Ухвала суду № 41985914, 18.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/794/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Провадження № П/823/808/14 Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив зобов'язати Головне управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі за текстом - «Головне управління») внести до трудової книжки запис про його звільнення у зв'язку із скороченням на підставі наказу № 224-о від 20.12.2013 р. та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу через затримку видачі трудової книжки за період з 21.01.2014 р. по 31.01.2014 р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати назване судове рішення та захистити його порушені права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом Державної податкової адміністрації в Чернігівській області № 354-о від 21.12.1999 р. ОСОБА_2 прийнято на службу в податкову міліцію.

Згідно наказу Державної податкової адміністрації в Чернігівській області № 116-о від 22.05.2008 р. позивача було звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) з посади та служби в податковій міліції на підставі підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 р. згаданий наказ визнано протиправним та скасовано, а також поновлено ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ з 23.05.2008 р.

На виконання названого судового рішення відповідачем видано наказ № 151-о від 05.09.2013 р., яким скасовано наказ № 116-о від 22.05.2008 р. та поновлено позивача на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ.

Наказом № 224-о від 20.12.2013 р. ОСОБА_2 звільнено із займаної посади на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Листами № 309/Т/04-205 від 06.09.2013 р., № 363/Т/12/04-205 від 18.09.2013 р., № 603/Т/25-01-04-205 від 19.12.2013 р., № 609/Т/04-205 від 24.12.2013 р., 633/Т/25-01-04-205 від 31.12.2013 р., позивач повідомлявся про видачу зазначених наказів та запрошувався до Головного управління для внесення записів до трудової книжки та військового квитка.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 р. та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.

За таких обставин, наказом Головного управління № 6-о від 20.01.2014 р. скасовано накази № 151-о від 05.09.2013 р. та № 224-о від 20.12.2013 р.

У цей же день, позивач звернувся до Головного управлінню із заявою про внесення записів до трудової книжки та просив повернути її поштою.

Листом № 78/Т/25-04-01-09 від 23.01.2014 р. позивача повідомлено про те, що наказом № 6-о від 20.01.2014 р. скасовано накази № 151-о від 05.09.2013 р. та № 224-о від 20.12.2013 р., а також запропоновано прибути для отримання трудової книжки.

28 січня 2014 р. ОСОБА_2 повторно звернувся до відповідача із заявою у якій просив направити трудову книжку поштою.

За даними листа Головного управління № 99/Т/25-04-01-09 від 31.01.2014 р. трудову книжку ОСОБА_2 направлено засобами поштового зв'язку.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. № 565-XII Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 р. № 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» установлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.

Пунктом «а» статті 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. № 114 (надалі за тестом - «Положення»), передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) провадиться, якщо звільнені особи не досягли граничного віку для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.

Зокрема, відповідно до пункту «ж» статті 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

За змістом статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У даній правовій ситуації ОСОБА_2 було звільнено наказом Державної податкової адміністрації в Чернігівській області № 116-о від 22.05.2008 р.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин позивач більше 5 років не перебував на службі в податковій міліції.

Той факт, що на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 р. відповідачем видавались накази про поновлення ОСОБА_2 на посаді та про його звільнення через скорочення штатів не має наслідком внесення відповідних записів до трудової книжки та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу після їх скасування.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. встановлено правомірність звільнення позивача у 2008 році, а відтак у Головного управління були правові підстави для скасування наказів № 151-о від 05.09.2013 р. та № 224-о від 20.12.2013 р.

Оскільки до прийняття наказу № 6-о від 20.01.2014 р. до трудової книжки ОСОБА_2 відповідні записи не вносились і фактично позивач не приступив до виконання службових обов'язків, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 22 лютого 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.