Постанова № 41986105, 10.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 804/16840/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Сулейманова Ю.К. Синявського І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Павлоградська зернова компанія» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення №0000342202 від 29.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України та інших нормативних актах, зроблені всупереч діловій практиці та економічній суті господарських операцій, а тому податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки, підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №73/223-31572760 від 18.11.2013 року.

На підставі вищезазначеного акта перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення: №0000302203 від 29.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 363 816,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 335 258,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28 558,00 грн.; №0000292203 від 29.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 376 236,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 300 989,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 247,00 грн.

У зв'язку з адміністративним оскарженням вказаних податкових повідомлень-рішень Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області рішенням від 24.12.2013 року вих.№4770/10/04-36-10-08-09 зобов'язано відповідача провести документальну позапланову перевірку підприємства позивача, в ході якої дослідити питання, які стали предметом оскарження, а саме дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при отриманні та транспортуванні товару та аміаку рідкого від постачальників ТОВ «Агрохімпартнер», ТОВ «Остхем Україна», ТОВ «Агроальянс» за періоди: жовтень 2011 року, вересень-жовтень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.01.2014 року №24/22-03-31572760, в якому встановлено, що висновки акту №73/223-31572760 від 18.11.2013 року є правомірними.

На підставі акту перевірки №73/223-31572760 від 18.11.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000342202 від 29.09.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75 248,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 248,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Під час проведення перевірки встановлено порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.138.1.1 п.138.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит в сумі 300989 грн. та завищено витрати на загальну суму 15049545 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 335258 грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за №168/704. Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що правовідносини з придбання позивачем товарів у ТОВ «Агроальянс» та факт передачі товарів (олив, фільтрів, патронів, каністр) підтверджується видатковою накладною №1113644 від 05.10.2011 року, за якою позивач отримав товар на загальну суму 4 664,76 грн., у т.ч. ПДВ - 777,46 грн.; податковою накладною №107387 від 05.10.2011 року. Перевезення цього товару здійснювалось шляхом самовивозу власним транспортом - орендованим вантажним автомобілем, що підтверджується подорожнім листом №5/10 від 05.10.2011 року, товарною-транспортною накладною №5/10 від 05.10.2011 року, договором оренди №17 від 01.10.2011 року, актом прийому-передачі в оренду майна від 01.10.2011 року (додаток № 1 до вказаного договору оренди), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія САЕ №347882 на автомобіль DAF 95430, реєстраційний №АЕ2673ЕІ).

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність печатки продавця - ТОВ «Агроальянс», оскільки вказане не відповідає правовідносинам сторін правочину.

Так, постачальник продав товар позивачу на власному складі без будь-яких правовідносин з його транспортування та передання його перевізнику, а єдиним документом, що підвереджує отримання та передання товару є видаткова накладна №1113644 від 05.10.2011 року, а тому ТОВ «Агроальянс» не мало будь яких зобов'язань з оформлення документів з транспортування товарів чи проставлення на них своєї печатки.

Судом встановлено, що між приватним підприємством «Павлоградська зернова компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Остхем Україна» укладено договір від 12 серпня 2011 року №ДГ-002051 про постачання товару, відповідно до якого позивачем придбано аміак рідкий технічний.

Виконання умов вказаного договору підтверджується специфікацією №СП-002051/2 від 07.10.2011 року, згідно з якою умовою постачання є: FCA станція Рубіжне (код станції 498708) Донецької залізниці; специфікацією №СП-002051/3 від 21.10.2011 року, згідно з якою умовою постачання є: FCA станція Оборів (код станції 359401), Львівська залізниця; видатковою накладною №РН-1026030 від 26.10.2011 року про постачання 118,96 т. аміаку рідкого технічного, компенсацію витрат на сплату залізничного тарифу та плати за користування вагонами; видатковою накладною №РН-1101012 від 01.11.2011 року про постачання 67,3 т. аміаку рідкого технічного, компенсацію витрат на сплату залізничного тарифу та плати за користування вагонами.

Відповідно до підпункту 4.3.2 пункту 4.3. Договору №ДГ-002051 про постачання товару від 12.08.2011 року покупець оплачує витрати, пов'язані з доставкою товару залізничним транспортом до станції призначення.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ПП «Павлоградська зернова компанія» не має власних залізничних під'їзних шляхів та технологічних можливостей для отримання та перевалки аміаку рідкого з залізничних в автомобільний транспорт на станції Богачево, у зв'язку з чим між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфоазот» укладено договір від 17.10.2011 року №19 про надання послуг з проведення технічних операцій з прийому, подачі, повернення цистерн рідкого аміаку власнику, перевантаження аміаку в автомобільний транспорт замовника, за умовами якого ТОВ «Інфоазот» виступило отримувачем рідкого аміаку в цистернах у залізниці, що повністю відповідає умовам постачання FCA, а також відповідає фактично здійсненим та документально оформленим господарським операціям з постачання, транспортування та перевалки аміаку рідкого для ПП «Павлоградська зернова компанія»

Фактичне транспортування товару аміаку рідкого за цими постачаннями підтверджується залізничними накладними Z 110_0861 від 26.10.2011 року, Z 110_0862 від 26.10.2011 року, від 01.11.2011 року, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000021 від 01.11.2011 року та №ОУ-0000024 від 10.11.2011 року про виконання робіт з перевалки, подання-прибирання, повернення цистерн.

Подальше перевезення аміаку на поля сільгоспвиробників при наданні послуг з внесення його в ґрунт здійснювалось власним автомобільним транспортом приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» та перевізниками, а саме товариством з обмеженою відповідальністю «Біотех» відповідно до договору від 28.10.2011 року №28-10 про надання транспортних послуг, ОСОБА_5 на підставі договору оренди (найму) транспортного засобу від 29.08.2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Холдіс Агро» на підставі договору оренди від 01.10.2011 року №17, відкритим акціонерним товариством «Чорнобайагрохім» на підставі договору від 10.03.2011 року про надання послуг, що підтверджується актами прийому-передачі в оренду майна, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами.

Також у перевіряємому періоді між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімпартнер» укладено договір від 12.09.2012 року №78/12, за умовами якого позивачем придбано аміак рідкий технічний, що підтверджується специфікацією №1 від 12.09.2012 року, видатковими накладними №РН-000247 від 14.09.2012 року про постачання 90,775 т. аміаку, №РН-000272 від 27.09.2012 року про постачання 9,09 т. аміаку, №РН-000282 від 02.10.2012 року про постачання 11,355 т. аміаку.

Перевезення аміаку рідкого за замовленням ПП «Павлоградська зернова компанія», який був поставлений ТОВ «Агрохімпартнер», підтверджується: договором №23/03 про надання послуг від 23.03.2012 року з ФОП ОСОБА_6, товарно-транспортними накладними від 14.09.2012 року, актом №МД-0000010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.10.20012 року; договором оренди (найму) транспортного засобу від 19.03.2012 року з ОСОБА_5 та актом прийому-передачі в оренду майна від 19.03.2012 року, подорожнім листом №1/9 від 30.09.2012 року та товарно-транспортною накладною від 14.09.2012 року; договором №143 від 06.09.2012 року з УДП «Укрхімтрасаміак», подорожнім листом №612269 від 24.09.2012 року та товарно-транспортною накладною до нього від 14.09.2012 року, подорожнім листом №612273 від 24.09.2012 року та товарно-транспортною накладною до нього від 14.09.2012 року (перевізник МУМА УДТ «Укрхімтрасаміак»); договором про надання послуг від 14.03.2012 року з ФОП ОСОБА_7 та товарно-транспортними накладними БЗС №003214 від 27.09.2012 року, БЗС №003213 від 27.09.2012 року, БЗС №003224 від 27.09.2012 року, БЗС №003202 від 03.10.2012 року, актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 30.09.2012 року та від 08.10.2012 року.

У вересні-жовтні 2012 року ПП «Павлоградська зернова компанія» надало сільгоспвиробникам вказані послуги з використанням аміаку рідкого в обсязі 326,96 т., у тому числі придбаного у ТОВ «Агрохімпартнер» в обсязі 111,2 т., що підтверджується актом надання послуг №129 від 17.09.2012 року, подорожнім листом трактора №5 від 28.09.2012 року, актом надання послуг №135 від 03.10.2012 року, подорожнім листом трактора №11 від 03.10.2012 року, видатковою накладною №136 від 03.10.2012 року, актом надання послуг №134 від 01.10.2012 року, подорожнім листом трактора №4 від 30.09.2012 року, актом надання послуг №137 від 05.10.2012 року, подорожнім листом трактора №5 від 05.10.2012 року.

Суд звертає увагу, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управляння Міндоходів у Дніпропетровській області не надано належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів, а тому твердження відповідача в даному випадку є лише його припущенням.

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Тобто, повинні існувати докази того, що, вчиняючи правочин, сторони діяли з метою, яка була спрямована на порушення публічного порядку (умисні дії, наявність яких може бути підтверджена дише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили або іншим рішенням, яке матиме преюдиціальний характер), факт порушення норм податкового законодавства, зазначеного в акті перевірки (можливе лише у разі, коли платник податків не оскаржив відповідне повідомлення рішення, або правильність нарахування штрафних санкцій, зазначених в акті перевірки підтверджена рішенням суду).

Договори, укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими правочинами.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки про обов'язковість застосування товарно-транспортних накладних суд зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, регламентують права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до розділу 1 вказаних Правил перевезень замовник - це вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів, а перевізник - це особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Згідно з підпунктами 11.3, 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Таким чином, первинні документа повністю підтверджують не тільки факт постачання та отримання аміаку рідкого, але і його подальше транспортування та використання у власній господарській діяльності ПП «Павлоградська зернова компанія», що спростовує висновки акту перевірки про відсутність господарських операцій з постачання аміаку та відсутність права на формування податкового кредиту, здійсненими за цими постачаннями.

При цьому суд враховує, що первинні податкові повідомлення-рішення №0000302203 від 29.11.2013 року та №0000292203 від 29.11.2013 року, які були прийняті відповідачем на підставі висновків акту перевірки №73/223-31572760 від 18.11.2013 року, оскаржені приватним підприємством «Павлоградська зернова компанія» в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року за справою №804/3105/14, яка залишена без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року, адміністративний позов підприємства задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000302203 та №0000292203 від 29.11.2013 року.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зважаючи, що позивач надав усі підтверджуючі документи, які засвідчують факт виконання укладених договорів, а також те, що судовими рішеннями в адміністративній справі №804/3105/14 спростовані висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки №73/223-31572760 від 18.11.2013 року, що також став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000342202 від 29.09.2014 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000342202 від 29.09.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 15 грудня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко