Постанова № 41981091, 17.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 804/17367/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Ломідзе Д.Г.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача Кравченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.10.14 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (відповідач 1) в якому з урахуванням уточнень просив:

- визнати протиправною бездіяльність начальника Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_4 від 13.10.2014 р. № 2522 про передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає ОСОБА_4 спільно із членами його родини на підставі ордеру № 172 від 27.08.1997 р. на території відкритого військового містечка, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКХ № 396 від 16.12.2009 р.;

- зобов'язати начальника Квартирно - експлуататиційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_4 та вжити заходів щодо приватизації квартири яка використовується ним та членами його сім'ї на умовах найму, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКХ № 396 від 16.12.2009 р. за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вважає протиправною бездіяльність посадової особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо не розгляду заяви та не прийняття по суті відповідного рішення про приватизацію квартири, яку він займає на підставі ордеру 172 від 27.08.1997 р. Також, вважає, що у відповідача є всі підстави для передачі квартири в приватну власність та прийняття рішення щодо приватизації майна, тому заявляє вимоги щодо зобов'язання вчинити такі дії.

Ухвалою суду у якості другого відповідача по справі залучено - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська (відповідач 2).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити із викладених у позові підстав.

Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував, подав письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (а.с. 55), та просив у задоволенні позову відмовити. Суду пояснив, що відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації квартири розташовані на територіях закритих військових поселень. Враховуючи невизначеність питання щодо статусу військового містечка смт Гвардійське, вважає, що начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська при розгляді заяви позивача щодо приватизації займаної ним квартири, правомірно було відмовлено у приватизації житла і підстави вважати його бездіяльність з приводу нерозгляду заяви від 13.10.2014 р., відсутні.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази, залучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно Наказу Міністерства оборони України №93 від 09.08.2013 р. Гвардійська КЕЧ району розформована, а її правонаступником визначено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська.

Судом встановлено, що 13.10.2014 року позивач подав до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська заяву (вх. номер 2522) про передачу в приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14), яку він займає спільно з дружиною та двома синами на підставі ордеру № 172 від 27 серпня 1997 року (а.с. 15-16).

У відповідь на вказану заяву листом від 17.10.2014 р. за вих. № 3088 відповідач -1 повідомив позивача, що військове містечко в якому знаходиться вказана квартира включено до числа закритих і тому, житлові приміщення які в них знаходяться, не підпадають під приватизацію житлового фонду (а.с. 17).

Вважаючи, що начальником КЕВ м. Дніпропетровська звернення від 13.10.2014 року не було розглянуто відповідне звернення по суті поставлених питань, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача і винесених спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Згідно із ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду», який прийнято 19.06.1992 р. за №2482-XII (надалі - Закон України №2482-XII).

Закон України №2482-XII передбачає порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним п. 2 ст. 2 цього Закону.

В абзаці другому преамбули Закону України №2482-XII зазначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 2 Закону України №2482-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №2482-XII, приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Статтею 3 Закону України №2482-XII визначено спосіб приватизації, згідно до якої приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності встановленні статтею 8 Закону України №2482-XII.

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України №2482-XII не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Як було встановлено в ході розгляду справи, відповідач відмовив позивачеві у приватизації спірної квартири виходячи із тих обставин, що відповідно до Переліку закритих військових містечок, затвердженого начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал-полковником Замана В.М. 19.08.2013 р., до закритих військових містечок, житловий фонд в яких не підлягає передачі органам місцевого самоврядування та приватизації, увійшло і військове містечко смт Гвардійське (поз. 17) на території якої проживає позивач (а.с.21).

Між тим, суд критично ставиться до вказаних підстав відмови у приватизації житла, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 р. № 1075-XIV, визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально - мастильні матеріали, продовольство,технічне, аеродромне, шкіперське,речове, культурно - просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Процедура вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність передбачено Порядком вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.98.2002 р. № 1282 (далі - Порядок № 1282).

Пунктом 2-1 Порядку № 1282 встановлено, що об'єктами передачі згідно з цим Порядком є: 1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням; 2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно); 3) інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно;

4) житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.

Повноваження для передачі військового майна передбачено пунктом 4 Порядку № 1282, відповідно до якого передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням:1) Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку; 2) Міноборони - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 3 і 4

пункту 2-1 цього Порядку.

Відповідно до Наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад», затверджено Перелік військового майна (військове містечко № 4), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади с. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.12).

Чатиною 3 ст. 8 Закону України №2482-XII встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з п. 2.1-2.4 Положення про організацію квартирно - експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 р. № 448, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.09.2013 р. за № 1590/24122, квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ ЗС України); територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - КЕУ); квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ)); квартирно-експлуатаційні служби військових частин. КЕУ є територіальним органом військового управління ЗС України і призначене для реалізації у військах (силах), дислокованих у межах відповідальності територіального квартирно-експлуатаційного управління, державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання військ (сил) у стані високої бойової та мобілізаційної готовності. КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

Тобто, саме на квартирно - експлуатаційні відділи Міноборони покладено обов'язки щодо передачі у приватну власність громадян житлових приміщень, які знаходяться в військових містечках.

Згідно з Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства житлово - комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію (п. 17). Громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі. Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі (п.18). Орган приватизації, у разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах чи готує проект рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках (п. 21).

