Ухвала суду № 41983935, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/800/28397/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф., (суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження за касаційною скаргою Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Деснянського районного суду м.Чернігова з адміністративним позовом про визнання незаконною постанови Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 14.06.2012 року.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 грудня 2012 року поновлено строк для оскарження дій органу державної виконавчої служби та задоволено адміністративний позов.

Не погоджуючись з постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2012 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

У Деснянському відділі державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції знаходився виконавчий лист № 2-а/2506/117/12, виданий 19.01.2012 року Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова провести перерахунок щомісячної державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком ОСОБА_4 згідно вимог ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р № 1058-IV, починаючи з 19.06.2011 року по 22.07.2011 року та сплатити заборгованість, що виникає внаслідок такого перерахунку та відкрито виконавче провадження № 31270852.

Встановлено, що 14.06.2012 року заступником начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Шило Т.О.. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/2506/117/12 виданого 19.01.2012 року Деснянським районним судом м. Чернігова.

Також встановлено, що постанова Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якої було видано виконавчий лист № 2-а/2506/117/12, виконана в частині нарахування грошової допомоги, в частині здійснення виплати неможливо виконати рішення суду без участі боржника, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття постанови Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 14.06.2012 року № ВП 313270852.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність прийняття оскаржуваної постанови, виходячи з того, що рішення згідно з виконавчим документом фактично не виконано в повному обсязі.

З таким висновком погоджується і судова колегія Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження факту виконання боржником рішення суду по справі № 2-а/2506/117/12 та правомірності винесення оскаржуваної постанови без вчинення необхідних виконавчих дій державним виконавцем, які передбачені ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про необґрунтованість закінчення виконавчого провадження з підстав п. 11. ч. 1 ст. 49 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, виходячи з вищевикладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з тим, що оскаржувана постан?ова про закінчення виконавчо?го провадження є неправомірн?ою та вказує на бездіяльність? виконавчої служби по примусо?вому виконанню рішень судів, я?ка за Законом покладається на? державну виконавчу службу.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець