Постанова № 41980686, 18.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

18 грудня 2014 року Справа № 902/1275/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання: Баклан Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.14 р. у справі № 902/1275/14 (суддя Маслій І.В.)

за позовом державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (Вінницька обл., Вінницький район, с. Медвеже Вушко)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (Львівська область, Городоцький район, м. Городок) в особі Вінницької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (Вінницька область, Липовецький район, м. Липовець)

про стягнення 704 470,00 грн. згідно договору купівлі-продажу №31/SR/2013 від 16.09.2013р.

За участю представників:

позивача - Говор Дмитро Ігорович (договір про надання правової допомоги від 25.07.2014р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.10.14 р. у справі № 902/1275/14 позов державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" в особі Вінницької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" про стягнення 704 470,00 грн. згідно договору купівлі-продажу №31/SR/2013 від 16.09.2013р. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 553 160, 84 грн. - основного боргу; 83202,36 грн. - інфляційних втрат; 18098,58 грн. - 3% річних та 13089,24 грн. - судового збору.

В позові в частині стягнення 50000,00 грн. - основного боргу та 8,22 грн. - 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі стверджує, що позивач, звертаючись господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ «Яблуневий Дар», не надіслав на юридичну адресу відповідача, а саме: 81500, Львівська обл., Городецький район, м.Городок, вул.Львівська 274 А копію позовної заяви та доданих до неї документів.Вважає, що при винесенні рішення у справі, судом не було взято до уваги клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення та не розцінено важкий фінансовий стан відповідача як підставу для задоволення зазначеного клопотання.

При обґрунтуванні вимог апеляційної скарги посилається на норми ст.4-2, ст.4-3, ч.1 ст.56, п.2 ч.1 ст.57, п.6 ч.1 ст.63, ч.6 ст.83 ГПК України, п.1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського кодексу України судами першої інстанції».

На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області у справі №902/1275/14 від 22.10.2014р. та прийняти нове рішення, яким відстрочити його виконання до 15.12.2014р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі від 26.11.2014р. апеляційну скаргу відповідача - ТОВ «Яблуневий Дар» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 143).

Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№24.11.2014р., арк.справи 155-157), в якому заперечує проти доводів скаржника.

Зокрема зазначає, що відповідачу були направлені копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів, оскільки відповідно до положення про Вінницьку філію ТОВ «Яблуневий Дар», остання має процесуальні повноваження на ведення справи в якості відповідача.

Також зазначає щодо відсутності фактичних і правових підстав надання відстрочки виконання рішення суду, передбачених ч.6 ст.83 ГПК України, п.7.1, 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

На підставі викладеного просить апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2014р. у справі №902/1275/14 залишити без задоволення, а рішення - без змін.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 18.12.2014р. представник позивача заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.14 р. у справі №902/1275/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги (вх. №26210/14 від 12.12.2014 р.).

Колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки в матеріалах справи наявна достатня кількість документів необхідна для прийняття рішення по справі, а неявка представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

16.09.2013р. державне підприємство "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" та Вінницька філія товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» уклали договір купівлі-продажу №31/SR/2013, відповідно до п.1.1. якого, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, у кількості погодженій сторонами, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити її.

Відповідно до п.3.1. договору, доставка товару здійснюється в строки узгоджені сторонами в специфікації до кожної партії товару.

Право власності на товар, згідно п.3.2. договору, переходить від продавця покупцю з моменту приймання товару на складі покупця та підписання актів закупівлі або накладних, або відомості закупівлі сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата за товар здійснюється після поставки товару, або передоплатою.

Згідно з видатковими накладними (арк.справи 15-70) позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2161961,21 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 1558800,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (арк.справи 71-85).

Позивач в позовній заяві зазначав про заборгованість відповідача за договором в сумі 603 160,84 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Стаття 173 Господарського кодексу України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених даним Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, оплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару, за якими, згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з виписки банку від 27.08.2014 року, на день порушення провадження у справі господарським судом Вінницької області (ухвала господарського суду від 29 серпня 2014 року), відповідач сплатив позивачу частину заборгованості в сумі 50 000,00 грн.

Пунктом 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Тому, в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 50 000,00 грн. судом першої інстанції відмовлено правомірно, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за переданий товар у сумі 553 160,84 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 83202,36 грн. - інфляційних втрат та 18106,80 грн. - 3% річних.

Як встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 83202,36 грн. - інфляційних втрат за період жовтень 2013 р.- липень 2014 р. підлягають задоволенню як такі що підтверджується матеріалами справи та не суперечить діючому законодавству. Вимога щодо стягнення з відповідача 18106,80 грн. - 3% річних за період з 17.09.2013 року по 28.08.2014 року, підлягає задоволенню частково в сумі 18 098,58 грн., згідно розрахунку проведеного судом, оскільки в розрахунку позивачем не враховано часткової проплати проведеної відповідачем 27.08.2014 року.

Скаржник стверджував, що позивач, звертаючись до господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ «Яблуневий Дар», не надіслав на юридичну адресу відповідача, а саме: 81500, Львівська обл., Городецький район, м.Городок, вул.Львівська 274 А копію позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, а саме: квитанції (арк.справи 10) та опису вкладення (арк.справи 11, 12), позивачем було направлено копію позовної заяви і доданих до неї документів на адресу Вінницької філії ТОВ «Яблуневий Дар» (вул.В.Копитка, 62а, 22500, м.Липовець, Липовецький район, Вінницька область).

Як зазначено в п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ 26.12.2011р. № 18, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами

останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

В пункті 3.1 положення про Вінницьку філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" зазначено: філія має право укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, спільної діяльності, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством України. Подавати від імені Товариства позови до юридичних та фізичних осіб у відповідні суди, користуватися всіма процесуальними правами відповідної сторони процесу позивача, відповідача, третьої особи, а в Статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" затвердженого протоколом зборів учасників від 18 грудня 2013 року в п. 19.3. зазначено, що функції, права та обов'язки структурних підрозділів товариства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному даним Статутом.

Тому, колегія суддів вважає, що позивачем належно виконано обов'язок, передбачений ст.56 ГПК України, про надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Скаржник також зазначав, що при винесенні рішення у справі, судом першої інстанції не було взято до уваги клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення та не розцінено важкий фінансовий стан відповідача як підставу для задоволення зазначеного клопотання.

При цьому відповідач посилався на важке фінансове становище, що пов'язане з сезонним характером роботи підприємства. Сезонний характер роботи товариства полягає в тому, що основним видом діяльності товариства є виготовлення концентрованих соків з яблук та деяких інших овочів та фруктів. Надходження коштів на рахунки підприємства відбудеться тільки після реалізації продукції, виготовленої в 2014 році.

Також зазначав, що у провадженні господарських судів Хмельницької, Вінницької та Львівської областей перебуває значна кількість судових справ, пов'язаних із стягненням з ТОВ «Яблуневий Дар» заборгованості, що підтверджує низьку платоспроможність підприємства і ставить його у більш важке становище.

Відповідно п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Однак, підстави викладені в клопотанні відповідача щодо відстрочення виконання рішення не підтверджені письмовими доказами, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні зазначеного колопотання.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.14 р. у справі № 902/1275/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.