Ухвала суду № 41979764, 19.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

19 грудня 2014 року м. Київ№ 826/19896/14Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за поданнямДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доПриватного підприємства «Валрус-Дизайн»пропідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, -

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва о 09 год. 05 хв. звернулася Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна Приватного підприємства «Валрус-Дизайн» (код за ЄРПОУ 33101715), застосованого рішенням заступника начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17.12.2014 року.

Вказане подання обґрунтовано тим, що відповідач відмовився від проведення документальної виїзної позапланової перевірки та не допустив посадових осіб контролюючого органу до її проведення, незважаючи на наявність законних підстав для цього, що стало підставою для застосування до відповідача умовного арешту, обґрунтованість якого має бути підтверджена судом.

Представник відповідача заперечував проти його задоволення подання.

У зв'язку з подачею клопотань всіма особами, які беруть участь у справі, суд на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника осіб, що беруть участь у справі, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. (п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів вказаного подання, 15 грудня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято наказ № 3884 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Валрус-Дизайн» (Код за ЄДРПОУ 33101715) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК «Акцепт» (код за ЄДРПОУ 37813837) за період з 01.06.2011 року по 31.03.2012 року та направлення на таку перевірку № 2999/26-55-22-08.

Втім, матеріалами подання встановлено, що ПП «Валрус-Дизайн» не допустило посадових осіб ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що було складено акт від 15.12.2014 року.

Враховуючи наявність підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених ст. 94 ПК України заступником начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 17 грудня 2014 року о 09 год. 30 хв. винесено рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ПП «Валрус-Дизайн».

У той же час, суд звертає увагу, що ПП «Валрус-Дизайн» було надіслано на адресу заявника лист № 08н-16/12-14 від 16 грудня 2014 року, яким повідомило останнього про намір оскарження вказаного вище наказу в судовому порядку.

Таким чином, вказане вище свідчить про наявність у відповідних правовідносинах спору про право.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відповідно до п.9 листа Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 р. №149/11/13-11, спір про право в контексті п. 2 ч.5 ст. 183-3 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Як вбачається з вказаного подання, в даному випадку, платник податків заперечував законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту.

За даних обставин висловлення платником у цій справі усної чи письмової незгоди щодо наявності законних підстав для проведення перевірки є свідченням існування спору про право.

Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів регулюються статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, аналіз якої вказує на те, що провадження у справах цієї категорії є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).

Таким чином, під час розгляду подання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ПП «Валрус-Дизайн» судом встановлено, що у даному випадку між сторонами виник спір про право, оскільки платник податків категорично заперечує законність призначення і проведення стосовно нього документальної позапланової виїзної перевірки, внаслідок недопущення до якої керівником контролюючого органу було накладено умовний адміністративний арешт майна підприємства, посилаючись на фактичну відсутність на те передбачених Податковим кодексом України підстав.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про наявність спору про право, що унеможливлює розгляд і вирішення заявленого до суду подання в порядку, визначеному статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Нормами процесуального закону не передбачено наслідків встановлення судом існування спору про право після відкриття провадження у справі за поданням контролюючого органу.

Однак, Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 22.04.2011 року № 571/11/13-11 зазначив, що в такому разі необхідно закривати провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Враховуючи вищевикладене та виходячи із системного аналізу положень статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає у спірних правовідносинах спір про право, тобто предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, тобто, платник податків заперечує не лише накладення адміністративного арешту, а й законність проведення перевірки взагалі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України .

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у адміністративній справі № 826/19896/14 за поданням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Приватного підприємства «Валрус-Дизайн» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту закрити.

2. Копії ухвали невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі.

3. Роз'яснити позивачу, що закриття провадження у справі за поданням контролюючого органу не позбавляє його права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя І.М. Погрібніченко