Постанова № 41985343, 27.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27 листопада 2014 року справа № 814/2580/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Шередека С.М. (довіреність б/н від 29.08.14);

від відповідача: Скляров Д.В. (довіреність №648/9/14-02-10-007 від 21.02.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Холдинг "Агро-Юг", вул. Космонавтів, 61-В, оф. 408, м. Миколаїв,54028

доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв,54028

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.20014р. №0000822201, від 22.04.2014р. №0000832201, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Агро-Юг" (далі-позивач, ТОВ "Холдинг "Агро-Юг") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 22.04.2014 р. №000082201, №0000832201, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентом не відповідають дійсності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

02.04.2014 р. ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Холдинг "Агро-Юг" з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" (код ЄДРПОУ 38234768) за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. та правомірності формування податкових зобов'язань та доходів, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" в період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №1220/14-02-22-01/37157363 від 03.04.2014р. (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення: п. 138.1.1, п.п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 59718,85 грн.; порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 62861,95 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивачем 14.04.2014 р. було направлено до ДПІ заперечення з копіями документів на акт перевірки №1220/14-02-22-01/37157363 від 03.04.2014р. з проханням внести зміни до висновків у зв'язку з необґрунтованістю доводів про наявність порушень вимог податкового законодавства.

24.04.2014 р. позивач отримав від ДПІ відповідь щодо розгляду заперечень, відповідно до висновку якої зміни в акт перевірки не внесені.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.04.2014 р. №0000822201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 89578,28 грн. (основний платіж - 59718,85 грн., штрафні (фінансові) санкції - 29859,43грн.) та за №0000832201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 94292,93 грн. (основний платіж - 62861,95грн., штрафні (фінансові) санкції - 31430,98 грн.)

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності.

Підставою для винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень став акт перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 06.03.2014 р. № /26-56-22-03-09/38234768 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 04.09.2012 р. по 31.12.2013 р.", в якому встановлено наступне: «… Отримано пояснення від гр. ОСОБА_3 (директор, головний бухгалтер та засновник підприємства ТОВ "Компанія Глобал-Маркет") щодо своєї непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Гр. ОСОБА_3 пояснила, шо за грошову винагороду погодилась зареєструвати на своє ім'я ТОВ "Компанія Глобал-Маркет".

Суд дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо відсутності господарських операцій з контрагентом, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів.

Основним видом діяльності ТОВ "Холдинг "Агро-Юг" є оптова торгівля сільськогосподарською продукцією.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", то суд зазначає, що ТОВ "Холдинг "Агро-Юг" було укладено договори поставок з підприємствами постачальниками. Відповідно до умов яких витрати по транспортуванню товару покладаються на покупця - ТОВ "Холдинг "Агро-Юг".

Для організації перевезення товару ТОВ "Холдинг "Агро-Юг" було укладено договір про надання транспортних послуг №21 від 01.04.2013 року з ТОВ "Компанія Глобал-Маркет", відповідно до умов якого останній зобов'язувалось надавати для замовника автотранспорт з водіями, в т.ч. із залученням до виконання договору інших осіб, відповідаючи перед замовником за результати їх послуг. На підставі відповідних заявок ТОВ "Холдинг "Агро-Юг" замовляло у ТОВ "Компанія Глобал-Маркет" забезпечення прибуття автотранспорту у визначене місце для завантаження придбаної сільськогосподарської продукції. У заявці зазначалася ціна перевезення, місце завантаження та інша інформація. Приймання наданих транспортних послуг від ТОВ Компанія "Глобал-Маркет" здійснювалось на підставі акту та звіту постачальника послуг. На підставі рахунків, отриманих від ТОВ "Компанія "Глобал-Маркет", було здійснено розрахунки.

За результатами наданих послуг між ТОВ Холдинг "Агро-Юг" та ТОВ "Компанія "Глобал-Маркет" були підписані звіти, акти здачі-приймання послуг від 17.04.2013 р. №170401 на суму 166986,65 грн., від 30.04.2013 р. №300414 на суму 36346,92 грн., від 24.05.2013 р. №240501 на суму 173838,12 грн., а також податкові накладні від 24.05.2013 р. №435, від 17.04.2013 р. №318, від 30.04.2013 р. №551. Оплату здійснено у безготівковій формі.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що угоди між позивачем та контрагентом фактично не відбувалася, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував факт здійснення цих угод. Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях та думці.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на Акт перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 06.03.2014 р. № /26-56-22-03-09/38234768 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "Глобал-Маркет" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 04.09.2012 р. по 31.12.2013 р.".

Оскільки Податковий кодекс України передбачає можливість складання акту про перевірку, яка відбулась, а не про перевірку яка фактично не проводилась.

Отже, акти "Про неможливість проведення зустрічної звірки" не є податковою інформацією у розумінні ПК України, та не можуть бути доказами порушення позивачем норм податкового законодавства.

Суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентом, тому суд вважає, що встановлений факт здійснення господарської операції.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже з аналізу наведених норм слідує, що особи (юридичні або фізичні) перш за все повинні бути зареєстровані платниками податку на додану вартість та мати на підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат належним чином оформлені первинні документи (податкові накладні, розрахункові, платіжні документи та ін.).

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

А тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд наголошує на тому що позивач не зобов'язаний перевіряти діяльність перевізників, які на свій розсуд вчинять господарську діяльність, маючи можливість як придбання у власність основних засобів так і в оренду.

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському кодексі України. Так, Господарський кодекс України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Частинами п'ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі. Те ж стосується і покупця.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також не передбачений обов'язок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був отриманий позивачем за договорами зі своїми контрагентами не використано ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, відповідачем не зазначено.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочинів .

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Керуючись ст. 2, ст.7, ст. 158, ст. 161-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 22.04.2014 р. №0000822201.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 22.04.2014 р. №0000832201.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 367,75 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг "Агро-Юг" (код ЄДРПОУ 37157363).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна