Рішення № 41985455, 15.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р.Справа № 922/5208/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Інституту рослинництва імені В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України, м. Харків до Державного підприємства Дослідного господарства "Комсомолець" інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України" с. Комсомольське про стягнення 23 961,42грн. за участю представників сторін:

позивача - Ушаков В.С., дов. № 1/2а-03/396 від 11.04.2014р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 23 961,42грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за ліцензійним договором № 233-М від 05.02.2013р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

05.02.2013р. між Інститутом рослинництва імені В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (позивач) та Державним підприємством Дослідного господарства "Комсомолець" інституту рослинництва ім. Юр'єва Української Академії аграрних наук (відповідач) було укладено ліцензійний договір № 233-М (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу невиключне право (невиключну ліцензію) на використання сортів: озимого тритікале Ад 256 терміном на 2 роки, шляхом надання насіння супереліти озимого тритікале Ад 256 в кількості 15 000кг., а відповідач прийняти невиключне право на використання озимого тритікале Ад 256.

За умовами п.1.2 договору невиключна ліцензія це ліцензія, якою ліцензіар передає право на використання сорту ліцензіату, залишаючи за собою право надавати дозвіл або забороняти використання даного сорту іншими особами, а також використовувати його самостійно.

За невиключною ліцензією відповідач має право з додержанням умов цього договору здійснювати щодо матеріалу сорту лише такі дії: виробництво та відтворення (з метою розмноження); доведення до кондиції з метою розмноження; пропонування до продажу і/або продаж; зберігання для будь-якої з цілей, зазначених вище (п.1.3 договору).

Відповідач, відповідно до п.2.3, зобов'язався своєчасно виплачувати позивачу винагороду на умовах, зазначених в розділі 4 даного договору.

Як відшкодування за надання прав (п.4.1 договору) відповідач сплачує позивачу ліцензійну винагороду (роялті) у формі:

а) початкового платежу в сумі 5 565,00грн., що становить 7% від вартості наданого насіння, який відповідач попередньо 100% перераховує на рахунок позивача протягом 10 днів з дати набуття чинності цього договору (або від дати рахунку, або від дати акту виконаних робіт);

б) платіж за еліту в розмірі 5%, за І репродукцію в розмірі 3% від обсягів виробленої продукції з урахуванням ціни за умовами франко-завод ліцензіара (за винятком витрат на пакування, страхування, податки); у випадку, якщо ліцензіат використовує насіння даного сорту у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,5 ставки роялті; у випадку, якщо насіння даного сорту переведено в товарне зерно (у разі вибраковки площ з насіннєвих посівів) та його використання ліцензіатом у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,3 ставки роялті.

Платіж відповідач зобов'язався сплачувати до 20 жовтня кожного року (для озимих культур), або до 20 червня наступного року (для ярих культур).

Згідно із п.5.1 договору відповідач зобов'язався до 31 жовтня кожного року (для озимих культур, або до 30 червня наступного року - для ярих культур) надавати позивачу звіт про виробництво та рух насіння.

Договір діє від дати підписання до 31.12.2015р. включно але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.8.1 договору).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є ліцензійним договором.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.1 ст.1109 Цивільного кодексу України).

Сорти рослин, відповідно до ч.1 ст.420 Цивільного кодексу України віднесені до об'єктів права інтелектуальної власності.

Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, що передбачено ч. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України (ч.2 ст.432 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач на виконання договірних зобов'язань передав невиключне право на використання сорту рослин, що підтверджується актом № 12 приймання-здавання робіт від 28.02.2013р., яким сторони підтвердили факт передачі озимого тритікале Ад 256 та наявність заборгованості відповідача перед позивачем за першим платежем на суму 5 565,00грн., який відповідач повинен був здійснити протягом 10 днів з дати підписання акту виконаних робіт, чого останнім зроблено не було.

Даний акт підписано з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Другий платіж за договором, згідно звіту про вироблене та реалізоване насіння з врожаю 2013р. від 31.10.2013р., складає 18 396,42грн., що є 5% від обсягу виробленої продукції за договором, який відповідач за умовами п.п.б п.4.1, зобов'язався сплачувати до 20 жовтня кожного року (для озимих культур), тобто до 20.10.2013р. Другий платіж відповідачем також здійснено не було.

Таким чином, загальна сума ліцензійної винагороди за договором складає 23 961,42грн. Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, а також визнаний відповідачем шляхом підписання актів звірки взаємних розрахунків від 03.09.2013р. та 11.03.2014р.

В порушення строків, визначених договором, відповідач ліцензійну винагороду за договором в сумі 23 961,42грн. не сплатив, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість на вказану суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, враховуючи, що факт наявності заборгованості відповідача за ліцензійним договором на передачу прав на використання сорту рослин на умовах невиключної ліцензії № 233-М від 05.02.2013р. підтверджується матеріалами справи, не спростований відповідачем у відповідності до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів оплати ліцензійної винагороди в розмірі 23 961,42грн. відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позову до суду, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.420, 432, 525, 526, 530, 1109 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Дослідного господарства "Комсомолець" інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України", код ЄДРПОУ 05460462 (64644, Харківська область, Лозівський район селище Комсомольське, вул.Жовтнева, 19-А, відомості про рахунки відсутні) на користь Інституту рослинництва імені В.Я.Юр'єва Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ 00497176 (61060, м.Харків, пр.Московський, 142, відомості про рахунки відсутні) - 23 961,42грн. основного боргу, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк