Постанова № 41985405, 15.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 грудня 2014 року 08:14 № 826/1430/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів: Саніна Б.В., Скочок Т.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом доДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державної фінансової інспекції Україниза участі проПрокуратури міста Києва скасування п. 1, п. 2 вимоги № 05-14/985 від 12.12.2012 в частиніВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електро станція» (далі по тексту - позивач, ВП «ЮУАЕС») звернулось з позовом до Державної фінансової інспекції України (далі по тексту - відповідач) про скасування вимог, викладених в п.п. 1, 2 листа № 05-14/985 від 12.12.2012 в тій частині, в якій вони стосуються ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС».

Ухвалами суду від 07.02.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 19.02.2013, яке в подальшому відкладалось та зупинялось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.04.2013 зупинено провадження у справі № 826/1430/13-а за позовом Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» до Державної фінансової інспекції України про скасування вимоги від 12.12.2012 в частині до одержання Окружним адміністративним судом міста Києва результатів комплексної економічної та будівельно-технічної експертизи.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта ревізії щодо порушення позивачем відповідних положень цивільного та господарського законодавства, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної ревізії щодо порушень позивачем положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України при провадженні господарської діяльності є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення ревізії встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, внаслідок яких ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» завдано значних збитків. За таких обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник прокуратури в судове засідання не прибув.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за клопотанням сторін про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

12 грудня 2014 відповідачем на підставі акта ревізії від 19.11.2012 № 05-21/71, прийнято вимогу про усунення порушень № 5-14/985, відповідно до п.п. 1, 2 якої (в частині ВП «Южно-Ураїнська АЕС», позивача зобов'язано:

1) в порядку ст.ст. 130 - 136 Кодексу законів про працю України стягнути з осіб, винних у неодержанні пені за несвоєчасну оплату послуг, передбаченої умовами договорів та не вжиті заходи протягом строку позовної давності, шкоду в сумі 1 555,1 тис. грн.

2) в порядку ст.ст. 130 - 136 Кодексу законів про працю України стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих витрат за не виконані ремонтно-будівельні роботи (різницю у вартості виконаних робіт) матеріальну шкоду (збитки) с сумі 6 173,08 тис. грн.

Так, згідно п. 1 вимоги, ревізією встановлено, що в порушення п. 1 ст. 180, п. 2 ст.193, п.1 ст. 230, ст. 231 Господарського Кодексу України, ст.ст. 526, 629 Цивільного Кодексу України, ВП «ЮУАЕС» не донараховано пеню за несвоєчасну оплату послуг, передбачених умовами договорів та не вжито протягом строку позовної давності заходів щодо її стягнення на загальну суму 1 155,1 тис. грн., в т.ч.:

- з КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на суму 913102,35 грн., з них внаслідок не проведення претензійно-позовної роботи 607,7 тис. грн.;

- з ТОВ «Южноукраїнська атомна енергетична компанія» на суму 294,75 тис. грн.;

- з ДЗ з ТОВ фірмою «Крус» на суму 237,63 тис. грн.;

- з ТОВ «Українська торгово-промислова компанія «Інструмент» на суму 219454,03 грн., в тому числі з простроченим терміном позовної давності на суму 15,0 тис. грн.

З пункту 2 вимоги в оскаржуваній частині вбачається, що в порушення вимог Державних будівельних норм «Правила визначення вартості будівництва» (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду від 27.08.2000 №174 (зі змінами та доповненнями), вимог п. l cт. 9, п.п. 3, 7 cт. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, позивачем прийнято роботи, вартість яких завищена, на загальну суму 6 173,08 тис. грн., в т.ч. за наслідками взаємовідносин ВП «ЮУАЕС» із: ЗАТ «НВО «Радій», ПрАТ «Юженергобуд», ТОВ «ЗАЕК», ТОВ «Вестрон», ВП «Авторемонтсервіс», СФГ «Артур» тощо (а.с. 26 - 28 Том І).

