Постанова № 41980936, 17.12.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 р. № 820/18113/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання Кульчій А.М.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Пекареніна А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Основ"янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №5601-15 від 26.06.2014 року про сплату гр. ОСОБА_3 земельного податку з фізичних осіб в сумі 4058,47 грн.; постановити рішення про сплату ОСОБА_3 земельного податку з фізичних осіб у розмірі 254,06 грн. за 2014 р. за земельну ділянку площею 100,3 кв.м, яка знаходиться під нежитловою будівлею літ. "Б-1" по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач та представник позивача зазначили, що з податковим повідомлення-рішення не згодні та вважають його таким що підлягає скасуванню. Зазначили, що відповідачем невірно зроблений розрахунок суми, яка відображена в податковому повідомленні - рішенні Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №5601-15 від 26.06.2014 року.

Представник відповідача в письмових запереченнях, наданих до суду, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 має у спільній сумісній власності з ОСОБА_4 нежитлові приміщення в будівлі літ. "Б-1" загальною площею 100,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом №34505371 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.06.2012 року.(а.с. 34)

Так, 25.06.2014 року Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №5601-15 від 26.06.2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 4058,47 грн.

Як зазначив представник відповідача, грошове зобов'язання зі сплати земельного податку розраховано податковим органом за методикою розрахунку грошової оцінки окремої земельної ділянки для нарахування земельного податку фізичним особам, виходячи із площі нежитлових приміщень, що перебувають у власності позивача, а саме: 100,3 кв. м. та з урахуванням площі земельної ділянки, що використовується для обслуговування нежитлової будівлі - 184 кв. м.

Зазначений розрахунок був проведений податковим органом на підставі акту про визначення збитків №278 від 17.10.2012 року, в якому комісією було зроблено висновок, що ОСОБА_3 використовується земельна ділянка загальною площею 0,0184 га за адресою: АДРЕСА_1, а тому і розрахунок був зроблений податковим органом, виходячи із площі земельної ділянки 0,0184 га. та відповідно до рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 №1209/3 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова, яким визначено станом на 01.01.2013 р» нормативно грошову оцінку за 1 кв.м за земельну ділянку за адресою:АДРЕСА_1 у розмірі 22056885 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з пп. 14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 ПК України).

Згідно з п.274.1ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Вимогами п.285.2 ст.285 ПК України встановлено, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення Податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ст.287 ПК України).

Положеннями ст. ст. 269, 270, 271 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом: площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно п.287.1 ст.287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п.287.6 ст.287 ПК України).

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п.286.6 ст. 286 ПК України).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Таким чином, з часу реєстрації права власності на нерухоме майно у позивача, як його власника, виник обов'язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об'єкт нерухомості.

Судом встановлено, що податковим органом визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 4058,47 грн. згідно наступного розрахунку: 22056885*0,0184*1%.

Суд не погоджується з даним розрахунком та зазначає наступне.

Як встановлено судом позивач разом із ОСОБА_4 має на праві приватної власності нежитлову будівлю загальною площею 100,3 кв.м. по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с.34).

Згідно з нормами Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 97 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів. Сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів складає державний земельний кадастр.

За змістом статей 196, 197, 202 зазначеного Кодексу земельна ділянка має встановлені в натурі (на місцевості), визначені в проектній документації по земле відводу, а також реєстраційний (кадастровий) номер; підлягає державній реєстрації у складі державного реєстру земель.

Ці характеристики визначають земельну ділянку, в тому числі, як об'єкт оподаткування.

Суд зазначає, що будь-які характеристики (дані державного земельного кадастру), які б відокремлювали земельну ділянку, за яку позивачу визначено податкові зобов'язання, як об'єкт оподаткування, контролюючим органом не зазначені.

Податковим органом не було враховано, що відповідно до витягу прав власності 34505371 від 15.06.2012 року загальна площа земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля, літ. "Б-1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складає 100,3 кв. м.

Крім того, відповідачем не доведено використання ОСОБА_3 земельної ділянки у розмірі, більшому, ніж знаходиться під нерухомим майном, що належить їй на праві приватної власності, а також не доведено факт самовільного користування позивачем земельної ділянкою.

Інформація, зазначена в акті про визначення збитків №278 від 17.10.2012 року, не дає підстав вважати, що позивач використовує земельну ділянку у розмірі 0,0184 га та має платити земельний податок за земельну ділянку у такому розмірі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач зобов'язаний платити земельний податок за земельну ділянку, на якій перебуває його об'єкт нерухомості, тобто за земельну ділянку у розмірі 100,3 кв.м.

Виходячи із зазначеної вище формули розрахунку суми земельного податку позивач мав сплатити земельний податок у розмірі 2212,31 грн. (22056885*0,0100*1%).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №5601-15 від 26.06.2014 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 4058,47 грн. підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 1846,16 грн.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 статті 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Частиною 3 статті 94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №5601-15 від 26.06.2014 року в частині визначення податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 1846,16 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) судовий збір у розмірі 813,01 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 22.12.2014 року .