Рішення № 41981778, 25.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20406/13 25.03.14

За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави

в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Дочірнього підприємства «Дніпровський круг»

про розірвання договору та стягнення 13 889 600,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Жукова О.М. (представник за довіреністю №01-15363/08 від 19.12.2013р.);

від відповідача: Олійник О.В. (представник за довіреністю від 02.09.2013р.);

від прокуратури: Шекшеєва В.С. (службове посвідчення №015375 від 26.02.2013р.).

Обставини справи:

Заступник Генерального прокурора України (надалі також - прокурор в справі) звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій (надалі також - позивач) з позовом про розірвання договору від 30.08.2007р. №21-5/115, укладеного між Міністерством України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (на даний час - Державна служба України з надзвичайних ситуацій) (надалі також - позивач) і Дочірнім підприємством «Дніпровський круг» (надалі також - відповідач) та стягнення з останнього збитків в розмірі 13 889 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконані свої зобов'язання за Договором щодо передачі позивачу, у встановлений Договором строк - до 06.12.2007р., житла, загальною площею 3 472,4 кв.м., оплаченого останнім на суму в розмірі 13 889 600,00 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував. Окрім того, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення з нього суми збитків в розмірі 13 889 600,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/20406/13, розгляд було призначено на 19.11.2013р.

В судове засідання 19.11.2013р. представник від відповідача не з'явився, розгляд справи було відкладено до 10.12.2013р.

В судовому засіданні 10.12.2013р. в справі було оголошено перерву до 20.12.2013р.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 20.12.2013р. у зв'язку з перебування судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/20405/13 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою від 20.12.2013р. суддею Котковим О.В. матеріали справи було прийнято до провадження, слухання справи призначено на 28.01.2014р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду м. Києва Бойко Р.В. від 23.12.2013р. справу №910/20406/13 було передано на розгляд судді Морозову С.М., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою від 23.12.2013р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи було прийнято до свого провадження, слухання справи призначено на 28.01.2014р.

В судовому засіданні 28.01.2014р. розгляд справи було відкладено до 18.02.2014р.

В судовому засіданні 18.02.2014р. розгляд справи було відкладено до 25.02.2014р. та продовжено строк вирішення спору до 10.03.2014р.

В судовому засіданні 25.02.2014р. в справі №910/20406/13 було оголошено перерву до 28.02.2014р.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 28.02.2014р. у зв'язку з перебування судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/20406/13 було передано на розгляд судді Ярмак О.М.

Ухвалою від 28.02.2014р. суддею Ярмак О.М. матеріали справи було прийнято до провадження, судове засідання призначено на 18.03.2014р.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 03.03.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №910/20406/13 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 03.03.2014р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи було прийнято до свого провадження, слухання справи призначено на 18.03.2014р.

В судове засідання 18.03.2014р. представники від відповідача не з'явились, розгляд справи було відкладено до 25.03.2014р.

В судовому засіданні 25 березня 2014 року в справі №910/20406/13 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №21-5/115 (надалі - Договір).

Пунктом 1 Договору встановлено, що предметом Договору - квартири загальною площею 3 472,40 кв.м. (згідно з Додатком 1 до Договору), під якими маються на увазі ізольовані помешкання в житловому будинку, призначені та придатні для постійного у них проживання з окремим виходом до приміщень спільного користування та вводами систем опалення, водопостачання, енергозабезпечення та інших.

Предметом цього Договору є пайова участь позивача у будівництві житла в м. Черкаси по вул. Героїв Дніпра, 7. (п. 2.1. Договору).

Відповідного до п. 2.2. Договору позивач, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2006р. №1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», зобов'язується здійснити стовідсоткову попередню оплату квартир шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача грошових коштів.

Сторони домовились, що вартість даного Договору це вартість квартир, яка встановлюється шляхом помноження загальної площі квартир на вартість квадратного метру площі квартири на момент укладання Договору, яка складає 4 000,00 грн. на підставі чого вартість квартир встановлюється в розмірі 13 889 600,00 грн., в тому числі 2 314 933,33 грн. ПДВ. (п. 2.3. Договору).

Згідно з п. 2.6. Договору позивач отримує документи для оформлення права власності на квартири лише за умови повної сплати коштів в порядку передбаченому пунктом 4.1.

Вартість квартир, яка зазначена в п. 2.3. цього Договору позивач зобов'язується сплатити відповідачу до 20 вересня 2007 року. (п. 4.1. Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2007 року та повного виконання зобов'язань за цим Договором сторонами.

Додатком №1 від 30 серпня 2007р. до Договору сторони погодили характеристику та вартість квартир, яка підлягає передачі відповідачем позивачу.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано відповідачу попередню стовідсоткову оплату вартості квартир в розмірі 13 889 600,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення №3 від 06.09.2007р.

Запланований термін передачі квартир - три місяці після попередньої оплати. (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 4.3. відповідач передає квартири позивачу після сплати позивачем повної вартості квартир у відповідності до п. 4.1. Договору. Передача квартир оформлюється Актами прийому-передачі квартир, які складаються відповідачем і підписуються сторонами до оформлення правовстановлюючих документів на право власності на квартири.

Відповідач зобов'язаний після підписання позивачем Актів прийому-передачі квартир надати необхідний пакет документів для оформлення позивачем права власності на квартири. (п. 3.4.2. Договору).

Відповідачем у відповідності до умов Договору не було здійснено передачу за актом приймання-передачі квартир загальною площею 3 472,40 кв.м., вартість яких складає 13 889 600,00 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем істотних умов Договору, прокурор був вимушений звернутись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі позивача.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

В позовній заяві зазначено, що умови Договору щодо передачі, в установлені терміни, позивачу квартир, відповідачем не виконані.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотне порушення умов Договору в даному випадку виражається, на думку прокурора в тому, що відповідач порушив терміни, встановлені Договором, вчасної передачі за актом приймання-передачі позивачу квартир загальною площею 3 472,40 кв.м., що відповідно до вимог статті 611 та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання Договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Відповідно умов пункту 2.4. Договору строк передачі відповідачем позивачу квартир загальною площею 3 472,40 кв.м., сплив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем виконано обов'язок, передбачений п. 2.4. Договору.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що вони можуть розірвати Договір достроково на умовах, передбачених Договором та чинним законодавством України.

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивачем виконано його зобов'язання за Договором, зокрема, перераховано грошові кошти в розмірі 13 899 600,00 грн. у строк до 20 вересня 2007р. (п. 4.1. Договору), також судом встановлено що, відповідачем допущено тривале порушення строку виконання зобов'язань за Договором, що є порушенням істотної умови Договору, оскільки позивач позбавлений можливості отримати за Договором те, на що він розраховував, отже таке порушення має наслідком розірвання Договору на вимогу сторін, а тому за відсутності доказів повного виконання відповідачем своїх зобов'язань у передбачений Договором строк, суд вважає обґрунтованими заявлені в справі №910/20406/13 позовні вимоги про розірвання Договору №21-5/115 від 30.08.2007р.

Прокурором в справі також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суми збитків, понесених позивачем, в розмірі 13 889 600,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. (стаття 623 ЦК України).

Як встановлено статтею 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Зміст даної норми дає підстави для висновку, що відповідач зобов'язаний невідкладно повідомляти другу сторону (позивача) про кожний факт порушення взятих на себе зобов'язань.

Відповідачем не було направлено позивачу будь-яких повідомлень, щодо неможливості виконання умов Договору.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем понесено витрати, які полягають в перерахуванні на рахунок відповідача коштів в розмірі 13 889 600,00 грн., як стовідсоткової передоплати за квартири загальною площею 3 472,40 кв.м., що розташовані в м. Черкаси по вул. Героїв Дніпра, 7.

Позивач направив відповідачу лист №04-1519/08 від 21.05.2013р. з вимогою проінформувати про хід виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Відповідачем зобов'язання за Договором щодо передачі квартир за актом приймання-передачі виконано не було та кошти в сумі 13 889 600,00 грн. на рахунок позивача не повернуто.

У відповідності до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення з нього суми збитків в розмірі 13 889 600,00 грн. В зазначеній заяві відповідач зазначає, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня, коли зобов'язання повинно було бути виконане. Отже, перебіг строку позовної давності, на думку відповідача, слід рахувати з 7 грудня 2007 року, а оскільки загальний строк позовної давності становить три роки, то строк позовної давності за Договором сплив 07 грудня 2010 року. Окрім того, відповідачем зазначено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора, а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатись перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

У відповідь прокурором та позивачем подано до суду пояснення по суті заяви відповідача щодо застосування до вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 13 889 600,00 грн. строку позовної давності. Так, в зазначених поясненнях зазначено, що відповідач надіславши позивачу лист №291 від 09.04.2012р. про можливість мирного врегулювання спору тим самим фактично визнав борг перед позивачем, а відтак з 09.04.2012р. перебіг позовної давності не пропущено. Також в заяві зазначено, що 08.10.2008р. позивач подав позов до відповідача про визнання недійсною Додаткової угоди від 14.12.2008р. до Договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2008р. №11/179 визнано недійсною Додаткову угоду від 14.12.2007р. до Договору щодо перенесення терміну передачі квартир по грудень 2008р.

17.02.2009р. Апеляційною та 16.06.2009р. касаційною інстанціями рішення суду у справі №11/179 залишено без змін.

Пунктом 3.3.8. Договору було передбачено право відповідача в односторонньому порядку змінювати місце знаходження об'єкта, характеристику квартир, в тому числі їх номера, строки прийняття об'єкта в експлуатацію.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010р. у справі №18/228-47/240 було визнано недійсним пункт 3.3.8. Договору. Вказана постанова залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2010р. в цій справі.

В 2011 році прокуратурою міста Києва було проведено перевірку за зверненням МНС України щодо невиконання умов Договору, в результаті чого було подано позов до Господарського суду Черкаської області про визнання права державної власності на квартири.

Окрім цього, у 2012 році прокуратурою Святошинського району м. Києва було проведено перевірку за зверненням МНС України щодо невиконання умов вищезазначеного Договору відповідачем, у результаті чого було подано позов до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 4 394 559,64 грн. В рамках розгляду цієї справи відповідач заявляв клопотання про застосування строків позовної давності. Судом було відхилено заперечення відповідача, оскільки перебіг позовної давності переривався вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу. В результаті розгляду 14.11.2012р. рішенням Господарського суду міста Києва позов Прокуратури Святошинського району м. Києва у справі №5011-14/13640-2012 задоволено повністю, яке набрало законної сили 27.11.2012р.

Таким чином, за твердженнями позивача та прокурора, застосування строків позовної давності є повністю не вірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки судами було встановлено факт порушення прав позивача. Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 09.11.2010р. №15/318.

Отже, дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, судом встановлено, що твердження відповідача є не обґрунтованими, з огляду на таке:

Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ст. 254 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Разом з тим, у відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарських кодексів України» визначено, що до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам). Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання.

Окрім того, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського процесуального кодексу України №5011-14/13640-2012 встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором.

Листом №291 від 09.04.2012р. про можливість мирного врегулювання спору відповідач фактично визнав існування перед позивачем невиконаного зобов'язання за Договором.

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, з урахуванням фактів встановлених рішеннями суду, а також матеріалами справи, спростовуються доводи відповідача щодо пропущення позивачем строків позовної давності.

Своїми діями, які суд кваліфікує як дії, що свідчать про визнання боргу відповідачем є здійснення останнім листування з позивачем. А відтак, враховуючи положення ст. 264 ЦК України, подання позивачем даної позовної заяви здійснено в межах строків передбачених ст. 257 ЦК України.

Отже, з урахуванням всіх викладених обставин та з огляду на те, що відповідачем не було повернуто позивачу суми коштів в розмірі 13 889 600,00 грн., з урахуванням пояснень позивача, позовні вимоги в справі №910/20406/13 щодо стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 13 889 600,00 грн. є обґрунтованими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України, який звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивача повністю.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Також огляду на те, що спір в справі №910/20406/13 виник в наслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, покладених на нього умовами Договору, а також приймаючи до уваги, що відповідно до п. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді звільняться від сплати судового збору, то згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 69 967,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати Договір №21-5/115 від 30.08.2007р., укладений між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (на даний час - Державна служба України з надзвичайних ситуацій) (код ЄДРПОУ 38516849) та Дочірнім підприємством «Дніпровський круг» (код ЄДРПОУ 30931888).

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Дніпровський круг» (код ЄДРПОУ 30931888, адреса: 03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 2-б) на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 38516849, адреса: 01030, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55) збитки в розмірі 13 889 600,00 грн. (тринадцять мільйонів вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот гривень 00 копійок).

4. Стягнути з Дочірнього підприємства «Дніпровський круг» (код ЄДРПОУ 30931888, адреса: 03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 2-б) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 69 967,00 грн. (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок).

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.03.2014р.

Суддя С.М. Морозов