Рішення № 41984216, 15.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20907/14 15.12.14За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд"

Про стягнення 54 668, 13 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Хлєбніков С.Г. - представник (дов. № б/н від 16.06.2014 р.)

від відповідача Шпакович А.О. - представник (дов. № 01/11/14-бп)

СУТЬ СПОРУ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд" про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 54 688, 13 грн. (основний борг в розмірі 46 500, 00 грн., інфляційні збитки у розмірі 2 576, 68 грн., 3% річних в розмірі 1 763, 30 грн., пеня в розмірі 3 144, 15 грн.)

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано зобов'язання по договору № КБР-01/04/01/11 від 01.04.2011 р., а саме не сплачено винагороду (роялті) за використання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічної демонстрації відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 46 500, 00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача за невиконання умов Договору штрафні санкції, а саме інфляційні збитки у розмірі 2 576, 68 грн., 3% річних в розмірі 1 73, 30 грн., пеня в розмірі 3 144, 15 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2014 р. порушено провадження у справі №910/20907/14 та призначено справу до розгляду на 20.10.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 20.10.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 24.11.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 20.10.2014р.

24.11.2014р. до відділу діловодства суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 24.11.2014 р. представники сторін подали суду клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У судовому засіданні 24.11.2014 р. оголошено перерву до 10.12.2014 р. о 10 год. 15 хв.

10.12.2014 р. відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого останній просить суд відкласти розгляд справи з підстав зайнятості в іншому судовому засіданні. Клопотання задоволено, у зв'язку з чим суд оголосив перерву до 15.12.2014 р.

11.12.2014 р. відділом діловодства суду отримано від позивача пояснення щодо судової практики та пояснення щодо чинності договору № КБР-01/04/01/11.

15.12.2014 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача доповнення до відзиву на позов, відповідно до якого останній заперечує проти позову з підстав, зазначених у доповненнях.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 р. між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд» (Відповідач) було укладено Договір № КБР-01/04/01/11 (Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору № КБР-01/04/01/11 від 01.04.2011 р. позивач надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, відеограм, аудіовізуальних творів, а відповідач зобов'язався виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону.

Відповідач, відповідно до пункту 2.3. Договору зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок Позивача винагороду (роялті), узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до Договору, не пізніше, ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 1.2. Додатку №2 до Договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договором становить 1500, 00 грн. Зазначена сума повинна бути щомісячно перерахована Відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Строк дії Договору визначено в п. 4.1. Договору, де зазначено, що він набрав чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до 31.12.2011 р., а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань, до їх повного виконання.

У пункті 4.2. Договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік, і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Як зазначено сторонами та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було сплачено роялті за Договором з моменту укладення останнього по лютий 2012 р., в свою чергу відповідач в період з березня 2012 р. по вересень 2014 р. не здійснював виплати винагороди.

Заявлена позивачем сума боргу складається з наведених нижче несплачених платежів:

1) оплата за березень 2012 р. - 1500, 00 грн.

2) оплата за квітень 2012 р. - 1500, 00 грн.

3) оплата за травень 2012 р. - 1500, 00 грн.

4) оплата за червень 2012 р. - 1500, 00 грн.

5) оплата за липень 2012 р. - 1500, 00 грн.

6) оплата за серпень 2012 р. - 1500, 00 грн.

7) оплата за вересень 2012 р. - 1500, 00 грн.

8) оплата за жовтень 2012 р. - 1500, 00 грн.

9) оплата за листопад 2012 р. - 1500, 00 грн.

10) оплата за грудень 2012 р. - 1500, 00 грн.

11) оплата за січень 2013 р. - 1500, 00 грн.

12) оплата за лютий 2013 р. - 1500, 00 грн.

13) оплата за березень 2013 р. - 1500, 00 грн.

14) оплата за квітень 2013 р. - 1500, 00 грн.

15) оплата за травень 2013 р. - 1500, 00 грн.

16) оплата за червень 2013 р. - 1500, 00 грн.

17) оплата за липень 2013 р. - 1500, 00 грн.

18) оплата за серпень 2013 р. - 1500, 00 грн.

19) оплата за вересень 2013 р. - 1500, 00 грн.

20) оплата за жовтень 2013 р. - 1500, 00 грн.

21) оплата за листопад 2013 р. - 1500, 00 грн.

22) оплата за грудень 2013 р. - 1500, 00 грн.

23) оплата за січень 2014 р. - 1500, 00 грн.

24) оплата за лютий 2014 р. - 1500, 00 грн.

25) оплата за березень 2014 р. - 1500, 00 грн.

26) оплата за квітень 2014 р. - 1500, 00 грн.

27) оплата за травень 2014 р. - 1500, 00 грн.

28) оплата за червень 2014 р. - 1500, 00 грн.

29) оплата за липень 2014 р. - 1500, 00 грн.

30) оплата за серпень 2014 р. - 1500, 00 грн.

31) оплата за вересень 2014 р. - 1500, 00 грн.

Загальна сума заявленого основного боргу складає 46 500, 00 грн.

Позивач вважає, що відповідачем прострочено сплату роялті за Договором за період з березня 2012 р. по вересень 2014 р., у зв'язку з чим станом на день розгляду справи, просить суд стягнути з відповідача 46 500, 00 грн. основного боргу.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних, що згідно з розрахунком становить 1 763, 30 грн., 3 144, 15 грн. - пені, 2 576, 68 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що, по-перше, спірний Договір є таким, що неукладений, оскільки сторони не дійшли згоди з істотної умови такого договору - його предмету - стосовно визначення конкретного переліку творів, право на використання яких на умовах невиключної ліцензії передано відповідачеві; по-друге, у позивача відсутні повноваження на стягнення основного боргу за Договором, відповідно і штрафних санкцій, оскільки позивач при укладанні цього договору діяв на підставі договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 р., чинність якого припинено з 02.03.2012 р., а відтак правова підстава, на якій позивач був уповноважений надавати невиключні ліцензії припинила свою дію, відтак, припинили дію і повноваження щодо збору роялті; по-третє, листом від 26.03.2012 р. відповідач звернувся до позивача із повідомленням про розірвання договору № КБР-01/04/01/11, відтак підстави для стягнення заборгованості за заявлений позивачем період відсутні у зв'язку з розірванням Договору.

За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом спору в справі № 910/20907/14 є вимога позивача про сплату відповідачем заборгованості з огляду на невиконання останнім зобов'язань щодо сплати щомісячної винагороди за здійснення публічного виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, аудіовізуальних творів за період з 01.03.2012 р. по 30.09.2014 р. за договором № КБР-01/04/01/11.

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час розгляду спору по суті наведений договір є укладеним та чинним з огляду на таке.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Ч. 2 даної статті передбачає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторони погодили предмет Договору у такому вигляді: позивач надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, відеограм, аудіовізуальних творів.

Відомості щодо вилучення правовласниками у встановленому порядку певних творів з управління УЛАСП - позивача (з дозволів на використання, які нею надаються) у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статей 638, 1109 ЦК України, статті 180 ГК України, визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) така умова не потребує подальшої конкретизації.

Така позиція суду підтверджується позицію Вищого господарського суду України у Постанові від 13.09.2013 р. у справі № 5011-20/6926-2012-67/3-2013.

Окрім того, як зазначено у п. 49-1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17 жовтня 2012 року № 12, господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За таких обставин, суд дійшов висновку про погодження сторонами в момент укладення Договору його предмету.

Щодо чинності станом на час подання позову спірного Договору та наявності у позивача повноважень на стягнення роялті за Договором за весь заявлений період, то суд зазначає таке.

Як вбачається з преамбули Договору, при укладенні останнього, позивач як організація колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав, відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права», діяв на підставі свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 19/2011 від 24.01.2011 р. та договору доручення № УУ-01/20/11 від 20.01.2011 р. з ОП «Українська ліга музичних прав».

Разом з тим, як зазначає відповідач, дія вказаного договору доручення є припиненою з 02.03.2012 р.

З цього приводу суд зазначає, що позивач відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 19/2011 від 24.01.2011 р., є організацією колективного управління майновими правами суб'єкті авторського права і суміжних прав відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права», а відтак УЛАСП в будь-якому випадку є особою, уповноваженою на збір винагороди відповідно до п. 2.1. Договору, тим більше, що останній в установленому законом порядку недійсним не визнаний.

Твердження відповідача про розірвання Договору шляхом направлення позивачеві листа від 26.03.2012 р. із викладеним повідомленням про розірвання договору № КБР-01/04/01/11, судом не беруться до уваги, оскільки нормами ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому вказаною статтею передбачено загальний порядок розірвання договорів. Так, зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім того, за змістом ст. 651 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Разом з тим, укладаючи спірний Договір, сторони погодили, що останній діє до 31.12.2011 р., а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань, до їх повного виконання. При цьому у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік, і так кожного разу.( таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа).

Факт пролонгації Договору на 2012 р. сторонами не заперечується, а тому вважається судом встановленим.

Дійсно матеріалами справи підтверджується направлення 27.03.2012 р. відповідачем на адресу позивача листа від 26.03.2012 р., у якому відповідач повідомляє про дострокове розірвання Договору та зазначає, що останнім днем його чинності є 02.03.2012 р.

Однак направлення такого листа у березні 2012 р. не відповідає погодженим сторонами умовам Договору щодо здійснення волевиявлення по його розірванню стороною договору протягом місяця, що передує даті закінчення його дії (станом на 2012 р. - грудень 2012 р.).

Таким чином, суд не може оцінювати направлення у березні 2012 р. листа від 26.03.2012 р. як розірвання Договору в односторонньому порядку, а відтак, з огляду на відсутність доказів розірвання спірного Договору в судовому порядку відповідно до приписів ст.ст. 651, 652 ЦК України, чи визнання його недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України, то Договір № КБР-01/04/01/11 від 01.04.2011 р. є чинним в тому числі протягом заявленого позивачем періоду.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до п. 1.2 додатку № 2 до договору сторонами погоджено суму щомісячної винагороди у розмірі 1500, 00 грн., яка щомісячно повинна перераховуватись на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору, зокрема, не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який здійснюється платіж (п. 2.3 договору).

Отже, згідно з вищенаведеним пунктом додатку № 2 до договору, за період з 01.03.2012 р. по 30.09.2014 р. за договором розмір винагороди, що підлягає до сплати відповідачем становить 46500, 00 грн.

Згідно із ст. 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості по сплаті винагороди за Договором суду не надав.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо сплати винагороди за Договором за період з березня 2012 р. по вересень 2014 р., відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 46 500 грн., а тому, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.6 Договору у разі затримки платежів по Договору, користувач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 3 144, 15 грн. та розраховується по кожному випадку прострочення сплати роялті за місяць протягом шести місяців (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3 144, 15 грн. підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ознайомившись з розрахунком 3% річних, та інфляційною складовою суми боргу, суд задовольняє зазначені вимоги відповідно до розрахунку позивача у повному обсязі у розмірі 1 763, 30 грн. відносно 3-х відсотків річних та 2 576, 68 грн. щодо збитків від інфляції.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 46 500, 00 грн., суми пені в розмірі 3 144, 15 грн., суми 3-х відсотків річних в розмірі 1 763, 30 грн. та збитків від інфляції в сумі 2 576, 68 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд» (04109, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А; ідентифікаційний код 30181363) на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02100, м. Київ, вул. Бажова, 15/20, ідентифікаційний код 37396233) основний борг в розмірі 46 500 (сорок шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 763 (одну тисячу сімсот шістдесят три) грн. 30 коп., збитки від інфляції у розмірі 2 576 (дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 68 коп., пеню в розмірі 3 144 (три тисячі сто сорок чотири) грн. 15 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 22.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева