Постанова № 41982171, 16.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 916/2560/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

суддів: О.Л. Воронюка,

Л.В. Лавриненко

При секретарі: Р.О. Кияшко

За участю представників учасників процесу:

Від Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів"-Степаненко І.Є, довіреність № 014/032, від 03.11.14;

Від філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - Табула О.М., довіреність № 1750, від 22.09.14;

Арбітражний керуючий - Колежук А.С., посвідчення НОМЕР_2, від 07.02.13;

Від головного управління юстиції в Одеській області -Арцимович А.О, довіреність № 03-43/1802, від: 11.03.14;

Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 07.10.2014р.

по справі № 916/2560/14

За заявою кредитора: Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт", м. Маріуполь

до боржника: Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях", Одеська область, м. Ізмаїл

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03 липня 2014 року прийнята до розгляду заява Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" (в подальшому за текстом - ДП "Устьдунайводшлях") у зв'язку з неспроможністю боржника погасити заборгованість в сумі 872 393,80 грн.

23 липня 2014 року господарським судом Одеської області ухвалено порушити провадження у справі про банкрутство зазначеного підприємства на загальних підставах, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна ДП "Устьдунайводшлях" призначено арбітражного керуючого Тетерич Н.В. (свідоцтво НОМЕР_1 від 01.04.2013 р.).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Одеської області (суддя Лепеха Г.А.) від 07.10.2014р. затверджений реєстр вимог кредиторів ДП "Устьдунайводшлях". Зокрема, визнані та затверджені грошові вимоги Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" (далі - ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів") у розмірі 19 567 148,02 грн., з яких 1218 грн. судового збору віднесено до першої черги задоволення вимог кредиторів; 15 762 813 грн., з яких: 6 260 000 грн. основного боргу, 1 508 660 грн. інфляційних втрат, 375 600 грн. 3% річних та 7 592 817 грн. збитків - до 4 черги; 3 791 585,02 грн. неустойки - до 6 черги.

Не погоджуючись з цією ухвалою в частині затвердження реєстру вимог кредиторів стосовно черговості задоволення кредиторських вимог ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" у вигляді збитків в розмірі 7 592 817 грн., Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Дельта-Лоцман" ДП "АМПУ") в апеляційній скарзі просить її в цій частині скасувати та постановити нове судове рішення, яким визнати кредиторські вимоги зазначеного кредитора в сумі 19 567 148,02 грн., з яких: 1218 грн. судового збору віднести до першої черги задоволення вимог кредиторів; 8 169 996 грн. - до 4 черги; 11 397 152,02 грн., що складаються з сум пені та збитків, - до 6 черги. Свої вимоги ДП "Дельта-Лоцман" ДП "АМПУ" обґрунтовує тим, що згідно до ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків віднесено до господарських санкцій, тоді як у відповідності до абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошових зобов'язань не включається неустойка та інші фінансові санкції, а згідно до абз. 4 ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство неустойка враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" підтримує доводи скаржника, вказуючи про те, що збитки в сумі 7 592 817 грн. повинні були включені саме до шостої черги задоволення вимог кредиторів у відповідності до приписів ст. ст. 1, 25 Закону про банкрутство.

Також апеляційну скаргу підтримує ТОВ СП "НІБУЛОН", яке у своєму відзиві зазначає що збитки є фінансовою санкцією та повинні бути віднесені до шостої черги в реєстрі вимог кредиторів.

ПрАТ "УДП" також вважає що збтки в сумі 7 592 817,00, які є видом господарських санкцій , повинні бути віднесені до інших фінансових санкцій що не входять до складу грошових вимог відовідно ст.1 Закону про банкрутство та підлягають задоволенню в шосту чергу.

Державне підприємство Чорноморсько-Азовське виробичо-експлуатаційне Управління морських шляхів у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу господарського суду без змін, вважаючи доводи апеляційноїскарги хибними та необгрунтованими.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до визначень, які містяться у статті першої 1 Закону про банкрутство, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Статтею 23 зазначеного Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" було подано заяву, в якій кредитор просив визнати його грошові вимоги у розмірі 19 554 398,02 грн., які складаються із: заборгованості за договором в сумі 6 260 000 грн.; інфляційних втрат 1 508 660 грн.; 3 % річних в сумі 375 600 грн.; пені - 191 585,02 грн.; неустойки - 3 600 000 грн., а також збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 7 592 817 грн.

Ці вимоги засновані на договорі фрахтування земснаряду від 18.10.2006 р., постанові Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 р. у справі № 15/192-10-5481, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2011 р., а також постанові держвиконавця від 20.02.2012 р. про примусове виконання зазначеного судового рішення.

Визнаючи кредиторські вимоги та затверджуючи реєстр вимог кредиторів, місцевий господарський суд виходив з того, що розпорядником майна правомірно включено кредиторські вимоги ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" до реєстру вимог кредиторів із визначенням правильної черговості їх задоволення.

Посилання ДП "Дельта-Лоцман" ДП "АМПУ", а також ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на безпідставність включення грошових вимог ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" в частині збитків на суму 7 592 817 грн. до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, колегія суддів вважає помилковими.

Законом про банкрутство не передбачено, що суми збитків не враховуються до складу грошових зобов'язань та зазначеним спеціальним законом не встановлено зарахування сум збитків, що складають грошові вимоги кредитора, до шостої черги у реєстрі вимог кредиторів.

Як зазначено у ст. ст. 1, 25 Закону про банкрутство до складу грошових зобов'язань не включаються саме неустойка та інші фінансові санкції та окремо від цих зобов'язань у шосту чергу включаються вимоги щодо штрафних санкцій (неустойки, пені).

Скаржником помилково ототожнюються поняття "господарські санкції" із "фінансовими санкціями".

Як встановлено у ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім цього, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною першою статті 225 зазначеного Кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Разом з тим, фінансові санкції зараховуються до бюджету, застосовуються за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, норм законів з питань оподаткування, бюджетного, соціального або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на уповноважені контролюючі державні органи (органи податкової служби, управління пенсійного фонду тощо), у порядку та у розмірах, конкретно встановлених Податковим, Бюджетним кодексами України або іншими спеціальними законами України у відповідній сфері регулювання відносин, в якій сталося правопорушення.

Саме фінансові санкції не включаються до визначення складу грошового зобов'язання при перевірці обґрунтованості вимог кредитора, а також з'ясування наявності достатніх правових підстав, визначених ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, для порушення справи про банкрутство на підготовчому засіданні суду.

Натомість, відшкодування збитків відноситься до грошового зобов'язання, яке виникло на відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, а тому правомірно включено розпорядником майна та затверджено судом першої інстанції саме у четвертій черзі реєстру вимог кредиторів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області в частині визначення черговості задоволення вимог ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" в реєстрі вимог кредиторів ДП "Устьдунайводшлях" відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 07.10.2014 р. по справі № 916/2560/14 в частині визначення черговості задоволення вимог Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" в реєстрі вимог кредиторів - без змін.

Повний текст складено 18.12.2014р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя Л.В. Лавриненко