Як свідчать матеріали справи, Квартирно - експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська не було розглянуто належним чином звернення позивача щодо приватизації житла, яким він користується на підставі ордеру № 172 від 27.08.1997 р., оскільки посилання на ту обставину, що військове містечко де проживає позивач включено до числа закритих і не підпадають під приватизацію житлового фонду, не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, згідно Переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд від 19.09.2013 року №14492/с, затвердженого Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал - полковником Замана В.М., до числа закритих військових містечок включені наступні військові містечка: військове містечко №4 смт Гвардійське, військове містечко №3 смт Черкаське, військове містечко №6 смт Орловщина Дніпропетровської області; військове містечко №1 с. Семиполки, Київської області. Вищевказаним листом Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України зазначає, що до Державної служби з питань інвалідів і ветеранів України направлено звернення з проханням спільно з органами місцевої влади визначитися з колом осіб, які мають право на відселення з цих закритих військових містечок (а.с. 21).

У зв'язку з викладеним вбачається, що Перелік закритих військових містечок які мають у своєму складі житловий фонд від 19.09.2013 року №14492/с, затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал - полковником Замана В.М., суперечить Наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р.

Згідно з Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 28.12.1992 р. №731 нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію здійснює Міністерство юстиції України. У разі порушення зазначеної вимоги вони вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосованими.

Відповідно до п.4 вказаного Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Доказів реєстрації Переліку закритих містечок містечок які мають у своєму складі житловий фонд від 19.09.2013 року №14492/с, затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал - полковником Замана В.М., до суду не надано, про що також не зазначено на самому документі.

Згідно з Положенням про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011р. міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Міноборони України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Міноборони України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Накази Міноборони України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

Відповідно до частини четвертої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі не відповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» має вищу юридичну силу та є чинним, суд при вирішенні даної справи по суті не застосовує Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд від 19.08.2013 р. № 14492/с.

Таким чином, суд приймає Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» як належний та достатній доказ відкритості військового містечка.

Суд також зазначає, що відповідно до Доручення Президента України від 16.11.2010 р. (п.3,8) за підсумками робочої поїздки до Дніпропетровської області 12.10.2010 р., для вирішення проблемних питань, що стримують соціально-економічний розвиток регіону доручено прийняти рішення стосовно доцільності передачі житлового фонд об'єктів соціально-культурної сфери та інженерних мереж селищ міської типу Гвардійське та Черкаське в комунальну власність територіальних громад Новомосковського району Дніпропетровської області. (Термін - 10.12.2010 р. ); вжити заходів щодо забезпечення мешканців селищ міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області безперебійним постачанням якісної питної води, здійснити заходи щодо розвитку системи водовідведення. (Термін - серпень 2011 р. -); забезпечити проведення капітальних ремонтів гарнізонних будинків офіцерів та дошкільних дитячих закладів, розташованих у селищах міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. (Термін - грудень 2011 року ) (а.с. 19-20).

На виконання зазначеного Доручення Президента України та відповідно до повноважень Міністром оборони України прийнято згаданий Наказ №569 від 15.09.2011 р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад».

За наведених обставин, враховуючи викладене вище, КЕВ м. Дніпропетровська не мав підстав не розглядати заяву щодо приватизації нерухомого майна, а отже позовні вимоги щодо визнання протиправним бездіяльність КЕВ м. Дніпропетровська, яка виразилась в не розгляді заяви позивача щодо приватизації його квартири та зобов'язання начальника КЕВ м. Дніпропетровська Зубкова Григорія Семеновича розглянути заяву про передачу в приватну власність квартири підлягають частковому задоволенню.

Суд також звертає увагу, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним бездіяльність начальника КЕВ м. Дніпропетровська, яка виразилась в не прийнятті рішення про передачу у приватну власність квартири згідно процедури, передбаченої Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом МЖКХ №396 від 16.12.2009 р. та зобов'язання начальника Гвардійської КЕЧ району прийняти рішення щодо приватизації нерухомого майна, оскільки для передачі (приватизації) існує процедура, яка передбачає встановлення меж житла, що підлягає приватизації, вартості житла для встановлення яких потрібна певна інформація, яка не була досліджена судом в контексті заявлених позовних вимог. Крім того, задоволення такої вимоги буде являтись втручанням в роботу та перешкоджанням у здійсненні відповідачем своїх повноважень, а такі дії суду є неприпустимими.

Суд також зазначає, що рішення про передачу у приватну власність житла приймається органом приватизації, яким у даному випадку являється Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська.

Проте, керуючись ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов'язує відповідача вжити заходів передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо приватизації квартири, яку займає позивач на території відкритого військового містечка за адресою: 51270, АДРЕСА_1, яку він займає спільно з родиною на підставі ордеру № 172 від 27 серпня 1997 року.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вичинити певні дії, а також суд може прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За наведених обставин, для захисту прав, свобод та законних інтересів з метою відновлення порушеного права позивача, суд визнає протиправним бездіяльність КЕВ м. Дніпропетровська, яка виразилась в не розгляді заяви позивача щодо приватизації його квартири та не вжитті заходів, передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо приватизації квартири, яку займає позивач на підставі ордеру №172 від 27.08.1997 р, та зобов'язує КЕВ м. Дніпропетровська розглянути заяву про передачу в приватну власність квартири та вжити заходів передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо приватизації квартири, яку займає позивач на території відкритого військового містечка за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано об'єктивних доказів щодо правомірності здійснення дій та прийняття рішень по розгляду заяви ОСОБА_4 від 13.10.2014 р., у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити з урахуванням ч. 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним бездіяльність Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, яка виразилась в нерозгляді заяви позивача щодо приватизації його квартири та невжитті заходів, передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо приватизації квартири, яку займає ОСОБА_4 на підставі ордеру № 172 від 27.08.1997 р.

Зобов'язати Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_4 про передачу в приватну власність квартири в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та вжити заходів, передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо приватизації квартири, яку він займає на підставі ордеру № 172 від 22.08.1997 р.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (проживає: АДРЕСА_1) витрати по оплаті судового збору у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість грн. 54 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева