Ухвала суду № 41983959, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/800/64649/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області до Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», третя особа - ОСОБА_4 про стягнення переплати пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України а м. Кременчуці Полтавської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України а м. Кременчуці Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», третя особа - ОСОБА_4 про стягнення переплати пенсії.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року, а провадження у справі закрито.

Позивач не погодившись з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» видано ОСОБА_4 довідку від 06 квітня 2006 року №5996 про заробіток для обчислення пенсії.

Управлінням Пенсійного фонду України а м. Кременчуці Полтавської області на підставі вказаної довідки ОСОБА_4 призначено пенсію за віком.

15 жовтня 2012 року позивачем проведено перевірку характеру виконуваної роботи та умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення та довідок про заробітну плату, за результатами якої складено Акт від 15 жовтня 2012 року №945 та встановлено завищення заробітної плати в сумі 548,50 грн.

Під час проведення перевірки 15 жовтня 2012 року відповідачем видано нову довідку №1600 про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_4

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області згідно довідки №1600 ОСОБА_4 здійснено перерахунок пенсії та підраховано суму переплати пенсії, яка виникла через помилку у довідці від 06 квітня 2006 року №5996. Сума переплати склала 3464,79 грн.

Оскільки, кошти у добровільному порядку відповідачем не відшкодовано, то Управління Пенсійного фонду України а м. Кременчуці Полтавської області звернулося до суду з позовом про їх стягнення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок надання недостовірних даних, покладено на страхувальника, як на особу, яка надала недостовірні дані, сума заборгованості, що виникла внаслідок переплати позивачем пенсії ОСОБА_4 підлягає стягненню з відповідача, як зі страхувальника, яким видано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, що містить недостовірні відомості. Враховуючи наявність у відповідача обов'язку з відшкодування заподіяної шкоди, а у позивача - прав на контроль за дотриманням пенсійного законодавства та на звернення до суду з позовом про стягнення суми переплати пенсії, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову - про стягнення переплати пенсії у розмірі 3464,79 грн.

Суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції, дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року та закриття провадження у справі.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно ч.4 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ст. 101 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

З наведеного також слідує, що відносини про стягнення матеріальної шкоди, завданої органу Пенсійного фонду України внаслідок безпідставно виплачених коштів на підставі вищенаведених норм за своєю правою природою є цивільно-правовими, а не адміністративними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти за переплату пенсії ОСОБА_4, оскільки у довідці про заробіток для обчислення пенсії була зазначена завищена заробітна плата, на підставі якої позивачем було призначено пенсію ОСОБА_4

Однак, за встановлених судами обставин відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а діяв як установа, яка надавала документи, необхідні для інших органів, що призначають пенсії.

Таким чином, суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року та закриваючи провадження у справі вірно застосував наведені положення закону

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування суми зайво виплаченої пенсії, приписи якої, відповідно до норм статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для всіх судів України.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи, повно дослідив докази по справі та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України а м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець