Ухвала суду № 41979891, 11.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 134019/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Садиба» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Садиба» до Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області про визнання незаконним та скасування рішення про накладення штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Садиба» 13.09.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ в Гусятинському районі Тернопільської області, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення №0000442308 від 26.08.11р. про накладення штрафних санкцій на суму 106 250,00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТОВ «Садиба» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в результаті застосування Податкового кодексу України, а застосовані Державною податковою інспекцією в Гусятинському районі Тернопільської області санкції відповідно до ПК України до податкових платежів не відносяться, а тому апелянт вважає неправомірним застосування положень ПК України у вказаних спірних правовідносинах.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в Гусятинському районі Тернопільської області проведено перевірку ТОВ «Садиба» щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено акт від 11.08.2011р. №00691904/28/32015589 та встановлено порушення п.2.6 гл.2 та п.4.2 і 4.3 гл.4 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного Банку України від 15.12.2004 року №637.

Акт перевірки підписано керівником ТОВ «Садиба» ОСОБА_3 без зауважень і застережень 11.08.2011 р..

На підставі акта перевірки ДПІ в Гусятинському районі Тернопільської області прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.08.2011р. №0000442308 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі - 106250 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було оприбутковано в касі підприємства грошові кошти в розмірі 21 250,00 гривень, які були сплачені покупцем ОСОБА_2 за цеглу 31.05.2011 року, чим було порушено приписи Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" та п.2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 №72.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п.1.2 зазначеного вище Положення, каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових, документів, а оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємця обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Крім того, пунктом 2.6 розділу 2 цього Положення встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Вищезазначеним Положенням визначено, що касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Форму касової книги установлено наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996р. № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».

Згідно з пп.7.3 цього Положення відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою органами ДПС притягуються до відповідальності.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті в Україні, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає що висновок суду першої інстанції про правомірність застосування податковим органом штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі є правомірним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає вірним критичну оцінку судом першої інстанції пояснень позивача про знаходження документів в Києві на перевірці, долучення до справи копії касової книги та прибуткових касових ордерів, оскільки в матеріалах справи наявні написані власноручно директором ТОВ «Садиба» ОСОБА_3 що касова книга в даний період не велася, а також пояснень свідка щодо проплати вартості цегли.

Колегія суддів також вважає за потрібне зауважити, що штрафні санкції, нараховані податковим органом за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 не є податковими зобов'язаннями; у разі несплати таких вони не набувають статусу податкового боргу, при цьому не застосовується порядок його стягнення, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Однак, враховуючи вказане, посилання апелянта на неправомірність застосування до вказаних спірних правовідносин норм Податкового кодексу України не є вірним, адже оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у зв'язку з порушенням спеціального законодавства, а саме Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Садиба» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2011 року у справі №2а-2607/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук