Ухвала суду № 41977223, 16.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р. Справа № 149266/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на окрему ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року у справі за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Верест» про нарахування та сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест» податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. - основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції, -

ВСТАНОВИЛА :

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до суду з адміністративним позовом до ТзОВ «Верест» в якому просить прийняти рішення про сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест» податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. - основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції. До початку судового розгляду справи представником позивача було змінено позовні вимоги. В змінених позовних вимогах Тернопільська ОДШ просить прийняти рішення про нарахування та сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест» податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. - основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення виїзної планової перевірки ТзОВ «Верест» було встановлено, що підприємство здійснювало реалізацію м'яса та м'ясопродуктів за цінам нижче придбання.

Крім того, податковий орган зазначив, що відповідно до вимог абз.Гп.1.26 ст.1 Закону України «Про податок на прибуток» ТзОВ «Верест» є юридичною особою, яка здійснює контроль над ТзОВ «Агровіта ЛТД» через безпосереднє володіння часткою статутного фонду більше ніж 20 відсотків платника податку ТзОВ «Агровіта ЛТД», посадовими особами ТзОВ «Верест», а саме Чорним М.М., уповноваженим здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а тому такі особи як ТзОВ «Агровіта ЛТД» та ТзОВ «Верест» є пов'язаними. Операції, що здійснюються за договором, укладеним між пов'язаними особами, відносяться до операцій особливого виду. Згідно з пп. 7.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. При проведенні перевірки Тернопільською ОДПІ керівнику ТзОВ «Верест» вручено лист від 14.10.2010р. №58748/7/23-420 щодо обґрунтування ціни на реалізовану продукцію, в т.ч. пов'язаним особам. Однак, будь-яких письмових пояснень щодо обґрунтування цін на продукцію посадові особи ТзОВ «Верест» не надавали. Тернопільська ОДПІ зазначила, що оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. за результатами проведеної перевірки складено акт від 16.02.2011 р. № 403/23-420/30588455 та винесено податкове повідомлення-рішення від 04.03.2011р. №0000142304/0, яким визначено податкове зобов'язання ТзОВ «Верест» з ПДВ в розмірі 38172,50 грн. в т.ч. 30538,00 грн. основного платежу та 7634,50 грн. штрафних санкцій. Відповідно до п.2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735) (далі по тексту - порядок №985) у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

З врахуванням вищенаведеного, представник позивача вважає, що висновки викладені в акті перевірки є правомірними та такими, що ґрунтуються на чинному законодавстві України, тому просить винести рішення про нарахування та сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест» податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. - основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції.

Оскаржуваною окремою ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року зобов'язано направити окрему ухвалу в Державну податкову адміністрацію України. Ужити відповідних заходів з метою недопущення порушень вимог пункту 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України. Повідомити Тернопільський окружний адміністративний суд про вжиті заходи до 10 листопада 2011 року.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену окрему ухвалу скасувати, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що станом на сьогоднішній день залишається чинним п.1.20 ст.1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р., а відповідно, до п.п.1.20.10 зазначеної норми донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Пунктом 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України, який є теж спеціальною нормою, а тому пріоритетною, чітко визначено, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Таким чином вважаємо, що суд першої інстанції при винесені окремої ухвали прийшов до хибного висновку, що відсутність законних підстав Тернопільської ОДПІ для звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки пунктом 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України податковим органам надано право визначення податкових зобов'язань з застосуванням звичайних цін відповідно до п.п.1.20.10 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а п.п. 20.1.38 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України, надано право податковим органам звертатися до суду щодо нарахування га сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Постановляючи окрему хвалу суд першої інстанції виходив з того, що розглядаючи скаргу ТОВ «Верест» на податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 04.03.2011р. №0000142304/0, ДПА в Тернопільській області прийняла неправомірне рішення яким фактично задовольнила скаргу платника податків та встановила, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним і рекомендувала Тернопільській ОДПІ звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань та від'ємного значення з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін. Таке рішення в свою чергу призвело до неправомірного звернення Тернопільської ОДПІ до адміністративного суду з позовом про нарахування та сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Тернопільська ОДПІ не мала законних підстав звернення до суду з адміністративним позовом про нарахування сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест» податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. - основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції, а тому суд прийшов до переконання, про відмову в задоволенні позовних вимог.