Правова позиція позивача стосовно питання, порушеного в п. 1 вимоги, полягає в тому, що суму в розмірі 1 155,1 тис. грн. не можна вважати збитками, адже ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЮУАЕС», вживає всіх необхідних заходів для повернення коштів у вищезазначеній сумі.

В частині завищення вартості будівельних робіт позивач посилається на те, що всі без виключення будівельні роботи підтверджені належним чином оформленими первинними документами, внаслідок чого доводи контролюючого органу в цій частині є необґрунтованими.

За таких обставин, не погоджуючись з висновками, зазначеними Державною фінансовою інспекцією України в п.п. 1, 2 вимоги в частині ВП «ЮУАЕС», позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4, 11 зазначеного закону, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Зустрічні звірки, які проводяться органами державного фінансового контролю, не є контрольними заходами і проводяться у разі виникнення потреби у їх проведенні на підставі направлення, виписаного керівником органу державного фінансового контролю.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, яки й перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550.

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (п.2 Порядку).

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу з приводу того, що в порушення ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, ВП «ЮУАЕС» ДП «НАЕК «Енергатом» за наявності підстав для проведення претензійно-позовної роботи щодо нарахування та стягнення з КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», ТОВ «Южноураїнська атомна енергетична компанія», ДЗ з ТОВ фірма «Крус», ТОВ «Українська тогрово-промислова компанія «Інструмент» пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, відокремленим підрозділом протягом строку позовної давності не вжито заходів по стягненню коштів, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму, у зв'язку з чим у встановленому порядку позивачу необхідно відшкодувати за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, матеріальну шкоду (збитки) в сумі 1 155,1 тис. грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 цього Кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 цього Кодексу вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Враховуючи положення ст. 232 Господарського кодексу України суд доходить висновку, що заявлення вимоги про сплату штрафних санкцій (пені) є правом а не обов'язком, в даному випадку, позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У той же час, положеннями ст. 130 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за не одержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував в стані крайньої необхідності.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» за правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Оскільки відповідачем, в даному випадку, не доведено з посиланням на належні докази того, що виявлені порушення фінансової дисципліни призвели до заподіяння позивачеві прямих збитків, відшкодування яких має здійснюватися за рахунок винних матеріально-відповідальних осіб, а не отримані за договорами штрафні санкції (пеня) у результаті бездіяльності посадових осіб позивача є саме не одержаними прибутками, суд вважає неправомірним п. 1 вимоги в частині зобов'язання стягнення шкоди в сумі 1 155,1 тис. грн. з працівників.

В той же час, оцінюючи п. 2 вимоги (в частині ВП «ЮУАЕС») на предмет його відповідності ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначає відповідач в своїй Довідці (а.с. 64 Том І), акті ф. № КБ-2в за листопад 2010 (2 524 556,4 грн.) в порушення пунктів 3.1.18.2, 3.2.12, 3.2.12.1 ДБН Д.1:1-1-2000 позивачем невірно враховано показник кошторисного прибутку у розмірі 0,891 грн./люд-год., тоді як необхідно врахувати у розмірі 0,82 грн./люд-год. В порушення пункту 3.1.18.4 ДБН Д. 1.1-1-2000 позивачем невірно застосовано усереднений показник адміністративних витрат 1,12 грн./люд-год., замість 1,03 грн./люд-год., що призвело до завищення витрат на суму 12 319,08 грн.

Суд відхиляє зазначені доводи суб'єкта владних повноважень, враховуючи наступне.

В матеріалах справи наявний акт здачі-приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт на суму 2 524 556,40 грн. (а.с. 61-64 Том ІІ) . Також в матеріалах справи наявний розрахунок прямих і загальновиробничих витрат (а.с. 60 Том ІІ), в якому наведено розрахунок кошторисного прибутку та коштів на покриття адміністративних витрат.

Згідно з п.3.1.18.2 ДБНД.1.1-2000 розмір кошторисного прибутку приймається з урахуванням усереднених показників, наведених у додатку 12, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Базою для обчислення кошторисного прибутку є загальна кошторисна трудомісткість. Усереднений показник для визначення прибутку при виконанні пусконалагоджувальних робіт складає 0,82 (п. 17 додатку 12 ДБН Д.1.1-2000).

