Постанова № 41981182, 11.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2014 року № 826/16975/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15 серпня 2014 року № 0000973903.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16975/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18 листопада 2014 року.

У судовому засіданні 18 листопада 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 24 липня 2014 року Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, на підставі направлень від 21 липня 2014 року № 190, № 191 проведено фактичну перевірку Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, за результатом якої складено акт перевірки (дата реєстрації акта в територіальному органі Міндоходів, який проводив перевірку від 30 липня 2014 року № 0079/18/28/22/22981300, дата реєстрації акта в територіальному органі Міндоходів за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання від 04 серпня 2014 року № 0021/28-10/39-30/21560045).

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 5 та пункту 7 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Податковим повідомленням - рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 15 серпня 2014 року № 0000973903 позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 22440,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення 15 серпня 2014 року № 0000973903 залишено без змін, скарги Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» - без задоволення (копія рішення Державної фіскальної служби України від 20 жовтня 2014 року міститься в матеріалах справи).

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням від 15 серпня 2014 року № 0000973903 й просить суд скасувати спірне рішення.

Вирішуючи адміністративну справу, суд частково погоджується із позовними вимогами та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, або електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднанні.

Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, за виключенням електронних контрольно-касових реєстраторів, повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в їх фіскальній пам'яті.

Порядок передачі інформації до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється органом доходів і зборів на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Актом перевірки встановлено 130 випадків неподання фіскальних звітних чеків у робочі дні відділення та застосування РРО.

Згідно розрахунку фінансової санкції, до позивача застосовано штраф у розмірі 22440,00 грн. (170,00х130=22400 грн. + 340,00 грн.).

Пунктом 9 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - в разі неподання до органів державної податкової служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, в разі обов'язковості її подання.

Поняття фіскального звітного чеку визначено у статті 1 вказаного закону. Так, фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Відповідно до пункту 11 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199 (далі - Вимоги), реєстратор повинен забезпечувати формування та друкування таких звітів: X-звіту; Z-звіту; звіту про реалізовані товари (надані послуги); періодичних (повного, скороченого).

Відповідно до пунктів 2, 7 Вимог, Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті із занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора та у разі перевищення максимальної тривалості зміни всі режими роботи РРО повинні блокуватися.

Зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту. Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО (пункт 2 Вимог).

У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

На підставі системного аналізу приписів пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у взаємозв'язку з приписами Вимог та з урахуванням змісту фіскального Z-звіту, суд констатує, що належним виконанням вимог пункту 9 статті 3 Закону України № 265 є щоденне (у робочі дні підприємства) друкування суб'єктом господарювання Z-звітів, яке не ставиться у залежність від наявності або відсутності реалізації товарів у такий день.

Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України у рішенні № 21-249а13 від 24 вересня 2013 року, відповідно до якої у разі коли підприємство, у конкретні дні не здійснює діяльність, що підтверджується відповідним наказом по підприємству, та РРО не застосовуються, то, відповідно, фіскальні чеки не друкуються, у робочі дні підприємства РРО повинен бути у ввімкненому стані і роздрукування фіскального звітного чека є обов'язковим.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В матеріалах справи містяться копії звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за січень 2014 року по серпень 2014 року, проте, зазначене не спростовує порушення позивачем пункту 7 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом з цим, суд досліджує питання щодо розміру штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) застосованих до позивача за порушення вимог пункту 7 статті 3 Закону України №265.

Як вже зазначалося судом, до позивача застосовано 130 раз штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за незабезпечення подання звітності.

Так, пунктом 4 статті 17 Закону України № 265 встановлена відповідальність суб'єктів господарювання у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за вчинення порушення у вигляді невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Водночас, не виконуючи протягом певного періоду часу обов'язок щодня неподання звітності, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення.

Відповідно до положень статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону №265, відповідний податковий орган може застосувати лише один раз фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.04.2013 у справі № 21-89а13, від 04 червня 2013 року у справі № 21-155а13.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове скасування податкового повідомлення-рішення 15 серпня 2014 року № 0000973903 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21930 грн. (22100,00 грн. - 170,00 грн.).

Щодо порушення пункту 5 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суд зазначає.

Відділення поштового зв'язку в с. Сад Сумської області до 16 липня 2014 року надавало послуги поштового зв'язку споживачам, використовуючи фіскалізований ЕККА «СЛОГ-Мікро.03» (фіс. № 1815000421, зав. № БЕ10005707), який перебував на обліку в Сумській ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області.

17 липня 2014 року реєстрацію зазначеного РРО було скасовано у зв'язку з закінченням визначених законодавством термінів виведення з експлуатації РРО, які не забезпечують передачу контрольно-звітної інформації до органів доходів і зборів, що підтверджується довідкою про скасування реєстрації РРО, виданою Сумською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області 17 липня 2014 року.

У зв'язку з цим, з 17 липня 2014 року ВПЗ (с. Сад) при здійсненні розрахункових операцій використовує розрахункові книжки, що відповідає нормам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та постанови Кабінету міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В акті перевірки встановлено, що на місці проведення розрахункових операцій в ВПЗ с. Сад наявна книга обліку розрахункових операцій на господарську одиницю за № 1815000503р/1, яка зареєстрована 17 жовтня 2006 року Сумською МДПІ, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону № 265/95, у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій га розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.3 ст.17 Закону №265/95. за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або не зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління ІІБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637):

Розрахункова книжка (РК) - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених Законом №265/95 випадках, коли не застосовується РРО.

Відповідно до п.1 р.2 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від28.08.2013 № 417 (далі - Порядок № 417), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій.

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" здійснює реєстрацію КОРО в органі доходів і зборів за місцезнаходженням відділень.

Книга ОРО реєструється на кожний РРО або, якщо згідно із законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО, на окрему господарську одиницю.

Відповідно до п.1 р.З Порядку №417, реєстрація розрахункових книжок здійснюється в органі доходів і зборів за місцем реєстрації книги ОРО.

При реєстрації розрахунковій книжці присвоюється номер, який складається з фіскального номера першої книги ОРО та проставленого через дріб порядкового номера такої розрахункової книжки та літери "к". При реєстрації розрахункової книжки, що складається зі спрощених розрахункових квитанцій, до номера розрахункової книжки додається літера "с".

Розрахункова книжка має бути зброшурована, складатися з блоків послідовно пронумерованих розрахункових квитанцій або спрощених розрахункових квитанцій та реєстраційної сторінки, при цьому серії та номери квитанцій одного виду, зареєстрованих окремим суб'єктом господарювання, не повинні повторюватися у межах розрядності серій та номерів.

Скасування розрахункової книжки здійснюється одночасно зі скасуванням реєстрації книги ОРО на окрему господарську одиницю або на РРО.

Відповідно до пп. 6 п. 2 р. 3 6. Порядку №417, розрахункова книжка використовується в такому порядку:

- на кожному місці проведення розрахунків повинна використовуватися окрема розрахункова книжка з книгою ОРО, на яку вона зареєстрована;

- при проведенні розрахункової операції заповнюється спочатку корінець, потім відривна частина розрахункової квитанції (за винятком квитанцій, де вартість товару (послуги) зазначена попередньо шляхом проштамповування чи друкарським способом), при цьому вказані в корінці та у відривній частині суми розрахунків повинні бути ідентичними;

- відривна частина відокремлюється від корінця по лінії відриву та видається покупцеві чи особі, яка отримує кошти (у разі здійснення операції видачі), не пізніше завершення розрахункової операції.

Розрахункові книжки, зареєстровані на окрему книгу КОРО, повинні використовуватися послідовно згідно з їх порядковими номерами та до повного вичерпання розрахункових квитанцій. Якщо в книзі ОРО обліковуються розрахункові операції за декількома місцями проведення розрахунків, то такої послідовності слід дотримуватися щодо кожного місця проведення розрахунків.

Отже, з аналізу вище наведених норм законодавства, РК використовується лише у випадках, коли суб'єкт господарювання у своїй діяльності не використовує РРО. Але РК використовується разом із КОРО та реєструється під КОРО.

Позивачем було порушено норми чинного законодавства, а саме з 17 липня 2014 року на відділенні зв'язку використовувалось КОРО № 1815000503р/1 без реєстрації та використання розрахункових квитанцій РК1.

Слід зазначити, що позивачем не надано доказів на спростування вищевказаного порушення, зокрема, не надано доказів реєстрації КОРО № 1815000503р/1, відтак, доводи контролюючого органу в цій частині є обґрунтовані.

Матеріали справи містять лише довідку № 1815000503 про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій, позивачем зареєстрована книга обліку розрахункових операцій 17 жовтня 2006 року.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд наголошує, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів реєстрації КОРО № 1815000503р/1.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позивачем не спростовано встановлені під час перевірки порушення пункту 5 та пункту 7 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проте , враховуючи, що встановлену протиправність застосування до позивача штрафу у розмірі 22100,00 грн., суд дійшов висновку про часткове скасування податкового повідомлення - рішення від 15 серпня 2014 року № 0000973903 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21930 грн. (22100,00 грн. - 170,00 грн.), в решті спірне рішення скасуванню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 15 серпня 2014 року № 0000973903 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21930 грн.

3. В решті вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 1764,00 грн. присудити на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник