Рішення № 41984172, 16.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.12.14р. Справа № 904/8413/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних за договором купівлі-продажу природного газу

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: Цибульська Т.М., дов. від 08.01.14р.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2014р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Гвардійської КЕЧ району про стягнення пені у розмірі 90 800,73 грн., 7% штрафу в розмірі 343 785,79 грн., 3 % річних у розмірі 18 160,15 грн. та інфляційних у розмірі 11 383,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №12/1012-БО-3 від 12.11.2012р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014р. замінено неналежного відповідача Гвардійську КЕЧ району на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська.

Відповідач позов визнає, 15.12.2014р. подав до суду клопотання про зменшення розміру пені до 00,00грн. та штрафу. В обгрунтування поданого клопотання зазначає, що прострочка по розрахункам виникла не з вини відповідача, а через несвоєчасність отримання коштів з бюджету Міністерством оборони України. Відповідач зазначає, що є бюджетною установою, фінансування проводиться в дуже обмеженому обсязі, а кошти на оплату штрафних санкцій взагалі не передбачені кошторисом.

15.12.2014 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2012р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/1012-БО-3, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець - приймати та оплачувати газ на умовах договору.

Відповідно до п.11.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.09.2012р. та діє в частині поставки газу до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року газ обсягом до 1700,00 тис. куб. м.

За п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

За ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач на виконання умов договору протягом жовтня - грудня 2012р. поставив відповідачу природний газ обсягом 1 169,371 тис. куб. м на загальну суму 5 451 298,89 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р., які підписані сторонами (а.с.16-18).

Згідно п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач невчасно розрахувався з позивачем за поставлений природний газ.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за актом жовтня 2012р. за період з 14.11.2012р. по 20.12.2012р. у розмірі 10 291,51грн., за актом листопада 2012р. за період з 14.12.2012р. по 15.02.2013р. у розмірі 39 108,29грн., за актом грудня 2012р. за період з 14.01.2013р. по 27.02.2013р. у розмірі 41 400,93грн., що разом складає 90 800,73грн., а також 7% штрафу в розмірі 343 785,79грн.

Згідно п.1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Господарський суд, перерахувавши пеню, встановив, що пеня за актом жовтня 2012р. за період з 14.11.2012р. по 19.12.2012р. становить 10 013,36грн., за актом листопада 2012р. за період з 14.12.2012р. по 14.02.2013р. становить 37 715,30грн., за актом грудня 2012р. за період з 14.01.2013р. по 26.02.2013р. становить 39 478,31грн., що разом складає 87 206,97грн.

Що стосується 7% штрафу, то він розрахований позивачем правильно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за актом жовтня 2012р. за період з 14.11.2012р. по 20.12.2012р. у розмірі 2 058,30грн., за актом листопада 2012р. за період з 14.12.2012р. по 15.02.2013р. у розмірі 7 821,66грн., за актом грудня 2012р. за період з 14.01.2013р. по 27.02.2013р. у розмірі 8 280,19грн., що разом складає 18 160,15грн.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних, встановив, що за актом жовтня 2012р. за період з 14.11.2012р. по 19.12.2012р. вони становлять 2 008,16грн., за актом листопада 2012р. за період з 14.12.2012р. по 14.02.2013р. становлять 7 545,71грн., за актом грудня 2012р. за період з 14.01.2013р. по 26.02.2013р. становлять 7 895,66грн., що разом складає 17 449,53грн. та підлягає до стягнення. Суд частково відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в повному обсязі, як необґрунтовано нарахованих.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума інфляційних з листопада 2012р. по лютий 2013р. складає 11 383,79грн. та підлягає до стягнення.

15.12.2014р. відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені до 00,00грн. та штрафу. В обгрунтування поданого клопотання зазначає, що прострочка по розрахункам виникла не з вини відповідача, а через несвоєчасність отримання коштів з бюджету Міністерством оборони України. Відповідач зазначає, що є бюджетною установою, фінансування проводиться в дуже обмеженому обсязі, а кошти на оплату штрафних санкцій взагалі не передбачені кошторисом.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги майновий стан сторін, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами, а також те, що відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ за період з жовтня 2012р. по грудень 2012р. у розмірі 5 451 298,89 грн., суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50% та стягнути пеню в розмірі 43 603,49грн. та штраф у розмірі 171 892,89грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Феодосійська, 13, ЄДРПОУ 08004581) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) 43 603,49грн. (сорок три тисячі шістсот три грн. 49коп.) пені, 171 892,89грн. (сто сімдесят одна тисяча вісімсот дев"яносто дві грн. 89коп.) 7% штрафу, 17 449,53грн. (сімнадцять тисяч чотириста сорок дев"ять грн. 53коп.) 3% річних, 11 383,79грн. (одинадцять тисяч триста вісімдесят три грн. 79коп.) інфляційних та 9 196,52грн. (дев"ять тисяч сто дев"яносто шість грн. 52коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.12.2014р.

Суддя В.І. Петрова