Постанова № 41986073, 16.12.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа № 909/975/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Карпенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3", м. Івано-Франківськ вх. № 01-05/5562/14 від 26.11.2014 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2014 року

у справі № 909/975/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3", м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перко", м. Івано-Франківськ

про: стягнення 46 144,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Марій В.М.-директор ТзОВ "Івано-Франківська МПМК-3", (паспорт серія СС № 443123 від 09.01.98 р.)

від відповідача: Гаргат Л.З.-представник на підставі довіреності № 2Д від 05.10.14 року.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2014 року у справі № 909/975/14 (суддя Максимів Т.В.) в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" про стягнення 46 144,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2014 року у справі № 909/975/14, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3" - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, у своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував позовну давність до спірних відносин, не визначивши при цьому строк настання грошового зобов'язання. Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК -3" виконало будівельно-монтажні роботи по будівництву багатоквартирного житлового будинку на вул.Довженка, що навпроти будинку №9Б в м.Івано-Франківську, на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт №14-02-1-2 , №14-02-1-5, №14-02-1-6 за лютий 2011 року підписаними 28.02.11 року. Виконувані позивачем будівельно-монтажні роботи були прийняті замовником без зауважень по трьох актах виконаних робіт. Проте, як зазначає апелянт відповідач не виконав зобов'язання перед позивачем в частині оплати заробітної плати на суму 31915 грн.. У зв'язку з відсутністю Договору, обчислення термінів розпочинається після спливу 7-го терміну від дати пред'явлення вимоги тобто з 17.10.2012р., оскільки про існування претензії директор відповідача був обізнаний з самого початку, а тому застосування судом першої інстанції строків позовної давності в даному випадку, на думку апелянта, є помилковим.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.14 р. у справі №909/975/14 та задовольнити позов.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №909/975/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів- Марка Р.І. та Желіка М.Б.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.14 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2014 року в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 16.12.14 р. , а також зобов'язано апелянта в строк до 16.12.14 року здійснити доплату судового збору в розмірі 304,50 грн.

Представникам роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 16.12.2014 року представник позивача з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з мотивів викладених у ній. Надав усні пояснення по суті спору. Окрім того, апелянтом подано клопотання (вх. № 01-04/7574/14 від 16.12.14 року) про долучення до матеріалів справи доказів доплати судового збору в розмірі 304,50 грн. Дане клопотання судом задоволено та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Також, представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи ряд документів, а саме: довідку про нараховану заробітну плату і сплачені внески за 2012р. від 10.12.14 року № 25, лист № 6193/04 від 11.12.14 року, податковий розрахунок за I квартал 2012 року, II квартал 2012 року, III квартал 2012 року, IV квартал 2012 року. Дане клопотання колегією суддів задоволено та долучено до матеріалів справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, пояснення скаржника, відзив та заперечень на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково подані докази, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

як правильно встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК -3" виконало будівельно-монтажні роботи по будівництву багатоквартирного житлового будинку на вул. Довженка, що навпроти будинку №9Б в м. Івано-Франківську, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №14-02-1-2 , №14-02-1-5, №14-02-1-6 за лютий 2011 року підписаними 28.02.11 року та скріпленими печатками підприємств. Скаржник виконував будівельно-монтажні роботи, які прийняті замовником без зауважень по трьох актах виконаних робіт. Відповідач, станом на час подання позову, не виконав зобов"язання перед позивачем в частині оплати заробітної плати на суму 31915 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт №14-02-1-2, №14-02-1-5, №14-02-1-6 за лютий 2011 року, у яких серед складових частин суми, зазначена заробітна плата в сумах 7170,00 грн.(акт № 14-02-1-6), 20668,00 грн. (акт № 14-02-1-5), 4077,00 грн. (акт № 14-02-1-2). У зв'язку із підписанням таких актів без зауважень, сторонами погоджено зазначені суми.

Згідно із ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом(ст.639 ЦК України).

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд першої інстанції правильно встановив, що за своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами згідно підписаних довідок про вартість виконаних робіт та актів виконаних будівельних робіт є такими, що випливають із договору підряду, тому до них слід застосовувати відповідні положення ЦК України. Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за виконану роботу випливає зі змісту частини 1 статті 854 ЦК України, якою встановлено, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно пункту 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України.

Відповідач, не заперечуючи щодо заборгованості в сумі 46144,00 грн. яка заявлена позивачем до стягнення, посилався на сплив позовної давності. Приписами ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи актів приймання виконаних будівельних робіт №14-02-1-2 , №14-02-1-5, №14-02-1-6 за лютий 2011 року, останні підписані 28.02.11 року. Суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 28.02.11 року позивач вже був обізнаний про порушення свого права. Таким чином, перебіг позовної давності для пред'явлення вимоги щодо сплати заборгованості та/або звернення із відповідними вимогами до суду почався 01.03.11 року та тривав до 01.03.14 року. Позивач звернувся до суду із позовною заявою 04.09.14 року.

Однак, суд першої інстанції помилково не застосував норму ст. 530 ЦК України до спірних відносин та ототожнив дату прийняття виконаних робіт із датою, у яку такі роботи підлягали оплаті.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав вимогу про погашення боргу від 09.10.12 року, а відтак на дату подання позову позовна давність не сплила. При цьому, наявність повноважень особи, яка від імені відповідача отримала вимогу про сплату боргу, не впливає на характер спірних відносин враховуючи, що факт подання такої вимоги є лише доказом дати початку обчислення строку настання грошового зобов'язання. Визнання заборгованості такою особою в світлі встановлених судом в судовому засіданні обставин існування заборгованості не спростовує підставності позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції помилково ототожнив факт отримання боржником вимоги про сплату боргу як дію, яка свідчить про її визнання та перериває позовну давність. Враховуючи наведене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3" підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на норми п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України, колегія суддів вважає, що судовий збір за розгляд спору в суді першої інстанції та судовий збір за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом слід покласти на відповідача.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а відтак, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.14 р. у справі № 909/975/14 у відповідності до ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3" задоволити повністю. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2014 року у справі № 909/975/14 - скасувати.

2. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" (вул.Івана Франка,10 А, кв.21, м.Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ 3385841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3" (вул.Січинського,14, м.Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 01353969)- 46144,00 грн. заборгованості.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" (вул.Івана Франка,10 А, кв.21, м.Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ 3385841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3" (вул.Січинського,14, м.Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 01353969)-1827,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" (вул.Івана Франка,10 А, кв.21, м.Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ 3385841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3" (вул.Січинського,14, м.Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 01353969)-913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

7.Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 22.12.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Желік М.Б.