Постанова № 41985699, 19.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2014 року 810/6826/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Лентер»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Лентер» (далі - позивач) з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 03.09.2014 № 100000003/2014/000480/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним, оскільки ТОВ «Лентер» на законних підставах, правомірно і правильно визначило митну вартість товарів, а відповідач, у свою чергу, безпідставно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Вважав, що рішення про коригування митної вартості прийнято правомірно, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з’явились.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду справи не звертався.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд ухвалив розглядати справи за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.10.2012 між позивачем (покупець) та компанією HONWIDE IMPORT & EXPORT CO., LTD (продавець) було укладено Контракт № 32-А, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар на умовах поставки FOB – порт Янтьянь, Шеньчжень, КНР (Incoterms 2010) у кількості, асортименті та за цінами у відповідності із додатковими угодами до Контракту.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту загальна вартість Контракту складає 200000,00 доларів США, з урахуванням транспортних витрат на доставку та завантаження товару на борт судна

Пунктом 3.3 Контракту передбачено, що продавець зобов’язується нести всі витрати пов’язані із перевіркою якості, розміру, ваги та кількості поставленого товару. Також продавець зобов’язується за власний рахунок отримати експортну ліцензію або інше офіційне свідоцтво та виконати всі митні формальності, які необхідні для експорту товару.

Згідно із положеннями пункту 5.1 Контракту відвантаження товару здійснюється силами, засобами та за рахунок продавця. Продавець здійснює оформлення всіх необхідних документів (ліцензій, сертифікатів країни походження), а також здійснює оплату митної збору, податку на експорт тощо), за власний рахунок.

Відповідно до пункту 5.2 Контракту, доставка товару здійснюється морським судном по морю та автомобільним транспортом по суші до складу покупця за адресою: 08130, Україна, Київська область, Києво – Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Садова, 49.

У травні 2014 року між позивачем та компанією HONWIDE IMPORT & EXPORT CO., LTD було укладено Додаткову угоду до контракту від 21.05.2014 № 7, відповідно умов якої ТОВ «Лентер» придбало прасувальні дошки та сушарки для білизни на загальну суму 17946,80 доларів США.

У вересні 2014 року з метою митного оформлення імпортованого товару на підставі вищезазначеного Контракту, товариством до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів була подана митна декларація (далі - МД) від 02.09.2014 № 100250003/2014/085400.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД, зокрема: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; міжнародну автомобільну накладну (CMR); коносамент (Bill of Lading); банківський платіжний документ, що стосується товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; прайс – лист виробника товару; рахунок – фактуру (інвойс); пакувальний лист; доповнення до зовнішньоекономічного контракту (Додаткова угода від 09.11.2013 № 4); доповнення до зовнішньоекономічного контракту (Додаткова угода від 21.05.2014 № 7); зовнішньоекономічний договір (контракт); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно – епідеміологічного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; декларацію про походження товару; інші некласифіковані документи; копію митної декларації країни відправлення; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Митним органом проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за вказаною митною декларацією та повідомлено позивача в електронному вигляді про те, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту необхідно подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме:

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір (контракт) про перевезення);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У подальшому, на вимогу митного органу про надання додаткових документів, на підтвердження митної вартості, листом від 03.09.2014 № 177 ТОВ «Лентер» повідомило митний орган, що товариством до митного оформлення імпортованого товару було надано повний пакет документів, зокрема: Контракт від 17.10.2012 № 32-А, Додаткову угоду від 21.05.2014 № 7; інвойс від 02.08.2014 № AUG 02-VL/2014; переклад інвойсу від 02.08.2014 № AUG 02-VL/2014; пакувальний лист до інвойсу від 02.08.2014 № AUG 02-VL/2014; переклад пакувального листа до інвойсу від 02.08.2014 № AUG 02-VL/2014; сертифікат походження № CCPIT121959304; сертифікат якості; прайс – лист, завірений печаткою торгово – промислової палати Китаю; експортну декларацію № 166339739; платіжне доручення від 08.08.2014 № 93; SWIFT від 14.07.2014; коносамент № SZNLEG1407073; калькуляцію собівартості товару; довідку про транспортні витрати від 01.09.2014 № 5395; рахунок – фактуру від 01.09.2014 №606; заявку на транспортно – експедиторське обслуговування від 01.09.2014 №7; Договір про транспортно – експедиторське обслуговування від 03.10.2013 № 386; видаткові накладні від 28.07.2014 № 5167, від 08.07.2014 № 4628; податкові накладні від 28.07.2014 № 427, від 08.07.2014 № 100. Крім цього, товариство повідомило митний орган про відсутність підстав для надання додаткових документів на підтвердження складових митної вартості імпортованих товарів.

З урахуванням того, що позивачем додатково витребувані документи надані не були, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було сформовано Картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 03.09.2014 № 100250003/2014/00147 та прийнято Рішення про коригування митної вартості від 03.09.2014 № 100000003/2014/000480/2, яким скориговано митну вартість імпортованого товару – побутових виробів з чорних металів, фарбованих, зокрема: прасувальних дошок Expert, ТМ МД, 33х110 см, кількістю 72 штуки, арт. HW08664; прасувальних дошок Slim, ТМ МД, 31х91 см, кількістю 1000 штук, арт. HW08665; прасувальних дошок Smart, ТМ МД, 30х107 см, кількістю 1000 штук, арт. HW31425; прасувальних дошок Basic, ТМ МД, 33х110 см, кількістю 240 штук, арт. HW31427; прасувальних дошок Perfect TM Viland, 38х122 см, кількістю 50 штук, арт. HW31428; прасувальних дошок Gloria, ТМ МД, 33х114 см, кількістю 100 штук, арт. HW09403; сушарки для білизни DRYINGRACKEXTENDABLE, TM МД, 180х50х90, кількістю 1602 штуки, виробництва HOWWIDE IMPORT & EXPORT CO.LTD, країна виробника: CN, за шостим резервним методом на рівні 02,00 дол. США за одиницю товару.

Підставами для коригування митної вартості, у відповідності до графи 33 вищезазначеного рішення стали: не можливість визначення складових митної вартості товарів у зв’язку з неподанням декларантом разом з МД транспортних перевізних документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір (контракт) про перевезення); не подання декларантом на письмову вимогу митного органу додаткових документів, зокрема: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У рішенні також вказано на те, що методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у звязку з відсутністю цінової інформаціїна ідентичні та подібні товари; методи на основі віднімання вартості та додавання вартості (- через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість була визначена із застосуванням резервного методу з урахуванням вимог статті 64 Митного кодексу України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях за МД від 04.08.2014 № 110130000/2014/506193.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 Митного України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частин п’ятої, шостої та одинадцятої статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Відповідно до частини третьої статті 337 Митного кодексу України, контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов’язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з’ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного Кодексу України.

Водночас, право митного органу на витребування додаткових документів закон пов’язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому, суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу зазначених норм законодавства убачається, що митний орган зобов’язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості убачається, що підставами для її коригування стало - неподання позивачем транспортних перевізних документів; документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та висновків спеціалізованої експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару.

Щодо не підтвердження заявленої позивачем митної вартості висновками експертних організацій якісних характеристик товару, які, на думку відповідача, впливають на рівень його вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд звертає увагу, що висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, надається на письмову вимогу митниці виключно у випадку його наявності у декларанта.

Крім того, відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо посилань митного органу на не підтвердження позивачем під час митного оформлення імпортованих товарів, числових значень складових їх митної вартості транспортними (перевізними) документами та документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.

В силу приписів Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Судом встановлено, що у складі основних документів для підтвердження заявленої митної вартості, у тому числі на підтвердження витрат на транспортування товару як складової митної вартості, під час митного оформлення позивачем було подано митному органу: коносамент від 02.08.2014 № SZNLEG1407073; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 01.09.2014 № 5395; довідку про транспортні витрати від 01.09.2014 № 5395.

Зазначені документи містять усі реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості приналежності послуг морського перевезення до імпортованих позивачем товарів, а визначена вартість перевезення вантажу морським транспортом відповідає числовому значенню заявлених позивачем витрат на перевезення в якості складової митної вартості товару.

Вищенаведене свідчить, що митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості імпортованого позивачем товару - за ціною договору.

Щодо визначення митним органом вартості імпортованих позивачем товарів на підставі наявної інформації, яка міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, то суд звертає увагу на наступне.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення та письмових заперечень відповідача, при митному оформленні імпортованого позивачем товару спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка видала відомості про те, що у попередні періоди такий же товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач. Зокрема, в системі була наявна інформація, що у серпні 2014 року вже розмитнювався аналогічний товар за МД від 04.08.2014 № 110130000/2014/506193 за значно більшою митною вартістю, ніж заявлено позивачем.

Зазначені обставини і дали митному органу підстави вважати, що товариством не правильно визначено числове значення митної вартості на рівні 01,42 дол. США за одницю імпортованого товару.

Ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в силу приписів статті 361 Митного кодексу України вважається ризиками, управління якими здійснюють органи доходів і зборів у спосіб їх аналізу, виявлення та оцінки, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів.

Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

За стандартними правилами, визначеними пунктами 6.3, 6.5 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками, для підтримки якої митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.

Суд звертає увагу на те, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі і з питань правильності визначення митної вартості товарів, має діяти у спосіб, що визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Між тим, використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічна вимога міститься у статті 64 Митного кодексу України, яка визначає правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, частиною 2 та пунктом 7 частини 3 якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Поряд із вищевказаним суд зауважує, що відповідно до опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195 (далі - Правила № 598), у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів, не надано копію вказаної митної декларації, а також не зазначено умови поставки за вказаною МД, спосіб транспортування товару та його вартісні та якісні характеристики, що є суттєвим для вирішення питання про необхідність проведення збільшення/зменшення рівня ціни товарів та порівняння різниці у витратах, що включені до складових митної вартості подібних (аналогічних) товарів.

Зазначене свідчить про довільність визначення митним органом числового значення митної вартості, імпортованого позивачем товару за вищезазначеною МД на рівні 02,00 дол. США за одиницю товару.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визначені задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, а відтак, прийняте за наслідками такої відмови рішення відповідача про коригування митної вартості від 03.09.2014 № 100000003/2014/000480/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 03.09.2014 № 100000003/2014/000480/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лентер» (код за ЄДРПОУ: 37499456) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.