З метою недопущення таких порушень надалі, суд вважає, що Державній податковій адміністрації України необхідно вжити заходів щодо недопущення в майбутньому таких порушень шляхом надання відповідних роз'яснень ДПА в Тернопільській області з приводу застосування положень абзацу 3 п. 2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

В ході судового розгляду адміністративної справи за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до ТзОВ «Верест» про нарахування та сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест» податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. - основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції, судом встановлено ряд порушень вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зі сторони ДПА в Тернопільській області та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, які виразились в наступному:

Відповідно до абзацу 3 п. 2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735) (далі по тексту - порядок №985) у разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми за формами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Пунктом 1.1 Порядку № 985 визначено, що цей Порядок розроблено відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби надано право визначати суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. З наведеного вбачається , що Прядок №985 розроблено у відповідності та на виконання норм Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, а тому його положення не можуть суперечити вимогам Податкового кодексу України.

Статтею 60 Податкового кодексу України та розділом 5 Порядку 985 визначене порядок відкликання податкового повідомлення-рішення. Дані норми містять вичерпний перелік підстав, коли податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними. Серед даного переліку, який не підлягає розширеному тлумаченню, відсутня така підстава для відкликання податкового повідомлення-рішення як розпочата платником податків процедура оскарження податкового повідомлення-рішення про здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Правове регулювання порядку прийняття податкового повідомлення-рішення при застосуванні звичайної ціни регламентовано п.39.15 ст.39 ПК України. Так, відповідно до абзацу 3 вищезгаданої норми ПК України, у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. Аналогічне положення закріплено в абзаці 3 п.2.3 Порядку № 985. Разом з тим, відповідно до п.1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України стаття 39 Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

З врахуванням цього, суд вважає, що не підлягає до застосування також і положення абзацу 3 п.2.3 Порядку № 985, який як зазначалось раніше, прийнятий на виконання Податкового кодексу України та не може йому суперечити. Застосування даного пункту Порядку №985 буде можливим тільки після набрання чинності ст.39 ПК України.

Також судом не приймаються до уваги посилання Тернопільської ОДП1 в адміністративному позові на п.п. 20.1.38 п.20.1 ст, 20 Податкового кодексу України, яким регламентовано право податкового органу звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від»ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін, оскільки норма п.1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України є спеціальною (а тому - пріоритетною) по відношенню до норми п.п. 20.1.38 п.20.1 ст. 20 даного законодавчого акту, а тому таке право податковий орган може реалізовувати тільки з 1 січня 2013 року.З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розглядаючи скаргу ТОВ «Верест» на податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 04.03.2011р. №0000142304/0, ДПА в Тернопільській області прийняла неправомірне рішення яким фактично задоволила скаргу платника податків та встановила, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним і рекомендувала Тернопільській ОДПІ звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань та від'ємного значення з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін. Таке рішення в свою чергу призвело до неправомірного звернення Тернопільської ОДПІ до адміністративного суду з позовом про нарахування та сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість.Таким чином, суд приходить до висновку, що Тернопільська ОДПІ не мала законних підстав звернення до суду з адміністративним позовом про нарахування сплату товариством з обмеженою відповідальністю «Верест» податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 38 172, 50 грн., в тому числі 30 538 грн. - основний платіж та 7 634, 50 грн. штрафні санкції, а тому суд прийшов до переконання, про відмову в задоволенні позовних вимог.

З метою недопущення таких порушень надалі, суд вважає, що Державній податковій адміністрації України необхідно вжити заходів щодо недопущення в майбутньому таких порушень шляхом надання відповідних роз'яснень ДПА в Тернопільській області з приводу застосування положень абзацу 3 п. 2.3 Порядку направлення органами державної податкове: служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 року у справі № 2а-1970/2394/11 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

Д.М. Старунський