Ухвала суду № 41981060, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8465/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Карпушової О.В.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, за участю Прокуратури м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, за участю Прокуратури м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06.06.2014 року №0001124201 та №0001134201.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 28.04.2014 по 14.05.2014 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Київстар» з питань правильності та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» за період з 01.01.2013 по 31.03.2014.

За результатами перевірки, складено акт від 26 травня 2014 року № 22/28-10-42-10/21673832 (том 1 а.с. 44-76)

Як вбачається з Акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем 138.1, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ, із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс»), в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 11 102 289 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 14 064 580 грн., у тому числі по періодах: за січень 2013 на суму 424 940 грн., за лютий 2013 року на суму 783 700 грн., за березень 2014 року на суму 1 066 380 грн., за квітень 2013 року на суму 1 012 300 грн., за травень 2013 року на суму 901 280 грн., за червень 2013 року на 956 220 грн., за липень 2013 року на суму 1 118 460 грн., за серпень 2013 року на суму 1 351 500 грн., за вересень 2013 року на суму 1 180 380 грн., за жовтень 2013 року на суму 1 217 180 грн., за листопад 2013 року на суму 858 600 грн., за грудень 2013 року на суму 815 680 грн., за січень 2014 року на суму 846 860 грн., за лютий 2014 року на суму 760 780 грн., за березень 2014 року на суму 770 320 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 № №0001124201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 16 653 434,00, а саме за основним платежем на суму 11 102 289,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5 551 145, 00 гривень та №0001134201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 21 096 870,00 грн., а саме за основним платежем на суму 14 064 580,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7 032 290,00 грн. (а.с. 87-88).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Оптова Компанія «Ельбрус»

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність даних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» було укладено договір про надання послуг № 647 від 01.10.2012 року, за умовами якого ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» зобов'язується надавати позивачу послуги з: здійснення контролю за наявністю Товару у Торгівельних приміщеннях; здійснення контролю за допомогою системи дослідження «Муstery shopper» («Таємний покупець») за тим, щоб Товар пропонувався споживачам в першу чергу порівняно із аналогічними товарами конкурентів Київстара; здійснення контролю за дотриманням стандартів обслуговування в Торгівельних приміщеннях, інформація про які доводиться Компанії шляхом направлення інформаційних листів електронною поштою; здійснення контролю цін, за якими реалізується Товар в Торгівельних приміщеннях; забезпечення контролю за виконанням програми додаткової мотивації роздрібної мережі за програмою «Професіонал».

На підтвердження виконання господарських операцій за вказаним договором, позивачем надано копії: додаткових угод до вказаного договору № 1/2013/87967 від 31 січня 2013 року, № 1/87967 від 25 квітня 2013 року, № 2/87967 від 02 вересня 2013 року, № 2/93838 від 31 січня 2014 року (том 1 а.с. 101-105); актів приймання-передачі наданих послуг від 16 січня 2013 року, від 15 лютого 2013 року, від 15 березня 2013 року, від 12 квітня 2013 року, від 15 травня 2013 року, від 16 червня 2013 року, від 14 липня 2013 року, від 15 серпня 2013 року, від 15 вересня 2013 року, від 13 жовтня 2013 року, від 15 листопада 2013 року, від 15 грудня 2013 року, від 15 січня 2014 року, від 14 лютого 2014 року, від 14 березня 2014 року (том. 1 а.с. 106-120); податкових накладних від 16.01.2013 № 49, від 15.02.2013 № 59, від 15.03.2013 № 57, від 12.04.2013 № 66, від 15.05.2013 № 33, від 16.06.2013 № 54, від 14.07.2013 № 65, від 15.08.2013 № 58, від 15.09.2013 № 54, від 13.10.2013 № 49, від 15.12.2013 № 45, від 15.12.2011 № 45, від 15.01.2014 № 38, від 14.02.2014 № 35, від 14.03.2014 № 6 (том 1 а.с. 121-149).

Податкові накладні, наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з купівлі послуг, вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за договором укладеним між позивачем та ПП «Оптова Компанія «Ельбрус», оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те. що такі відомості є недостовірними.

Тобто, на момент укладання договору контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось відповідачем.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Оптова Компанія «Ельбрус», а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між Позивачем та вказаним товариством, недійсними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

В Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентом ПП «Оптова Компанія «Ельбрус», є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 15 грудня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Карпушова О.В.