Ухвала суду № 41984090, 18.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 грудня 2014 рокум. ПолтаваСправа № 816/4646/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ботвини В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УБОЗ УМВС України в Полтавській області) про визнання незаконними дій відповідача щодо проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_3 за оперативно-розшуковою справою №201201308 від 11.01.2012, а також дій відповідача щодо проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_3 без заведення оперативно-розшукової справи.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що на даний час кримінальне провадження №1кп/626/8/2012 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, перебуває на розгляді у Красноградському районному суді Харківської області. Відповідно до матеріалів кримінальної справи постанова про порушення кримінальної справи була винесена на підставі матеріалів оперативно-розшукової діяльності, які начебто зібрані в рамках оперативно-розшукової справи №201201308 від 11.01.2012. Проте, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що оперативно-розшукова справа була заведена відносно ОСОБА_3 Звідси, на думку позивача, випливає висновок про те, що оперативно-розшукова справа відносно нього не заводилася, а тому дії відповідача, пов'язані з проведенням оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_3, є протиправними, такими що прямо суперечать вимогам ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", не відповідають вимогам п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та порушують права позивача, гарантовані ст.ст. 31, 32 Конституції України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості, а також просив закрити провадження у справі з підстав непідвідомчості спору судам адміністративної юрисдикції. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що оперативно-розшукова справа №201201308 була заведена 11.01.2012 ГУБОЗ МВС України. При цьому оперативне супроводження справи здійснювалося співробітниками УБОЗ УМВС України в Полтавській області. Посилаючись на ту обставину, що порядок проведення оперативно-розшукових заходів регламентовано Кримінальним процесуальним кодексом України, представник відповідача просив провадження в адміністративній справі закрити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд знаходить обґрунтованим заперечення відповідача в частині доводів щодо непідвідомчості даного спору адміністративним судам, виходячи з наступного.

З матеріалів справи суд встановив, що постановою заступника Генерального прокурора України від 21.08.2012 порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (а.с. 37-38).

У січні 2013 року заступник начальника відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України направив обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №420120000000000019 до Красноградського районного суду Харківської області (а.с. 40).

Як повідомив представник позивача, на даний час кримінальна справа №626/37/13-к перебуває у провадженні Красноградського районного суду Харківської області.

Під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи захисник обвинуваченого встановив, що в рамках заведеної оперативно-розшукової справи співробітниками УБОЗ УМВС України в Полтавській області відносно ОСОБА_3 здійснювались оперативно-розшукові заходи із застосуванням технічних засобів (а.с. 67-76).

З метою усунення обмеження прав і свобод ОСОБА_3 під час здійснення оперативно-розшукових заходів адвокат ОСОБА_1 звернувся до УБОЗ УМВС України в Полтавській області з вимогою надати йому постанову про заведення оперативно-розшукової справи.

21.10.2014 т.в.о. начальника УБОЗ УМВС України в Полтавській області Кругляк К.Б. листом №34/3-Аз (а.с. 17) повідомив заявника про те, що перевірка обґрунтованості заведення і ведення оперативно-розшукової справи №201201308 від 11.01.2012 перевірялася старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Шереметом Ю.В. Цим же листом, з посиланням на ч. 10 ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", адвокату повідомлено про відсутність підстав для задоволення його прохання щодо надання постанови про заведення оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_3, оскільки зазначений документ має гриф обмеження доступу "таємно".

Здобувши з матеріалів кримінальної справи докази того, що оперативно-розшукова справа відносно гр. ОСОБА_3 підрозділами УБОЗ УМВС України в Полтавській області не заводилася, позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на протиправність дій відповідача, який, в порушення ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", здійснював оперативно-розшукові заходи без заведення оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_3

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, частиною другою вказаної статті встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як зазначив представник позивача, статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності лише слідчого або прокурора під час досудового розслідування, у зв'язку з чим оскарження дій органу дізнання в такому разі має бути предметом дослідження в адміністративному судочинстві.

Таким чином для надання оцінки судженням позивача про підсудність даного позову слід проаналізувати норми законодавства, якими визначається компетенція органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Спеціальним законом, який визначає завдання, поняття та правову основу оперативно-розшукової діяльності є Закон України від 18.02.1992 №2135-XII "Про оперативно-розшукову діяльність".

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, цей Закон, Кримінальний, Кримінальний процесуальний, Податковий та Митний кодекси України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, Державну кримінально-виконавчу службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.

Зміст діяльності оперативних підрозділів розкрито у ст. 41 Кримінального процесуального кодексу України, за змістом якої, оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються, зокрема:

1) як приводи та підстави для початку досудового розслідування;

2) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;

3) для попередження, виявлення, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісно зникли;

4) для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей;

5) для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;

6) для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

На запит суду представник відповідача надав листа ГУБОЗ МВС України від 15.12.2014 №9/23-17639 (а.с. 53), в якому заступник начальника Купранець І.М. інформує про те, що оперативно-розшукова справа №201201308 заведена 11.01.2012 працівниками ГУБОЗ УМВС України. Цим же листом поінформовано про те, що згідно із законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про прокуратуру" перевірка законності зведення, а також проведення оперативно-розшукових заходів в ОРС №201201308 здійснювалася працівниками Генеральної прокуратури України.

Про здійснену перевірку та її результати представник позивача суд не поінформував, обмежившись лише оскарженням дій відповідача безпосередньо до суду.

Проте, положенням ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" встановлено, що нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, керівниками регіональних прокуратур, їх першими заступниками та заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України прокурорами Генеральної прокуратури України та уповноваженими наказом керівника регіональної прокуратури прокурорами відповідних регіональних прокуратур.

Таким чином, очевидною є та обставина, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки належним способом у даному випадку є оскарження результатів проведеної прокурорської перевірки до суду в порядку ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України.

Разом з цим, в силу положень ч. 4 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відтак, суд розглядає даний адміністративний позов з урахуванням тих обставин, з яких його мотивує позивач.

Згідно з ч. 6 ст. 246 Кримінального процесуального кодексу України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Як вже встановлено судом, відповідач - УБОЗ УМВС України в Полтавській області в рамках оперативно-розшукової справи №201201308 здійснював оперативне супроводження шляхом виконання доручень слідчого.

Таким чином діяльність відповідача в даному випадку регламентується нормами кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

У пункті 4.2 Рішення №6-рп/2001 від 23.05.2001 Конституційний Суд України роз'яснив, що кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії та бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки процесуальна діяльність органів слідства має свої особливості і не належить до управлінської діяльності, і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному главою 31-А Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є не будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

В то й же час органи дізнання, слідства та прокуратури під час проведення оперативно-розшукових заходів, перевірки та вирішенні заяв про злочини виконують не владні управлінські, а владні процесуальні функції.

За таких обставин вимоги позивача про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу дізнання мають розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку відповідач здійснював оперативно-розшукову функцію, а не адміністративну.

З огляду на зазначене та беручи до уваги ту обставину, що діяльність відповідача регламентована нормами Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України, суд дійшов висновку, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а тому не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відтак провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій незаконними - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до загального місцевого суду в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Повернути ОСОБА_3 з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 73,08 грн., сплачену згідно з квитанцією від 19.11.2014 №0.0.318030540.1.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 22.12.2014.

Суддя Є.Б. Супрун