У відповідності до п.3.18.4 зазначених вище ДБН кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій призначені на відшкодування адміністративних витрат, що відносяться до будівельно-монтажних робіт. Розмір цих коштів приймається з урахуванням рекомендованих Держбудом усереднених показників (додаток 13), виражених у гривнях в розрахунку на одну людино-годину загальної кошторисної трудомісткості. Усереднений показник для визначення розміру адміністративних витрат при виконанні пусконалагоджувальних робіт складає 1,03 (п.5 додатку 13 ДБН Д.1.1-2000).

Зі змісту акта здачі-приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 на суму 2 524 556,40 грн. вбачається, що трудомісткість у прямих витратах складає 63 789 люд.-год. Трудовитрати працівників, заробітна плата яких враховується у загальновиробничих витратах, розраховуються згідно з п.32 (к = 0,087) додатку 3 ДБН Д.1.1-2000 наступним чином: 63 789 х 0,087 = 5 549 люд.-год. Тобто сумарна трудомісткість за актом виконаних робіт складає: 63 789 + 5 549 = 69 335 люд.-год. Сума кошторисного прибутку за актом складає: 0,82 x 69 335 = 56 855 грн. Сума адміністративних витрат за актом складає: 1,03 х 69 335 = 71 415 грн.

При порівнянні сум кошторисного прибутку та адміністративних витрат, отриманих розрахунковим шляхом встановлено їх відповідність даним, що враховані в акті виконаних робіт. Тобто при розрахунку позивачем застосовано відповідні показники.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що в акті виконаних робіт КБ-2в за листопад 2010 по договору № 1-РАД-2010 від 11.06.2010 з ЗАТ «НВО Радій» позивачем враховано показники кошторисного прибутку та адміністративних витрат у відповідності до ДБН Д.1.1-1-2000, внаслідок чого доводи контролюючого органу в частині нанесення позивачу збитків в сумі 2 524,56 тис. грн. є необґрунтованими.

Доводи контролюючого органу про нанесення позивачу збитків в сумі 443,56 тис. грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Вестрон» судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до умов Договору від 11.06.2010 № 133300, що укладений між Замовником - Державним підприємством Національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» та Виконавцем - ТОВ «Вестрон», Виконавець, відповідно до умов договору, у межах договірної ціни на свій ризик, власними силами і засобами, якісно та в строк зобов'язується виготовити і поставити обладнання, виконати роботи, передбачені Технічними вимогами та провести навчання обслуговуючого персоналу ВП «ЮУАЕС» по модернізації системи аварійних регуляторів керуючої системи безпеки першого технологічного каналу енергоблоку № 2 ВП «ЮУАЕС».

Вартість робіт згідно п.2.1 договору, складає 4 771 000,000 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.169-177 Том ІІ). До вартості робіт також входить вартість пусконалагоджувальних робіт, згідно Протоколу угоди про договірну ціну (Додаток № 1 до Договору), яка складає 443 557,44 грн. (а.с. 178 Том ІІ).

На підтвердження належного виконання ТОВ «Вестрон» взятих на себе господарських зобов'язань, позивачем до матеріалів справи надано акт виконаних робіт форми КБ-2в за жовтень 2010 по договору № 133300 на суму 443 557,44 грн.

Акт підписано Замовником і Виконавцем та завірено їхніми печатками. Сума коштів в акті виконаних пусконалагоджувальних робіт відповідає сумі пусконалагоджувальних робіт, що погоджена сторонами в Договорі.

Жодних зауважень до належності оформлення акта виконаних робіт акт перевірки позивача в собі не містить.

Крім того, в матеріалах справи наявні наступні документи, що підтверджують виконання пусконалагоджувальних робіт ТОВ «Вестрон», а саме: програма пусконалагоджувальних робіт ПТК на енергоблоці № 2 ЮУАЕС (а.с. 228-235 Том ІІ), яка затверджена 20.05.2010 генеральним директором ТОВ «Вестрон»; акти, протоколи випробувань, чек-листи УСБ -1 енергоблоку № 2 (а.с.175, 184, 187-189 Том І, а.с. 22-41, 206-223, 227 Том ІІ); акти та протоколи комплексних випробувань УСБ-1 енергоблоку № 2 ЮУАЕС, проведені, в т.ч. ТОВ «Вестрон» (а.с.206-210, 217-222, 227 Том ІІ).

Враховуючи зазначене, матеріалами справи підтверджується, що на енергоблоці № 2 ЮУАЕС виконувались пусконалагоджувальні роботи ТОВ «Вестрон», внаслідок чого доводи контролюючого органу про нанесення позивачу збитків в сумі 443,56 тис. грн. є безпідставними.

Твердження відповідача про нанесення позивачу збитків в сумі 218,26 тис. грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Тунельспецбуд» підлягають відхиленню з урахуванням наступного.

Відповідач зазначає, що в порушення вимог Додатку № 1 (Особливості визначення пусконалагоджувальних робіт) ДБН Д.1.1-1-2000, ДБН Д.1.1-6-2000, п. 1.5 ДБН Д.2.6-1-1-2000, п. 1.5 ДБН Д.2.6-2-2000 підрядній організації ТОВ «Тунельспецбуд» безпідставно оплачено за пусконалагоджувальні роботи системи автоматичної пожежної сигналізації 2-го поверху житлового блоку ОРК «Іскра» 218 257,92 грн.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам контролюючого органу, суд зазначає наступне. Так, в матеріалах справи наявний Договір від 19.10.2011 № 21-20.11, що укладений між Замовником - Державним підприємством національна Атомна Енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» та Підрядником ТОВ «Тунельспецбуд». Підрядник, відповідно до умов Договору, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик, власними і залученими силами і засобами, якісно і у встановлений Договором термін пусконалагоджувальні роботи з системи автоматичної пожежної сигналізації 2-го поверху ОРК «Іскра» ВП ЮУ АЕС, згідно відомості обсягів робіт (Додаток № 4) та локального кошторису (а.с. 198-213 Том IV).

Договірна ціна складає 218 257,92 грн. (п. 2.1 Договору) і є твердою. Позивачем до матеріалів справи надано технічне завдання на монтажні пусконалагоджувальні роботи з реконструкції пожежної сигналізації профілакторію «Іскра», яке затверджено 09.09.2011 керівництвом ВП ЮУАЕС.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано акт № 1 приймання виконаних пусконалагоджувальних робіт ТОВ «Тунельспецбуд» за грудень 2011 на суму 218 257,92 грн. (а.с. 219-221 Том IV). Акт підписано Замовником та Підрядником і завірено їхніми печатками.

Перелік робіт та вартість виконаних робіт, що зазначені в акті виконаних робіт за грудень 2011, відповідають локальному кошторису до договору та вартості робіт за договором від 19.10.2011 № 21-2011.

При цьому, Рішенням комісії від 24.12.2011, до якої були залучені представники Замовника, Підрядника, проектної організації, експлуатаційної організації та органу державного пожежного нагляду, було встановлено наступне: устаткування системи автоматичної пожежної сигналізації 2-го поверху житлового блоку ОРК «Іскра» ВП ЮУ АЕС, яке пройшло комплексне випробування, вважати готовим до експлуатації і випуску продукції (надання послуг), передбаченої проектом в обсязі, що відповідає нормам освоєння проектних потужностей у початковий період і прийнятим з 24.12.2011 для представлення державній приймальній, робочій комісії для прийняття в експлуатацію.

Обставина прийняття системи пожежної сигналізації в експлуатацію підтверджується Актом №ОХ-1.004 від 24.12.2011 (а.с.230 Том IV).

