Постанова № 41980640, 09.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/11472/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від прокурора: не з'явився;

від позивача: Жданов Д.О.- представник за дов. 303/25-2090 від 19.06.2014р.;

від відповідача: Журавльов О.М. - представник за дов. 0125/14 від 04.04.2014р.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МТС Україна"

на рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2014 р.

у справі № 910/11472/14 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство Оборони України, в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство Оборони України, (далі - прокурор) в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії відповідно до умов договору з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об`єктах Міністерства Оборони України від 12.03.2011р. № 12/0/ККЕУ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2014р. позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство Оборони України, в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" звільнити нерухоме військове майно - обладнаний майданчик за адресою: Київська область, м. Васильків, військова частина А 1880, військове містечко № 16, від обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" шляхом його демонтажу та вивезення. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 1 218,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014р. у справі №910/11472/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт вказав на неналежне проведення позивачем досудового врегулювання спору та зазначив, що неодноразово звертався до позивача з приводу вирішення питання щодо продовження терміну дії договору або укладання нового, що в свою чергу було підставою для знаходження спірного майна на території військової частини.

Також, апелянт зазначив, що він сплачує по теперішній час у повному обсязі виставлені позивачем рахунки за надання послуг зі зберігання спірного майна в порядку та обсягах передбачених умовами розділу 3 договору від 01.03.2011р. №12/0/ККЕУ.

Крім того, апелянт зазначав, що суд першої інстанції при прийнятті спірного рішення посилався на зміст листа - попередження Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 30.09.2013р. №303/25-3690 у якому йдеться про необхідність демонтажу телекомунікаційного обладнання, яке розміщено на території військового містечка № 16 (с. Крушинівка, військова частина А1975), тоді як місцем розміщення телекомунікаційного обладнання скаржника є військове містечко №16, м. Васильків, військова частина А1880.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 03.11.2014 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" було прийнято до провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 121 Конституції України, одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Вимогами статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 по справі № 1-1/99, прокурори вправі звертатись з позовом в інтересах держави. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповіді функції у спірних правовідносинах.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Міністерство оборони України, на підставі ст. З вище зазначеного закону, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Міністерство оборони України здійснює управління військовим майном, у тому числі закріплює майно за частинами, приймає рішення щодо розподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ, навчальних закладів.

Таким чином, органом державної військової та виконавчої влади на місцях в системі Збройних Сил України є командири з'єднань, об'єднань, військових частин, начальники військових навчальних закладів, яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999, надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно із ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому військової частини (установи, навчального закладу). Він, серед іншого, зобов'язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого повинен діяти у відповідності з законом, у тому числі представляти інтереси держави у разі необхідності в судах.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили України", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Київське квартирно-експлуатаційне управління - є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядковане Міністерству оборони України, у своїй діяльності керується Законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністра оборони України і являється структурним підрозділом Міністерства оборони України (органом виконавчої влади на місці). Основні його фонди та матеріальні цінності є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за ним на праві оперативного управління. Збитки, які йому спричинено, це безпосередня шкода економічним інтересам держави. Тому, у даному випадку, інтереси держави полягають у налагодженні ефективної роботи управління та отримання ним додаткових джерел фінансування, а також дотриманні бюджетної дисципліни. Збитки, які їй спричиняються, це безпосередня шкода економічним інтересам держави.

До Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшов лист тимчасово виконуючого обов'язки начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління щодо захисту прав та інтересів держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління, від неправомірних дій (бездіяльності) з боку Приватного акціонерного товариства "МТС Україна".

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності звернення прокуратури з даним позовом до суду.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2011р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням, в особі начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління Євсігнєєва В.М. (далі - виконавець), з одного боку, та Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" в особі директора Київського територіального управління ПрАТ "МТС Україна" Установої О.В. (далі - замовник), яка діяла на підставі довіреності № 0009/11 від 01.01.2011р., з іншого боку, був укладений Договір № 12/0/ККЕУ з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України (далі - договір), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання виконавця надати послуги з розміщення та зберігання на обладнаному майданчику військового містечка № 16, яке закріплено за виконавцем та розташовано за адресою: Київська область, м. Васильків, військова частина А 1880, обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку (надалі - майно) вартість за Актом оцінки на 01.03.2011р. складає 669 023,48 грн., відповідно до затвердженої схеми розміщення майна, а замовник зобов'язується оплатити цю послугу.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання - одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, договір № 12/0/ККЕУ з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України за своєю правовою природою є змішаним договором, як то договором надання послуг та договором зберігання, в розумінні ст.ст. 901, 936 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. договору, виконавець приймає у замовника майно за актом приймання-передачі. Розміщення майна на території військового містечка не тягне за собою виникнення у Виконавця права власності на це майно. Власником майна залишається замовник.

01.03.2011р. між сторонами було підписано Акт приймання-передачі майна замовника (обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку).

Згідно п. 2.5. договору у разі припинення дії цього договору замовник складає та підписує Акт приймання-передачі, демонтує та вивозить майно з об'єкту виконавця протягом двох тижнів. Майно вважається поверненим замовнику з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.2. договору строк дії договору по 28.02.2014 р.

Згідно з п. 4.1.9 договору, замовник зобов'язаний з моменту припинення дії цього договору демонтувати на об'єкті та вивезти майно з території військового містечка протягом двох тижнів.

Так, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги твердження скаржника, що суд першої інстанції при прийнятті спірного рішення посилався на зміст листа - попередження Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 30.09.2013р. №303/25-3690 у якому йдеться про необхідність демонтажу телекомунікаційного обладнання, яке розміщено на території військового містечка № 16 (с. Крушинівка, військова частина А1975), тоді як місцем розміщення телекомунікаційного обладнання скаржника є військове містечко №16, м. Васильків, військова частина А1880.

Проте, вищенаведене твердження не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позивач 12.03.2014р. направив на адресу відповідача претензію №1/386 про звільнення нерухомого військового майна - обладнаний майданчик за адресою: Київська область, м. Васильків, військова частина А 1880, військове містечко № 16, від обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку шляхом його демонтажу та вивезення.

Крім того, з огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо неналежного проведення позивачем досудового врегулювання спору.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що він неодноразово звертався до позивача з приводу вирішення питання щодо продовження терміну дії договору або укладання нового, що на думку скаржника є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вчинення зазначених дій після закінчення строку дії спірного договору не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України наявності договірних відносин між сторонами, що було б підставою для розміщення на території військової частини А 1880, обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку на законних підставах.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як підставу для скасування спірного рішення, що скаржник сплачує по теперішній час у повному обсязі виставлені позивачем рахунки за надання послуг зі зберігання спірного майна в порядку та обсягах передбачених умовами розділу 3 договору від 01.03.2011р. №12/0/ККЕУ, з огляду на наступне.

Як було встановлено вище, спірний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, як то договором надання послуг та договором зберігання, в розумінні ст.ст. 901, 936 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторонам (зберігай) зобов'язується зберігати річ. яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до п. 6.2. договору, строк дії договору по 28.02.2014 р.

Згідно зі ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких які не суперечать йому.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно ч. 1 ст. 948 Цивільного кодексу України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014р. у справі №910/11472/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2014р. у справі №910/11472/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11472/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун