Постанова № 41981538, 17.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року м. Полтава Справа № 816/4554/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника ПАТ "Піреус Банк МКБ" - Штепи Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ Банк" до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2014 року Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ Банк" (далі - ПАТ "АКБ Банк", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови, винесеної державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Приймак О.В. 28.05.2014 в межах виконавчого провадження №43209250 в частині накладення арешту на предмет іпотеки, а саме: будинку АДРЕСА_1 та оголошення заборони на його відчуження, що належить ОСОБА_3, зобов'язання зняти арешт із вказаного нерухомого майна.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак О.В., накладаючи арешт на будинок по АДРЕСА_1, який знаходиться в іпотеці банку, не врахувала вимоги Закону України "Про іпотеку", яким передбачено переважне право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника, у зв'язку з чим порушено права позивача як іпотекодержателя.

В судове засідання 17.12.2014 представник позивача не з'явився, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, направив до суду клопотання, у якому позовні вимоги підтримував та просив провести розгляд справи за його відсутності.

В ході розгляду справи протокольною ухвалою суду було замінено неналежного відповідача у справі - ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області на належного - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (далі - УДВС ГУЮ у Полтавській області, відповідач).

Відповідач в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, направив до суду письмові заперечення, у яких просив провести розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача. Крім того, в письмових запереченнях відповідач посилався на те, що в провадженні ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області перебуває ВП №43209250 з примусового виконання виконавчого листа Кременчуцького районного суду Полтавської області №2-54/11 від 04.09.2012 про стягнення з ПП "Склообробна фабрика Кременчука", ПП "Торгова група "Капітал", ОСОБА_5, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованості за кредитним договором реєстраційний номер К/08-1 від 19.08.2008. У зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_3 рішення суду в самостійному порядку постановою від 28.05.2014 накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Постанова про арешт окремо визначеного майна - нерухомого майна боржника по АДРЕСА_1 не виносилась, акт опису вказаного майна складено не було, не вчинялися жодні дії, спрямовані на звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки. Тобто, ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області накладено арешт не на конкретно визначене майно боржника - будинок по АДРЕСА_1, а на все майно боржника ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання рішення суду, на підставі якого Кременчуцьким районним судом Полтавської області видано виконавчий лист №2-54/11 від 04.09.2012. Зняття вказаного арешту порушить права ПАТ "Піреус Банк МКБ", як стягувача у ВП №43209250. Таким чином, арешт на майно боржника накладений згідно чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги ПАТ "АКБ Банк" не підлягають задоволенню.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду лист, відповідно до якого проти задоволення даного адміністративного позову не заперечує та просить провести розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 08.12.2014 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ПАТ "Піреус Банк МКБ".

Представник ПАТ "Піреус Банк МКБ" в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечувала, посилаючись на те, що постанова від 28.05.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження", відповідно є правомірною. Зазначена в позові вартість предмету іпотеки не є такою, що дає належне та достатнє розуміння реальної вартості іпотеки на сьогоднішній день, оскільки позивач у позові визначає вартість предмету іпотеки у розмірі 3500000,00 грн, при цьому, жодних доказів, що дана вартість є ринковою на даний час останнім до матеріалів справи не додано. Таким чином, доводи позивача та додані до позову документи не дають правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 28.05.2014, винесеної в межах виконавчого провадження №43209250, відповідно відсутні і підстави для зняття арешту з належного ОСОБА_3 нерухомого майна, а саме - АДРЕСА_1, що накладений на підставі вищевказаної постанови.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та на підставі наявних в ній письмових доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника третьої особи ПАТ "Піреус Банк МКБ", вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.04.2007 між ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" (правонаступником якого є ПАТ "АКБ Банк") та ПП "Експортер" (позичальник) укладено кредитний договір №27, на підставі якого позичальник отримав кредит в сумі 460 000,00 грн доларів США на строк до 24.04.2008 включно на умовах щомісячної оплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних (а.с. 28-29). У подальшому, між сторонами укладалися додаткові угоди №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16 до кредитного договору №27 від 25.04.2007 (а.с. 29/зі звороту/-37).

05.08.2008 між ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" (правонаступником якого є ПАТ "АКБ Банк") та ПП "Експортер" (позичальник) укладено договір про кредитну лінію №41, за яким банк передав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної "відкличної" мультивалютної кредитної лінії з загальним лімітом користування 1 000 000,00 грн на строк до 04.08.2009 включно (а.с. 38-39). Позичальник зобов'язувався щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом із розрахунку 23% річних у гривні та 16% річних у доларах США.

В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаними кредитними договорами, між ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" (іпотекодержатель), фізичною особою ОСОБА_3 (іпотекодавець - майновий поручитель) та ПП "Експортер" (позичальник) укладено іпотечний договір №27-І/02, що посвідчений 08.05.2007 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним номером 2166 (з урахуванням договорів про внесення змін №1 від 15.01.2008 та №2 від 19.08.2008 до іпотечного договору №27-І/02 від 08.05.2007) (а.с. 46-49).

На підставі вказаного іпотечного договору в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме, двоповерховий магазин, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1.

На користь позивача були зареєстровані відповідні обтяження на предмет іпотеки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №28950352 від 03.11.2014 (а.с. 56).

У зв'язку з виникненням заборгованості за кредитним договором, ПАТ "АКБ Банк" звернулось до суду для захисту своїх прав з позовною заявою про звернення стягнення на заставлене майно.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30.07.2012 у справі №22ц-/1690/2809/2012 рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.08.2011 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки і ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "АКБ Банк" до ОСОБА_3 задоволено (а.с. 50-52).

Так, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №27 від 25.04.2007 в розмірі 4 797 756,00 грн, а саме: заборгованості за кредитом - 3 639 336,00 грн, несплачених нарахованих відсотків - 645 982,37 грн, пені за прострочку кредиту - 127 626,03 грн, пені за прострочку відсотків - 20878,00 грн, штрафу - 363 933,60 грн, та заборгованості по кредитному договору №41 від 05.08.2008 в розмірі 2 167 396,02 грн, а саме: заборгованості за кредитом - 1 628 982,62 грн, несплачених нарахованих відсотків - 308 421,07 грн, пені за прострочку кредиту - 57125,97 грн, пені за прострочку відсотків - 9968,10 грн, штрафу - 162 898,26 грн, - звернуто стягнення на предмет іпотеки - двоповерховий магазин загальною площею - 617,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.07.2009, зареєстрованого Комунальним підприємством "Кременчуцьке МБТІ" в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 27741977, шляхом надання ПАТ "Автокразбанк" права продажу предмета іпотеки за договором купівлі-продажу іншій особі-покупцю за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Надано ПАТ "Автокразбанк" право на отримання у відповідних установах та організаціях всіх, необхідних для укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки, документів, в тому числі дублікату свідоцтва про право власності на приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1, а також виконувати всі дії, пов'язані з укладенням договору купівлі-продажу предмета іпотеки з третьою особою-покупцем. Зобов'язано ОСОБА_3 передати ПАТ "Автокразбанк" в управління нерухоме майно - двоповерховий магазин загальною площею - 617,4 кв.м., що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Постановою ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області від 08.05.2014 відкрито виконавче провадження №43209250 з примусового виконання виконавчого листа №2-54/11, виданого Кременчуцьким районним судом Полтавської області 04.09.2012, про стягнення з ПП "Склообробна фабрика Кременчука", ПП "Торгова група "Капітал", громадянина України ОСОБА_5, громадянина України ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованості за кредитним договором реєстраційний номер К/08-1 від 19.08.2008, що станом на 11.02.2011 становить 79614 доларів 35 центів США, з яких: сума основного боргу по кредиту становить 660000,00 доларів США; сума нарахованих та несплачених процентів становить 133466,63 доларів США; сума пені за несвоєчасну сплату відсотків становить 2153,94 доларів США; сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу становить 3531,46 доларів США (згідно заяви стягувача залишок заборгованості становить 79614,35 доларів США) (а.с. 97-98).

У подальшому, при здійсненні виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №43209250, старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Приймак О.В. 28.05.2014 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3, до якого відноситься в тому числі й магазин в будинку АДРЕСА_1, що належить останньому на праві власності, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу (а.с. 102-103).

З наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 56) вбачається, що 06.06.2014 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2014 ВП №43209250 зареєстровано публічне обтяження всього належного ОСОБА_3 нерухомого та рухомого майна, до якого відноситься в тому числі й спірне нерухоме майно - магазин, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Позивач, не погоджуючись з накладенням арешту на все майно ОСОБА_3, до якого відноситься й магазин, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1, оскільки останній перебуває в іпотеці банку, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно положень статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2014) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: - винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; - винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 5.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5, передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Арешт застосовується: - для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; - для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; - при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Частиною 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частин 1, 3 статті 54 вказаного Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, вказана правова норма передбачає дві обов'язкові умови, за наявності яких на заставне майно можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-ІV визначено, що іпотека- вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 статті 3 вказаного Закону встановлено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Так, судом встановлено, що право іпотеки нерухомого майна, про зняття арешту з якого заявлено вимогу, виникло у позивача 08.05.2007, тобто з моменту нотаріального посвідчення приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним номером 2166, іпотечного договору №27-І/02, укладеного 08.05.2007 між позивачем, позичальником - ПП "Експортер" та ОСОБА_3 (іпотекодавцем-майновим поручителем).

В ході судового розгляду справи не було спростовано того, що на момент винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2014, якою накладено арешт на все належне боржнику нерухоме та рухоме майно, тобто вчинення виконавчих дій щодо арешту майна, до якого відноситься й нерухоме майно - магазин, розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1, право іпотекодержателя на вказане майно на визначених законом підставах та в установленому порядку припинено чи кредитний договір або договір іпотеки визнано недійсними.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" визначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 №1255-IV обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1 та 2 статті 12 вказаного Закону встановлено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

З наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 56) вбачається, що приватне обтяження нерухомого майна - магазину, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 08.05.2007 зареєстроване 08.05.2007, тоді як публічне обтяження всього нерухомого та рухомого майна, до якого відноситься й вказаний магазин, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2014 зареєстроване 06.06.2014, тобто пізніше реєстрації іпотеки.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, суд дійшов до висновку, що позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, володіє переважним правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Отже, право іпотеки на магазин, що розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1, виникло у позивача до винесення Кременчуцьким районним судом Полтавської області рішення від 21.06.2011 у справі №2-54/2011 про стягнення з ПП "Склообробна фабрика Кременчука", ПП "Торгова група "Капітал", громадянина України ОСОБА_5, громадянина України ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованості, на підставі якого 04.09.2012 було видано виконавчий лист, відкрито виконавче провадження №43209250 та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2014, якою накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3

Таким чином, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що в спірних правовідносинах відсутня одна з необхідних умов, за яких на перебуваючий в іпотеці у позивача магазин можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем.

Доводи представника ПАТ "Піреус Банк МКБ" про те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.05.2014 ВП№43209250 не підлягає скасуванню, оскільки зазначена в позові вартість предмету іпотеки не є такою, що дає належне та достатнє розуміння реальної вартості іпотеки на сьогоднішній день (позивач у позові визначає вартість предмету іпотеки у розмірі 3500000,00 грн, при цьому, жодних доказів, що дана вартість є ринковою на даний час останнім до матеріалів справи не додано), судом оцінюються критично. Так, як вже зазначалося вище, законодавством визначено саме дві обов'язкові умови, за наявності яких на заставне майно можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, а саме: - виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; - якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Як встановлено судом, у спірних правовідносинах відсутня одна з необхідних умов, а саме, виникнення права застави у позивача після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ".

Не є обґрунтованими й доводи відповідача у запереченні на позов про те, що відділом не вчинялися жодні дії, спрямовані на звернення стягнення на спірний предмет іпотеки, з огляду на таке.

Положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Оскаржуваною постановою державним виконавцем накладено арешт на майно ОСОБА_3 08.07.2014 та 16.10.2014 відповідач звертався до ПАТ "АКБ Банк" із запитами про повідомлення щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки на виконання виконавчого листа №2-54/11 від 04.09.2012 (а.с. 53, 128).

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов до висновку, що предмет договору іпотеки не відноситься до складу майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем. В зв'язку з цим, вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови, винесеної державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області Приймак О.В. 28.05.2014 в межах виконавчого провадження №43209250 в частині накладення арешту на предмет іпотеки, а саме: будинку АДРЕСА_1 та оголошення заборони на його відчуження, що належить ОСОБА_3, зобов'язання зняти арешт із вказаного нерухомого майна, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Як свідчить наявна у матеріалах справи квитанція №113321.104.1 від 11.11.2014, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ПАТ "АКБ Банк" сплачено судовий збір за позовні вимоги немайнового характер у розмірі 73,08 грн.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ПАТ "АКБ Банк" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 73,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №43209250 від 28 травня 2014 року визнати протиправною та скасувати в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження майна ОСОБА_3, а саме, магазину, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1 Полтавської області та зняти арешт зі вказаного майна.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (ідентифікаційний код 20046323) витрати по сплаті судового збору в сумі 73,08 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2014 року.

Суддя О.В. Гіглава