. № 2, та на Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого Постановою КМУ від 26.11.2008 р. № 1040, колегія суддів вважає таким, що не визначає відповідальність позивача у вигляді відшкодування шкоди за безпідставне неподання позовної заяви до суду, з огляду на те, що:

- Рекомендації Міністерства юстиції України «Про Порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації» від 15.01.96 р. № 2, носять рекомендаційний характер і не є обов'язковими до виконання, оскільки не пройшли державної реєстрації у Міністерстві юстиції України згідно Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731,

- Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого Постановою КМУ від 26.11.2008 р. № 1040, регулює питання діяльності юридичної служби міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих держадміністрацій, а також державного підприємства, установи та організації, і не встановлює відповідальності за неведення претензійно-позовної роботи юридичною службою державного підприємства.

Таким чином, оцінюючи вимогу відповідача, викладену у п.2 листа вимоги від 02.07.2013 р., на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому ця вимога є незаконною та підлягає скасуванню.

Щодо п.3 листа-вимоги від 02.07.2013 р.

Ревізією встановлено списання сировини та матеріалів на виготовлення продукції в обсягах більших ніж передбачено «Нормами витрат сировини, реагентів, матеріалів по видам продукції та енергоресурсів по кожному виду продукції на 1 т випущеної продукції», розроблених щоквартально на підставі проектної документації технологічного регламенту на виробництво сополімеру, ТВЕКСа, суміші іонообмінних матеріалів ІФ -21 (ТР-01), виробництво хлорметильованого сополімеру (ТР-02) та затверджених головним інженером ДП «Смоли», що призвело до незаконних витрат на загальну суму 195 047,50 грн., та відповідно до понаднормового списання хімічних реагентів на суму 17 891,36 грн., у зв'язку з чим:

- стягнути з осіб, винних у незаконному списанні сировини, матеріалів та хімічних реагентів, кошти у загальній сумі 212 938,86 грн. та зарахувати їх на поточні банківські рахунки ДІІ «Смоли»;

- в подальшому забезпечити списання сировини та матеріалів відповідно до вимог чинного законодавства.

Так, співставленням даних щомісячних виробничо-калькуляційних звітів про фактичне використання основних та допоміжних матеріалів по видам продукції іонообмінних матеріалів із затвердженими «Нормами витрат сировини, реагентів, матеріалів по видам продукції та енергоресурсів по кожному виду продукції на 1 т випущеної продукції», встановлено понаднормове списання сировини та матеріалів по хімічним елементам (крохмаль, пірідін, стирол, хлор, декстрин, азот, перекис бензолу, натрію їдкого, кульміналу, берм околу, формаліну) та хімічних реагентів при виробництві питної води (сіль таблетирована, сульфат алюмінія).

Отже, за висновком Інспекції внаслідок списання матеріалів у завищених нормах є понаднормовим списанням хімічних елементів, що є порушенням «Норм витрат сировини, реагентів, матеріалів по видам продукції та енергоресурсів по кожному виду продукції на 1т випущеної продукції», затверджених директором підприємства та вимоги п.п.1, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України».

Позивач пояснював понаднормове списання поламками обладнання та устаткування, незначним виробництвом смоли, а при виробництві питної води - постановкою на режим відокремлених операцій виробництва сополімеру.

Суд першої інстанції, враховуючи те, що надані до суду лімітно-забірні картки та акти-вимоги не відповідають встановленій у Наказі «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.93 р. № 193 формі, і враховуючи те, що позивачем не надані суду документи, які б засвідчували факт списання вищезазначених хімічних елементів, зокрема, акти списання, передбачені Інструкцією про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ, затвердженої Наказом Держказначейства України від 18.12.2000 р. № 130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2000 р. за № 962/5183, дійшов висновку про обґрунтованість пункту 3 листа-вимоги від 02.07.2013 р.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки:

- по-перше, всупереч наведених положень Порядку № 550 Інспекцією не визначено винну особу, з якої, на думку відповідача, слід стягнути шкоду;

- по-друге, Наказ «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.93 р. № 193 не існує у чинному законодавстві. Наказ же Міністерства статистики України № 193 від 21.06.96 р. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», розроблений на виконання заходів по реалізації Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, не є обов'язковим до виконання, оскільки не пройшов реєстрацію у Міністерстві юстиції України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що невідповідність форми наданих Підприємством до ревізії лімітно-забірних карток та актів-вимог приписам Наказу № 193, не є свідченням понаднормового списання сировини та матеріалів.

- по-третє, на позивача не розповсюджується дія Наказу Держаказначейства України від 18.12.2000 р. № 130, оскільки даним Наказом затверджено типові форми обліку та списання запасів бюджетних установ, якими, за визначенням, наведеним у п.12 ст.1 Бюджетного кодексу України, є - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету; бюджетні установи є неприбутковими.

Таким чином, оцінюючи вимогу відповідача, викладену у п.3 листа-вимоги від 02.07.2013 р., на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому ця вимога є незаконною та підлягає скасуванню.

Щодо пунктів 6 і 7 листа-вимоги від 02.07.2013 р.

Ревізією встановлено порушення при нарахуванні та виплаті коштів з оплати праці, а саме: доплат за виконання обов'язків відсутнього працівника в порушення вимог п.15а постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 р. № 1145, чим спричинено матеріальну шкоду (збитки) підприємству у сумі 10886,31 грн., у зв'язку з чим відповідачем вимагається у п.п.6, 7 листа-вимоги від 02.07.2013р.:

- відшкодувати в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 10886,31 грн. шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяв працівників;

- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті заробітної плати в сумі 10 886,31 грн., шкоду у визначеному чинним законодавством порядку;

- в подальшому при нарахуванні заробітної плати дотримуватися вимог чинного законодавства (пункт 6 листа-вимоги від 02.07.2013 р.).

На суму зайво нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги зайво нараховані та перераховані внески до державних цільових фондів (37,96 %) у сумі 4132,44 грн. (III квартал 2011 р. - 1233,33 грн., IV квартал 2011 р. - 1263,92 грн., I квартал 2012 р. - 1048,42 грн., квартал 2012 р. - 606,77 грн.), що є порушенням вимог ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і призвело до матеріальної шкоди (збитків) Підприємству, які відповідачем вимагається відшкодувати у загальній сумі 4 132,44 грн. шляхом проведення перерахунку належних до сплати сум внесків до державних цільових фондів та врахування зайво сплачених коштів до платежів майбутніх періодів шляхом коригування відповідної звітності (пункт 7 листа-вимоги від 02.07.2013 р.).

При цьому, як встановлено судом першої інстанції і не заперечується відповідачем, п.7 листа-вимоги від 02.07.2013 р. є похідним від п.6 цього листа.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що, як і в попередніх пунктах листа-вимоги, всупереч наведених положень Порядку №550 Інспекцією не визначено винну особу, з якої, на думку відповідача, слід стягнути шкоду.

Так, з акту ревізії від 23.05.2013 р. вбачається, що порушення законодавства про працю на думку відповідача полягає у тому, що відповідно до наказів керівників Підприємства головному бухгалтеру дитячого оздоровчого табору «Червоні вітрила» незаконно нарахована доплата за виконання обов'язків інженера з організації праці, а начальнику планово-економічного відділу ОСОБА_6 при заміщенні директора з економіки ОСОБА_7 незаконно нарахована різниця в окладах, оскільки згідно п.п.«а» п.15 Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 р. № 1145 ця Постанова не розповсюджується на керівників підприємств, установ та організацій, їх заступників і помічників, головних спеціалістів, керівників структурних підрозділів, відділів, цехів, служб та їх заступників.

Згідно Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Разом з тим, у статті 4 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

При цьому, стаття 105 КЗпП України встановлює, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Наявність колективного договору у ДП «Смоли» передбачена п.7.4 Статуту Підприємства, а також підтверджується матеріалами справи (т.1, а. с.142-146), за умовами якого розміри доплат визначають сторони власника та профспілкового комітету з урахуванням вимог колективного договору за рахунок фонду оплати праці.

При цьому, доказів порушення положень колективного договору відповідачем під час проведення ревізії не встановлено.

Отже, з огляду на наявність чинного законодавства України зі спірного питання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність посилань відповідача на порушення Підприємством приписів Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» при нарахуванні та виплаті доплат за виконання обов'язків відсутнього працівника.

Враховуючи викладене, п.6 листа-вимоги від 02.07.2013 р. є протиправним і підлягає скасуванню разом з п.7 вказаного листа, як похідного від вказаного пункту 6.

Щодо пункту 8 листа-вимоги від 02.07.2013 р.

Ревізією встановлено, що в порушення ст.ст.1, 2, 5 Закону України «Про плату за землю» орендарем - ПП ОСОБА_8 не відшкодовані витрати, понесені ДП «Смоли» по сплаті податку на землю, на якій розташоване нерухоме орендоване майно, на загальну суму 5 376,68 грн., у зв'язку чим відповідачем вимагається у п.8 листа-вимоги від 02.07.2013р.:

- стягнути кошти в сумі 5376,68 грн. з орендаря (ПП ОСОБА_8), покриття витрат якого здійснювалось за рахунок коштів ДП «Смоли», шляхом пред'явлення до оплати рахунків та перерахування ним грошових коштів на поточні банківські рахунки ДП «Смоли»;

- в іншому випадку стягнути з осіб винних у незаконних витратах коштів, шкоду у сумі 5 376,68 грн. у порядках, визначеному чинним законодавством.

Матеріали справи містять договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2102-3592-ОД від 09.09.2009 р., за умовами якого РВ Фонду держмайна України у Дніпропетровській області (Орендодавець) передав в платне строкове користування ПП ОСОБА_8 (Орендар) кафе, розміщене на першому поверсі Палацу культури ім.М.Горького у м.Дніпродзержинську по АДРЕСА_1, що перебуває на балансі ДП «Смоли» (т.1, а. с.157-163).

Суд першої інстанції з посиланням на обов'язок сторони у договорі виконувати умови укладеного договору, встановлений приписами Цивільного і Господарського кодексів України, і на п.5.11 договору від 09.09.2009 р. № 12102-3592-ОД, дійшов висновку про обґрунтованість пункту 8 листа-вимоги від 02.07.2013 р. з огляду на те, що договори на відшкодування податку на землю між Орендарем та Підприємством не укладались і Підприємством не визначалась та не пред'являлась орендарям до відшкодування частина податку на землю, розташовану під орендованими приміщеннями.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції безпідставними, оскільки:

- по-перше, за договором від 09.09.2009 р. № 12102-3592-ОД в оренду передавалась не земельна ділянка, а нерухоме майно - приміщення кафе, яке є частиною будівлі - Палацу культури ім.М.Горького;

- по-друге, у п.5.11 договору від 09.09.2009 р. № 12102-3592-ОД зазначено, що Орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, для чого протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Так, вказаний пункт договору передбачав обов'язок Орендарю укласти з позивачем, як балансоутримувачем, договір відшкодування витрат на утримання орендованого майна (тобто приміщення кафе) та надання комунальних послуг і жодним чином не передбачав положень щодо укладення договору на відшкодування Орендарем позивачу податку на землю.

При цьому, відповідачем і судом першої інстанції не зазначено правову норму, яка б встановлювала, що витрати державного підприємства на утримання нерухомого державного майна повинні включати витрати по сплаті податку на землю такого державного підприємства і державне підприємство, як балансоутримувач, зобов'язано відшкодовувати витрати по сплаті податку на землю за рахунок орендарів державного майна.

Таким чином, висновок відповідача та суду першої інстанції щодо необхідності стягнення коштів - витрат з податку на землю - в сумі 5376,68 грн. з Орендаря (ПП ОСОБА_8), є неправомірним, тому п.8 листа-вимоги від 02.07.2013 р. підлягає скасуванню.

Щодо пункту 9 листа-вимоги від 02.07.2013 р.

Ревізією встановлено незаконні витрати внаслідок безпідставного відшкодування витрат на відрядження працівникам які прийняті на сезонну роботу в дитячий оздоровчий табір, в розмірі 45 грн. за добу за кожен день їх перебування в трудових відносинах, що призвело до незаконних витрат на загальну суму 565 470 грн., у зв'язку з чим:

- відшкодувати в повному обсязі безпідставно виплачені добові в загальній сумі 565470 грн., шляхом внесення грошових коштів працівниками, що їх отримали, до каси або на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому нарахуванні та виплаті добових в загальній сумі 565 470 грн., шкоду у визначеному чинним законодавством порядку;

- в подальшому витрачання підзвітних коштів проводити відповідно до вимог чинного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Дитячий оздоровчий табір «Червоні вітрила», розташований у м.Євпаторія, є структурним підрозділом ДП «Смоли» і працівники (мешканці м.Дніпродзержинська) були прийняті на роботу головного підприємства - ДП «Смоли» (м.Дніпродзержинськ), а відряджались на місце постійної роботи, яка обумовлена наказом на кожного працівника - м.Євпаторія.

З працівниками прийнятими на сезону роботу укладались строкові трудові договори на період роботи та на посади, які на період роботи дитячого оздоровчого табору вводяться до штатного розпису (на 2011 рік - наказ від 15.04.2011 № 59, від 04.05.2011 № 74 та на 2012 рік - від 17.04.12 р. № 62) в зв'язку з організацією заїзду до дитячого оздоровчого табору.

Наказом при прийомі на роботу визначалось відрядити працівника до міста Євпаторії для роботи за посадою, на яку прийнятий працівник.

Відшкодування витрат на відрядження здійснювалось на підставі наказу від 29.03.2011 р. № 50, де затверджено норми добових витрат при відрядженнях працівників на літній період до дитячого оздоровчого табору «Червоні вітрила» у розмірі 45 гривень.

Позивач зазначає, що працівники були прийняті на роботу головного підприємства - ДП «Смоли», а відряджались на місце постійної роботи, яка обумовлена наказом - м.Євпаторія, дитячий оздоровчий табір «Червоні вітрила» з виплатою добових, тобто Підприємством були дотримані всі вимоги направлення у таке відрядження: виданий відповідний наказ про відрядження, виплачені добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення й назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Суд першої інстанції, в обґрунтування відсутності підстав для скасування п.9 листа-вимоги від 02.07.2013 р., зазначив, що робота працівників відповідно до строкового договору в дитячому оздоровчому таборі, які оформленні на сезонні роботи не є відрядженням, оскільки окремо наказ на відрядження не складався. Крім того, задля належного оформлення процедури відрядження на підприємстві повинно розроблятись та затверджуватись внутрішній локальний нормативний документ - Положення про відрядження, який є додатком до Колективного договору, який на Підприємстві відсутній.

Колегія суддів такі висновки суду першої інстанції вважає необґрунтованими з огляду на наступне:

За визначення, наведеним в Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.03.98 р. за № 218/2658 (далі - Інструкція № 59), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Відповідно до п.2 Інструкції № 59 у випадках, коли філії, ділянки та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається підрозділ, роботу, в якому обумовлено трудовим договором (контрактом).

У Листі Міністерства фінансів України від 22.03.2013 р. № 31-07230-16-27/9358 зазначено, якщо працівник структурного підрозділу, який згідно з трудовим договором (контрактом) є місцем його постійної роботи, для виконання службового доручення їде до іншого підприємства або до іншого структурного підрозділу свого підприємства, розташованих в іншому населеному пункті, така поїздка може бути оформлена як службове відрядження.

Одночасно, у цьому Листі Міністерства фінансів України зауважено, що норми Інструкції № 59 визначають порядок направлення у відрядження та відшкодування витрат, понесених у зв'язку з таким відрядженням, виключно для державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Разом з тим, позивач зазначає, що Підприємство здійснило виплати на відрядження вищезазначеним працівникам за рахунок власних коштів, отриманих внаслідок господарської діяльності підприємства, оскільки бюджетний рахунок ДП «Смоли» закритий Управлінням Державної казначейської служби України в м.Дніпродзержинську 22.02.2012 р., що підтверджується відповідним повідомленням (т.2, а. с.115).

При цьому, доказів того, що фінансування витрат на відрядження здійснювалось за рахунок бюджетних коштів відповідачем суду не надано.

Отже, розмір витрат за відрядження не бюджетні підприємства встановлюють самостійно, оскільки законодавством не встановлено такого розміру для підприємств, які не утримується за рахунок бюджетних коштів.

Посилання суду першої інстанції на положення п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 ПК України колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки пункт 140.1 вказаної статті встановлює витрати подвійного призначення, які повинні враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, тобто стосуються приписів податкового законодавства, порушень якого відповідачем під час проведення ревізії Підприємства не встановлювалось.

