Ухвала суду № 41979593, 17.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1828/14 Справа № 200/11709/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Марущак С. Л. Доповідач - Крот С.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Косенка Л.М., Кір'яка А.В., при секретарі Грищенко І.М.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040640001230, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Донецька, який проживає

за адресою: АДРЕСА_1, судимого вироком Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 10 грудня 2013 року за ч. 1 ст. 259

КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк

2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням

на підставі ст. 75 КК та іспитовим строком тривалістю

2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України,

за участю прокурора Заворотної О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 259 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2013 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Дніпропетровській області процесуальні витрати у сумі 1964,68 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку суду першої інстанції з призначенням покарання із застосуванням ст. 75 КК України або штрафу, мотивуючи тим, що він визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, має ряд хронічних захворювань та є інвалідом ІІ групи. Посилається на те, що здійснив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху у приміщенні міської лікарні № 16 та маршрутного таксі № 55 біля зупинки громадського транспорту ДК "Шинник" в стані психічного зриву. Крім того, обвинувачений просив звільнити його від покарання через наявність у нього хвороби, що перешкоджає відбуванню покарання.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ставить питання про скасування вироку суду через м'якість призначеного покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, і ухвалення нового вироку, яким визнати винним ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 259 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Посилається на те, що суд не в повному обсязі врахував характеристику особи обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення аналогічного злочину і дані злочини вчинив в період відбування іспитового строку.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що 21 березня 2014 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля міської лікарні № 16 по вул. Героїв Сталінграду у м. Дніпропетровську, достовірно знаючи про неправдивість свого повідомлення, діючи умисно, повторно здійснив дзвінок зі свого мобільного телефону на телефон за номером «102» та повідомив про підготовку вибуху у приміщенні міської лікарні №16, розташованої по вул. Героїв Сталінграду, 19 у м. Дніпропетровську, тобто умисно розповсюдив свідомо неправдиву інформацію про загрозу безпеки громадян.

23 квітня 2014 року приблизно о 21 годині 40 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи на зупинці громадського транспорту ДК «Шинник» по вул. Героїв Сталінграду у м. Дніпропетровську, завідомо знаючи про неправдивість свого повідомлення, повторно з використанням свого мобільного телефону повідомив на телефон оператора «102» про підготовку вибуху маршрутного таксі № 55, яке знаходиться біля зупинки громадського транспорту ДК "Шиннік", розташованого по вул. Героїв Сталінграду, 118-а у м. Дніпропетровську.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав свою скаргу, доводи захисника ОСОБА_2 щодо задоволення скарги обвинуваченого та звільнення його від покарання через наявність у нього хвороби, що перешкоджає відбуванню покарання, думку прокурора Заворотної О.В., яка вважала вирок суду законним та обгрунтованим, а призначене ОСОБА_1 покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.404 КПК в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнавав себе винним у вчиненні злочинних дій, за які його засуджено, та розповів за яких обставин і з яких причин він за своєю ініціативою повідомив вигадані відомості про вчинення загально небезпечних злочинів і загрозу безпеці громадян, а також пошкодження об'єктів власності.

Ці визнання обвинуваченого підтверджуються дослідженими в суді доказами: даними протоколів огляду місця події та актів перевірки об'єктів від 21 березня 2014 року і 23 квітня 2014 року, відповідно до яких на момент огляду вибухонебезпечних предметів не виявлено, даними огляду належного ОСОБА_1 мобільного телефону, з якого він здійснював дзвінки на телефон оператора за номером «102» та повідомив про закладення вибухових пристріїв в зазначених у вироку об'єктах.

Факт здійснення дзвінків зі свого мобільного телефону на телефон оператора за номером «102» та повідомлення про вигадані відомості щодо закладеного вибухового пристрою в зазначених у вироку об'єктах 21 березня і 23 квітня 2014 року ОСОБА_1 не заперечував і в суді апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду скарг обвинуваченого та прокурора.

Дії ОСОБА_1 за частиною 2 ст.259 КК України кваліфіковані правильно і по суті не оскаржуються в апеляційній скарзі обвинуваченого.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли потягнути скасування судового рішення, не встановлено.

Кримінальне провадження судом першої інстанції розглянуто повно і об'єктивно. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що при призначенні йому покарання суд не в повній мірі врахував пом'якшуючих обставин, а тому необгрунтовано призначив йому суворе покарання, не заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 КК та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (пункт 10), у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Під час розгляду кримінального провадження достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_1 статті 75 КК або штрафу судом не встановлено і в апеляційній скарзі обвинуваченого також не наведено.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчинених правопорушень, дані про його особу, а також усі обставини провадження.

З огляду на матеріали кримінального провадження ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення підготовки про загрозу безпеці громадян та іншими тяжкими наслідками. Так, вироком суду від 10 грудня 2013 року його було засуджено за ч. 2 ст. 259 КК до 2 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування зазначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки. ОСОБА_1 нове кримінальне правопорушення учинив протягом іспитового строку, у зв'язку з тим суд правильно призначив обвинуваченому покарання за сукупністю вироків за правилами, передбаченими ст. 71 КК України.

За таких обставин призначене судом покарання ОСОБА_1 за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і підстав вважати його надмірно суворим немає.

Не можуть бути підставою для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК і дані про наявність у обвинуваченого захворювань відповідно до даних МСЧ ДСІЗО. Проте незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, внаслідок чого його визнано інвалідом 2 групи, не є перешкодою для відбування ним покарання, як про це стверджували ОСОБА_1 та його захисник.

Відповідно до ст. 84 КК звільнення засуджених осіб від покарання за хворобою відбувається вже на стадії виконання вироку, який набрав чинності, а не під час вирішення судом питання про призначення покарання винній особі, при цьому наявність тяжкого захворювання визначається спеціальною медичною комісією. З цих підстав клопотання обвинуваченого про звільнення від покарання через наявність у нього тяжкої хвороби, як і доводи його захисника з цього приводу, є передчасними і необгрунтованими. А тому клопотання щодо звільнення його від покарання є необгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

На судові рішення першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_1 може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим Москаленським О.М., який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

____ _____ ______

Крот С.І. Косенко Л.М. Кір'як А.В.