Ухвала суду № 41984745, 11.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3062/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТТ-НАФТА» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТТ-НАФТА» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Київській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 № 0002682200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі наказу від 04.08.2014 № 2236 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ТТ-НАФТА» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року, за результатами якої складено Акт від 15.08.2014 №1952/22/37021932.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 575147,00 грн., у т.ч. за лютий 2014 року на суму ПДВ 575147,00 грн.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 №0002682200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 575147,00 грн. за основним платежем та 287574,00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.09.2014 № 0002682200 прийняте ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає сасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом ПП «Фонтекс-Агро».

Так, між ПП «ТТ-НАФТА» та ПП «Фонтекс-Агро» укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів від 30.08.2013 № 232, за умовами якого ПП «Фонтекс-Агро» (Постачальник) зобов'язується поставити, а ПП «ТТ-НАФТА» (Покупець) зобов'язується прийняти й оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, банківськими виписками, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та сертифікатами відповідності.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору, ПП «Фонтекс-Агро» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, позивачем надано докази подальшої реалізації, придбаного у ПП «Фонтекс-Агро» товару на адресу ПП «Владіс», Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, КП «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради, Управління охорони здоров'я Чернігівської міської ради, ПП «Комфорт», ОСОБА_3, ТОВ «Слов'яни», ТОВ «Савсервіс-Мова», ФОП «ОСОБА_5, ТОВ «Торговий Дім «Чернігівський», ФОП ОСОБА_7, ПАТ «Завод Мк і Мо», ПП «Автомікс-Спецтранс», Деснянського басейнового управління водних ресурсів, Дитячої поліклініки №1 Чернігівської міськлї ради, ЛПЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія», ПАТ «Таксосервіс», ТОВ «Оззі» та фізичним особам через орендовані позивачем АЗС, які знаходяться за адресами: 14020, м. Чернігів, вул. Малиновського, 30а; 14037, м. Чернігів, вул. Борисенко, 60; 14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30; 14037, м. Чернігів, вул. 50 років ВЛКСМ, 41, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу, податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями, відомостями про заправки, касовими чеками, оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 361 за лютий 2014 року.

Висновки ж податкового органу про «фіктивність» спірних господарських операцій ґрунтуються виключно на даних Акту ДПІ у м. Чернігові від 26.05.2014 №1275/22/37022009 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фонтекс-Агро» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ПП «Акцент-Поставка» за жовтень 2013 року, у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Торговий Дім Ветек» за лютий 2014 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами», яким встановлено розбіжності між задекларованими податковими зобов'язаннями ПП «Фонтекс-Агро» та ПП «ТТ-Нафта» за спірними господарськими операціями.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки податкового органу припущеннями, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Посилання податкового органу в Акті перевірки на Акт документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Фонтекс-Агро» є необґрунтованими, оскільки:

по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб;

по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій;

по-третє, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10, в яких, зокрема, зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.