Враховуючи зазначене, наявні в матеріалах справи письмові докази спростовують доводи контролюючого органу про те, що ТОВ «Тунельспецбуд» в грудні 2011 не виконувались пусконалагоджувальні роботи системи автоматичної пожежної сигналізації 2-го поверху житлового блоку ОРК «Іскра» ВП ЮУАЕС.

Посилання відповідача на безпідставне завищення вартості виконаних пусконалагоджувальних робіт в сумі 42,32 тис. грн. по взаємовідносинам позивача з ЗАТ «НВО «Укрсовпроект» судом відхиляються, враховуючи наступне.

13 вересня 2010 між позивачем (замовник) і ЗАТ «НВО «Укрсовпроект» (виконавець) укладено договір № 01-10/3, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується в межах договірної ціни, на свій ризик, власними і залученими силами і засобами, якісно, у встановлений договором термін виконати роботи по монтажу та пусконалагоджуванню системи відео спостереження складу тимчасового зберігання бази ГСО ЮУО СХ ГП НАЕК «Енергоатом».

Додатком № 2 до Договору погоджено Протокол узгодження договірної ціни на виконання робіт за Договором (а.с. 8 Том V). Договірна ціна є динамічною і може змінюватись у відповідності до умов Договору. Вартість пусконалагоджувальних робіт складає 42 740,40 грн.

На підтвердження належного виконання умов договору позивачем до матеріалів справи долучено акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт з пусконалагоджування системи відео спостереження (а.с. 240 - 243 Том IV), технічне завдання на виконання монтажних робіт (а.с. 28 - 30 Том V), протоколи перевірки роботи обладнання № 1 -7.

В протоколах перевірки роботи обладнання зазначено про відповідність обладнання технічним умовам та пригодність його до експлуатації.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що ЗАТ «НВО «Укрсовпроект» в листопаді 2010 виконувались пусконалагоджувальні роботи системи відеоспостереження, внаслідок чого твердження відповідача про нанесення позивачу збитків на суму 42,32 тис. грн. є необґрунтованими.

Доводи відповідача про нанесення позивачу збитків в сумі 4,61 тис. грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Інтелектуальні Технології-Славутич» підлягають відхиленню, адже окрім посилань на ненадання контрагентом документів в рамках зустрічної звірки, інших доводів неправомірної поведінки саме позивача, акт перевірки в собі не містить (а.с. 62 Том І).

З аналогічних підстав підлягають відхиленню доводи відповідача про нанесення позивачу збитків в сумі 4,91 тис. грн. за наслідками взаємовідносин позивача з ПП ВКФ «Калімера», адже такі доводи ґрунтуються лише на обставинах зустрічної звірки контрагента.

В той же час, суд погоджується з доводами контролюючого органу з приводу нанесення позивачу збитків за наслідками взаємовідносин ВП ЮУАЕС з ТОВ «Висотпромспецсервіс», АТЗТ «Луч», ПрАТ «Юженергобуд», ТОВ «Тунельспецбуд» (в частині 111,24 тис. грн.), ПП «Укрбудсервіс», ІВП ТОВ «Ременерго», АТЗТ «Гідроенергобуд» враховуючи наступне.

Пунктом 1 ст. 3 Закону Україну «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність у Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, наприклад, первинні бухгалтерські документи (а.с. 57, 60, 88 Том VII) не містять в собі дати складання цих документів, що позбавляє суд можливості достовірно встановити момент складання документів та, відповідно, встановити фактичність виконання та відповідність умовам ДБН господарської операції, зміст якої відображено в документах.

При цьому, як вбачається з експертного висновку (а.с. 3 - 21 Том VII), первинних документів по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами позивачем експерту не надано, незважаючи на те, що експерт їх витребовував. В той же час, не надані експерту документи надані позивачем до матеріалів справи, втім без зазначення в них дат складання цих документів.

Враховуючи те, що позивачем до матеріалів справи не надано належним чином оформлених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Висотпромспецсервіс», АТЗТ «Луч», ПрАТ «Юженергобуд», ТОВ «Тунельспецбуд» (в частині 111,24 тис. грн.), ПП «Укрбудсервіс», ІВП ТОВ «Ременерго», то висновки Держфінінспекції України в цій частині є правомірними.

Суд також погоджується з доводами ДФІ з приводу того, що позивач неправомірно відніс до витрат суму в розмірі 201,39 тис. грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Атомремонтсервіс», враховуючи наступне.

В матеріалах справи є в наявності акти приймання виконаних будівельних робіт з ВП «Атомремонтсервіс» ДК «НАЕК «Енергоатом»: № 3-12-10-ЮУ, № 4-12-10-ЮУ за грудень 2010 (а.с.76-86 Том ІІІ), № 34-144-10 за жовтень, № 34-151-10 листопад 2010 (а.с.41-50 Том V).

В зазначених актах приймання виконаних робіт розрахунок загальновиробничих витрат визначено у відсотковому показнику від суми заробітної плати. Зокрема, 161,6 % в актах № 3-12-10-ЮУ, № 4-12-10-ЮУ за грудень 2010 та 154,2 % в актах № 34-144-10 за жовтень № 34-1М-10 за листопад 2010.

Крім того, матеріали справи містяться в собі два розрахунки загальновиробничих витрат по цеху ЦРТМО ОП АРС для визначення вартості виконаних робіт з реконструкції, модернізації, новому будівництву на ОП АРС за лютий - грудень 2010 (а.с.89 Том ІІІ), (а.с.51 Том V).

При цьому слід зазначити, що обидва розрахунку затверджені однією датою, а саме 18.02.2010. Період в обох розрахунках визначено однаковий, а показники розрахунків відрізняються один від одного. Як наслідок, в результаті цих розрахунків відсоток загальновиробничих витрат від суми заробітної плати визначено у 161,6 % та 154,2%.

Пунктами 3.2.8, 4.2.1.6 ДБН Д.1.1-1-2000 передбачено обчислення .загальновиробничих витрат виходячи зі структури цих витрат, які склалися в організації за попередній звітний період, а також завантаженості будівельної організації.

Надані до матеріалів справи розрахунки виконані не за попередній звітний період, тобто 2009, а виконані на перспективу - тобто на 2010, в якому і були складені акти виконаних робіт.

Розділом 4.2 ДБН Д.1.1-1-2000 встановлено порядок визначення загальновиробничих витрат. У п.4.2.1 ДБН Д.1.1-1-2000 зазначено, що для розрахунку загальновиробничих витрат їхній перелік групується у 3 блоки: 1) кошти на заробітну плату працівників; 2) відрахування на соціальні заходи згідно із законодавством; 3) решта статей загальновиробничих витрат.

Розрахунковим методом обчислюються коефіцієнти для розрахунку першого та третього блоків.

За таких обставин, у відповідності до ДБН Д.1.1-1-2000 загальновиробничі витрати не обчислюються. у відсотковому показнику. Додаткових документів, погоджених з відповідними державними організаціями на проведення розрахунків, що можуть відрізняться від вимог ДБН Д.1.1-1-2000 позивачем до матеріалів справи не надано, внаслідок чого доводи контролюючого органу в частині, що стосується ВП «Атомремонтсервіс» є обґрунтованими.

З аналогічних підстав суд погоджується з доводами контролюючого органу про неправомірне завищення позивачем витрат в сумі 17,02 тис. грн. за наслідками взаємовідносин позивача з ДП ЕМ ПрАТ «Атомсервіс». Крім того, матеріалами справи не спростовується порушення позивачем п.п. 3.2.1, 3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000 за рахунок понаднормативного та необґрунтованого включення до актів ф. КБ-2в № 6-78 від 30.07.2010 на суму 56120,40 грн. і № 6-84 від 30.07.2010 на суму 11679,60 грн. робіт спец автомобіля типу УАЗ, адже по роботам, які включені до цих актів ф. КБ-2в, одиничними розцінками РЕКН ДБН Д. 1.1-1-20000, застосування цього автотранспорту не передбачено.

Стосовно взаємовідносин позивача з СФГ «Артур» судом встановлено наступне.

При проведенні перевірки було виявлено завищення вартості виконаних робіт на суму 139,11 тис. грн., в результаті порушення вимог п.п.1.1.2, 1.4.1, 1.4.2, 1.4.5 ДБН Д.1.1-1-2000, за рахунок включення до акта ф.КБ-2в № 1 за листопад 2010 суми в розмірі 4 535 797,20 грн. понаднормативної кількості матеріальних ресурсів - «суміші асфальтобетонні гарячі і теплі, які застосовуються в нижніх шарах покриттів, дрібнозернисті, тип Б, марка 1» у кількості 196,95 т.

В матеріалах справи міститься акт № 1 приймання виконаних робіт за листопад 2010 на суму 4 535 797,20 грн. Акт складено за допомогою програмного комплексу АВК-5. Зі змісту акта вбачається, що кількість та вартість використаних при виконанні робіт матеріальних ресурсів враховано у застосованих кошторисних нормах. Втім, окремими рядками будівельні матеріали не позначено. Підсумкової відомості використаних ресурсів та розрахунку акта у форматі програмного комплексу АВК-5 до матеріалів справи не надано. Враховуючи зазначене, встановити вид, кількість, а також дотримання діючих норм включеної до кошторисних норм асфальтобетонної суміші в акті КБ-2в № 1 за листопад 2010 по договору № 10-2009 від 12.10.2009 з СФГ «Артур» неможливо, внаслідок чого суд приходить до висновку про те, що позивачем, в порушення ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України. не доведено суду правомірності завищення витрат на суму 139,11 тис. грн.

Щодо взаємовідносин позивача з МПП «Регіна», суд зазначає наступне.

Позиція контролюючого органу в цій частині полягає в тому, що перевіркою акта ф.КБ-2в за листопад 2010 (договір від 01.09.2010 № 72-8-18108, від 13.09.2010 № ПХ-26642) встановлено, що в порушення п.п.1.4.2, 1.4.7 ДБН Д.1.1-1-2000 та п.1.6 ДБН Д.2.3-39-99, позивачем подвійно включені роботи з монтажу вимикачів та перевимикачів пакетних на струм до 25А, 100А, 250А.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з такими доводами відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до акта № 3 приймання виконаних підрядних робіт МПП «Регіна» за листопад 2010 на суму 63 515,82 грн. (а.с.175-180 Том IV) вбачається застосування кошторисних норм М39-7-7 «Монтаж силової шафи та підключення кабелів».

Згідно п.1.6 ДБН Д.2.2-29-99 технічної частини Збірника 39 «Монтаж електроустаткування та підключення кабелів або проводів зовнішньої мережі до апаратів та приладів низьковольтних комплектних пристроїв», у нормі розділу 7 до складу робіт враховано складання щитів.

Таким чином, при складанні акта КБ-2в за листопад 2010 по договору № 72-8-18108 від 01.09.2010 з MПП «Регіна» було допущено подвійне включення робіт з монтажу вимикачів та перемикачів пакетних на струм 25А, 100А, 250А, внаслідок чого доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Надаючи правову оцінку твердженням відповідача з приводу завищення вартості виконаних робіт на суму 50,41 тис. грн. за результатами взаємовідносин позивача з МП ТОВ «ТНВЦ «ТОМ», суд зазначає наступне.

05 травня 2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «ТНВЦ «ТОМ» (виконавець) укладено Договір №1-ТОМ/2011 (а.с. 52-57 Том V). Розділом 1 договору визначено, що виконавець в межах договірної ціни, на свій ризик, власними силами і засобами, якісно і в установлений договором термін зобов'язується виконати роботи з виготовлення та монтажу обладнання системи дистанційного контролю зусиль (СДКЗ) енергоблоку № 2 ВП ЮУАЕС.

У відповідності до ДБН Д.1.1-1-2000 (Додаток № 2, 3) роботи по договору відносяться до робіт з будівництва.

В матеріалах справи міститься акт виконаних робіт № 1 ф.КБ-2в за листопад 2011 по договору № 1-ТОМ/2011 від 05.05.2011 (а.с.90-99 Том V). Належним чином оформлений акт виконаних робіт за грудень 2011 по договору № 1-TОM/2011 від 05.05.2011 в матеріалах справи відсутній.

Для визначення адміністративних витрат застосовано усереднений показник 1,79 згідно з п.1 додатку 13 ДБН Д. 1.1-1-2000.

У відповідності до 4.3 ДБН Д.1.1-1-2000, кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій в інвесторській кошторисній документації визначаються на підставі усереднених показників (додаток 13 ДБН Д.1.1-1-2000).

Для робіт, що внесені до акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт з МП ТОВ «ТНВЦ «ТОМ» за листопад 2011, розмір адміністративних витрат визначено з урахуванням усередненого показника в розмірі 1,38 грн./люд.-годин.

На стадії визначення ціни пропозиції та при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт адміністративні витрати визначаються підрядником на підставі обґрунтованої їх величини і структури, яка склалася у цій організації за попередній звітний період (рік) та завантаженості будівельної організації.

Уточнені показники адміністративних витрат, погоджені із замовником на стадії узгодження договірної ціни, використовуються при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт.

Таким чином, визначення адміністративних витрат в акті № 1 КБ-2в за листопад 2011 по договору № 1-ТОМ/2011 від 05.05.2011 за допомогою усередненого показника не відповідає вимогам р. 4 ДБН Д.1.1 -1 -2000, внаслідок чого твердження контролюючого органу про завищення вартості виконаних робіт на суму 50,41 тис. грн. є цілком обґрунтованими.

Суд також погоджується з доводами контролюючого органу щодо завищення вартості виконаних робіт ТОВ «ЗАЕК» на суму 503490,06 грн., враховуючи наступне.

Завищення виникло в результаті порушення вимог п.п. 3.1.22, 3.2.3.1 ДБН Д.1.1-1-2000, за рахунок безпідставного врахування в актах ф. КБ-2в коштів на сплату податку на додану вартість у розмірі 20 %, адже підрядна організація ТОВ «НПО «Рокор» (Російська Федерація, м. Москва), згідно ліцензійних договорів № С-100724л від 24.07.2010 та № С-110309л від 09.03.2011 з ТОВ «ЗАЕК», надає ліцензію на термін виконання робіт з антикорозійного захисту внутрішньої поверхні охолоджувальних трубок турбіни К-1000-60/15000 блоку № 1 ВП ЮУАЕС, не є платником податку на додану вартість, а в зазначених ліцензійних договорах цей податок не визначається.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 1 вимоги від 12.12.2012 № 05-14/985 в частині, що стосується відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС».

3. Визнати протиправним та скасувати п. 2 вимоги від 12.12.2012 № 05-14/985 в частині, що стосується відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» по взаємовідносинам з ЗАТ «НВО «Радій».

4. Визнати протиправним та скасувати п. 2 вимоги від 12.12.2012 № 05-14/985 в частині, що стосується відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» по взаємовідносинам з ТОВ «Вестрон».

5. Визнати протиправним та скасувати п. 2 вимоги від 12.12.2012 № 05-14/985 в частині, що стосується відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» по взаємовідносинам з ТОВ «Тунельспецбуд» в сумі 218,26 тис. грн.

6. Визнати протиправним та скасувати п. 2 вимоги від 12.12.2012 № 05-14/985 в частині, що стосується відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» по взаємовідносинам з ЗАТ «НВО «Укрсовпроект».

7. Визнати протиправним та скасувати п. 2 вимоги від 12.12.2012 № 05-14/985 в частині, що стосується відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» по взаємовідносинам з ТОВ «Інтелектуальні Технології-Славутич».

8. Визнати протиправним та скасувати п. 2 вимоги від 12.12.2012 № 05-14/985 в частині, що стосується відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Калімера».

9. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

10. Судові витрати в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. присудити на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 26251923) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

судді Б.В. Санін

Т.О. Скочок