При цьому, з вищенаведених обставин справи вбачається, що документами, які засвідчують зв'язок відрядження з діяльністю Підприємства, є накази про прийняття на роботу, які засвідчують трудові відносини з позивачем, що не суперечить положенням чинного законодавства.

Отже, відповідачем не доведена незаконність витрат Підприємства на відрядження, оплати за роботу, яку працівники здійснили в період такого відрядження.

Щодо Положення про відрядження, на відсутність якого на Підприємстві посилається суд першої інстанції, то останнім не визначено яким чином відсутність такого Положення на Підприємстві свідчить про безпідставність витрат позивача на відрядження працівникам, які прийняті на сезонну роботу в дитячий оздоровчий табір, в розмірі 45 грн.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ані Законом № 2939, ані Порядком № 550 не передбачені повноваження Інспекції щодо зобов'язання об'єкта ревізії провести претензійно-позовну роботу.

Таким чином, оцінюючи вимогу відповідача, викладену у п.9 листа-вимоги від 02.07.2013 р., на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому ця вимога є незаконною та підлягає скасуванню.

Щодо п.10 листа-вимоги від 02.07.2013 р.

Ревізією встановлено перерахування внесків Концерну «Ядерне паливо», що не передбачено Статутом ДП «Смоли», при невиконанні Концерном протягом 2011-2012 р. повноважень по відношенню до ДП «Смоли», на загальну суму 300 000 грн., у зв'язку з чим;

- стягнути кошти в сумі 300 000 грн. з Концерну «Ядерне паливо» покриття витрат якого здійснювалося за рахунок коштів ДП «Смоли», шляхом перерахування ним грошових коштів на поточні банківські рахунки ДП «Смоли»;

- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у перерахуванні внесків Концерну «Ядерне паливо» в загальній сумі 300 000 грн., шкоду у визначеному чинним законодавством порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням КМУ від 17 квітня 2008 р. №650-р «Деякі питання ліквідації та утворення державних господарських об'єднань в атомній промисловості» утворено Державний концерн «Ядерне паливо» (далі - Концерн), який віднесено до сфери управління Мінпаливенерго та визначена основна мета його діяльності - створення виробництва ядерного палива.

Статут Концерну затверджений Постановою КМУ від 10.09.2008 р. № 841.

Постановою КМУ від 23.09.2009 р. № 1004 затверджено Державну цільову економічну програму «Ядерне паливо України» (далі - Програма), мета якої забезпечення розвитку уранового і цирконієвого виробництва в Україні та створення потужностей для виробництва ядерного палива і його елементів.

Згідно п.6 Програми виконавцями заходів Програми серед інших підприємств визначено ДП «Смоли».

Відповідно до п.28 Статуту Концерну одним із джерел формування майна Концерну визначено майнові внески учасників.

Відповідно до Порядку внесення майнових внесків учасниками Державного концерну «Ядерне паливо», що затвердженого Наказом Мінпаливенерго від 12.05.2010 р. № 175, майнові внески - це безповоротна фінансова допомога учасників, яка вноситься у вигляді перерахування грошових коштів на поточний рахунок Концерну, що використовується на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням Концерну. Розміри майнових внесків учасників погоджуються на засіданні Правління Концерну та затверджуються Мінпаливенерго відповідно до Кошторису витрат, погодженого Правлінням та затвердженого Мінпаливенерго (т.1, а. с. 240, 241).

За розподілом майнових внесків на 2012 рік, погодженим рішенням правління Концерну від 11.09.2012 р. № 36-2 та затвердженим Міненерговугілля, для ДП «Смоли» передбачено 323 тис. грн. на фінансування витрат, пов'язаних з утримання Концерну (т.1, а.с.239).

Наведене свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність законних підстав для здійснення ДП «Смоли» внесків до Концерну, і відповідно, про незаконність п.10 листа-вимоги від 02.07.2013 р.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування пунктів 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області відповідно до листа «Про усунення порушень» від 02.07.2013 р. № 04-05-15/8257.

За приписами ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи зазначені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової - про часткове задоволення позову ДП «Смоли».

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства "СМОЛИ" та Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 р. у справі №804/11544/13-а задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 р. у справі № 804/11544/13-а скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову частково.

Скасувати пункти 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області відповідно до листа «Про усунення порушень» від 02.07.2013 р. № 04-05-15/8257.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сипи відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко