Ухвала суду № 41981327, 16.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 грудня 2014 р. Справа № 804/20654/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Музею історії м. Дніпродзержинська про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства Музею історії м. Дніпродзержинська, в якому просить ухвалити рішення суду про витребування належного позивачу майна з чужого незаконного володіння.

У відповідності до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характер правового спору, що визначає юрисдикцію адміністративних судів, розкривається через вживання терміна «справа адміністративної юрисдикції» або «адміністративно справа». Це передбачає характеристику спору як публічно-правового, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, спори, що віднесені до юрисдикції адміністративних судів, повинні мати ознаки публічно-правового спору за суб'єктним складом. Стороною в спорі повинен бути суб'єкт владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Положеннями ч. 1 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

З позовної заяви вбачається, що предметом спору є, на думку позивача, незаконне володіння Музеєм історії м. Дніпродзержинська предметами музейного значення, що належать ОСОБА_1.

У даному випадку Музей історії м. Дніпродзержинська не виступає у статусі суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконує владних управлінських функцій і не наділений можливістю владно керувати поведінкою особи, а є науково-дослідним і культурно-освітнім закладом.

Спір між позивачем та Музеєм історії м. Дніпродзержинська не є публічно-правовим, не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), а тому встановлена ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

А отже, між позивачем та Музеєм історії м. Дніпродзержинська існує спір, який має приватно-правовий характер, що, в свою чергу, виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що правовідносини щодо виникнення, припинення, захисту права власності та інших речових прав регулюються цивільним законодавством України, зокрема, Цивільним кодексом України, а даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У зв'язку з цим суд доходить висновку, що спір між позивачем та Музеєм історії м. Дніпродзержинська не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Що стосується питання судових витрат, понесених позивачем при поданні адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Позивачем до матеріалів адміністративного позову долучено квитанцію № 13465.363.1 від 12.12.2014 р. про сплату судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 73, 08 грн. З квитанції вбачається, що судовий збір сплачено на реквізити Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, отримувачем є УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в той час як за подання адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, рахунок: 31210206784008; код отримувача: 37989253; банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; МФО: 805012; код бюджетної класифікації доходів: 22030001; код ЄДРПОУ Дніпропетровського окружного адміністративного суду: 34824364.

Таким чином, у зв'язку з перерахуванням судового збору не на вірні реквізити, у суду відсутні підстави для повернення судового збору позивачу у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства Музею історії м. Дніпродзержинська про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати позивачу.

Роз'яснити позивачу, що відповідний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з такими самими позовними вимогами, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса