Постанова № 41976701, 16.12.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16 грудня 2014 року

(10 год. 20 хв.)

Справа № 808/8251/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Киселя Р.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення податкового боргу.

21.11.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - позивач) до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (далі – відповідач), в якому позивач просить: стягнути з рахунків відповідача у банках, які його обслуговують, заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 2755018,00 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 2755018,00 грн. Борг виник внаслідок несплати підприємством узгоджених сум податкових зобов’язань, визначених самостійно у податковій звітності.

Ухвалою судді від 24.11.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 16.12.2014.

16.12.2014 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, на позовних вимогах наполягає.

16.12.2014 до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

16.04.2014 від відповідача до суду надійшла заява, відповідно до якої відповідач позов визнає в повному обсязі. Зазначив, що сума боргу виникла у зв’язку з відсутністю фінансових ресурсів, як державної підтримки так і особистих коштів підприємства, отриманих від реалізації вугільної продукції.

16.04.2014 від відповідача до суду надійшла заява, відповідно до якої відповідач просив розстрочити виконання постанови суду про стягнення коштів за податковим боргом на суму 2755018,00 грн. строком на 5 років з 01.01.2015 по 01.01.2020 зі стягненням заборгованості по 45916,97 грн. щомісячно та 45916,77 грн. в останній місяць строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.

Враховуючи неприбуття у судове засідання представників сторін, суд на підставі вимог ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач 10.04.2006 зареєстрований в якості юридичної особи.

За результатами проведення господарської діяльності відповідачем була подана до позивача податкова декларація за травень 2014 року з податку на додану вартість від 20.06.2014 №9035620904, відповідно до якої відповідачем самостійно були визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2755018,00 грн.

Згідно даних облікової картки відповідача та розрахунку заборгованості станом на 31.10.2014 податковий борг відповідача з податку на додану вартість складає 2755018,00 грн.

Вищезазначена суми грошових зобов’язань відповідачем не була сплачена.

21.12.2009 податковим органом була сформована перша податкова вимога №1/62/6330, яка визначала суму податкового боргу відповідача у розмірі 157114,92 грн. та друга податкова вимога ввід 25.01.2010 №2/3/169, яка визначала суму податкового боргу відповідача у розмірі 2626696,22 грн. Вказані податкові вимоги були отримані відповідачем.

Всі вищенаведені обставини сторонами визнаються.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податку зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зазначені строки нараховані податкові зобов’язання не сплачено, тому згідно п.п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, це є податковим боргом; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що позивач направив боржнику першу податкову вимогу від 21.12.2009 №1/62/6330 та другу податкову вимогу 25.01.2010 №2/3/169, які були отримані відповідачем.

Пунктом 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України визначені обставини за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною.

Відповідач не надав заперечень проти вимог заявленого позову, тому у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові вимоги відкликаними, крім того, наданою позивачем обліковою карткою відповідача підтверджується, що податковий борг повністю не погашений. Відтак, податкові вимоги позивача є чинними.

Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та ним не оскаржені, згідно даних облікової картки відповідача.

Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування вимог позивача, тому, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 71 КАС України, суд доходить висновку про наявність необхідної сукупності обставин, які дають підставу для висновку щодо правомірності заявленого позову.

Враховуючи вище викладене, та з урахуванням того, що відповідач позов визнає, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, вказана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Вирішуючи клопотання відповідача про розстрочення виконання постанови суду про стягнення коштів за податковим боргом на суму 2755018,00 грн. строком на 5 років з 01.01.2015 по 01.01.2020, суд виходить з наступного.

Згідно зі ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Суд зазначає, що за приписами ст. 263 КАС України відстрочення або розстрочення виконання судового рішення може застосовуватися судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). При цьому суд з наданих сторонами доказів має встановити наявність таких обставин.

В обґрунтування необхідності розстрочення виконання судового рішення відповідач посилається на тяжке фінансове-економічне становище підприємства. Фінансовий стан підприємства нестабільний, фінансово залежний від бюджетного фінансування, є значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю. Має місце зростання собівартості товарної вугільної продукції, зменшення придатності основних засобів. Отримані доходи не покривають витрати, що призвело до збиткової діяльності. Крім того, на нестабільний фінансовий стан підприємства впливає: проведення тривалий час військових дій на території Донецької області, що призвело до дефіциту коштів на поточну діяльність, значного зниження матеріальних витрат на забезпечення виробничого циклу; зріст цін на товари, роботи, послуги, споживані в процесі виробництва. Зазначив, що рухоме та нерухоме майно підприємства знаходиться у податковій заставі, що значно ускладнює виконання постанови суду, оскільки виключає можливість вільного розпорядження належним підприємству майном. рухоме та нерухоме майно підприємства знаходиться у податковій заставі, що значно ускладнює виконання постанови суду, оскільки виключає можливість вільного розпорядження належним підприємству майном.

На підтвердження зазначених доводів відповідач надав до суду: копію аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства за 9 місяців 2014 року; копію балансу підприємства на 30.09.2014; копію Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2014 року; копію аналізу фінансових результатів підприємства за 9 місяців 2014 року; копію динаміки обсягів виробництва та реалізації підприємства за 9 місяців 2014 року; копію характеристики дебіторської заборгованості і зобов'язань підприємства за 9 місяців 2014 року; копію довідки про зміни майнового стану підприємства за Ш квартал 2014 року.

З наданих документів вбачається, що відповідач є планово збитковим підприємством, витрати на видобуток вугілля набагато перевищують доходи від реалізації продукції. Крім того, відповідач за результатами роботи за 9 місяців 2014 року одержав збитки від виробництва товарної вугільної продукції у сумі 268,30 млн. грн.., які збільшилися в порівнянні з 9 місяцями 2013 року на 32,8 млн. грн. Також, наданою відповідачем довідкою про заборгованість з заробітної плати станом на 15.12.2014 підтверджується наявність у відповідача заборгованості із заробітної плати на загальну суму 55241,00 грн.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що зазначені документи підтверджують факт складного фінансового становища підприємства та неможливість одноразової сплати суми податкового боргу в розмірі 2755018,00 грн.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що позивач не надав заперечень проти розстрочення виконання рішення суду, для забезпечення сталої роботи відповідача та уникнення ймовірності визнання його неплатоспроможним, суд вважає, що фінансова ситуація яка склалась у відповідача ускладнює виконання судового рішення по цій справі, через що визнає за можливе розстрочити виконання зазначеного судового рішення на 5 років, з щомісячним перерахуванням з січня 2015 року по грудень 2019 року - 45916,97 грн. та за січень 2020 року – 45916,77 грн. на розрахунковий рахунок 31117029700087, код платежу 14010100, отримувач – Маріїнске УК/м. Вугледар, код ЄДРПОУ - 38028736, банк – ГУДКСУ у Донецькій області, МФО - 834016.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 263 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов позовом Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення податкового боргу – задовольнити.

Стягнути з рахунків Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (код ЄДРПОУ 34032208, зареєстроване: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, буд. 4) у банках, що його обслуговують заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 2755018,00 грн. (два мільйони сімсот п’ятдесят п’ять тисяч вісімнадцять гривень 00 коп.) на р/р 31117029700087, код платежу 14010100, отримувач – Маріїнске УК (м. Вугледар), код ЄДРПОУ - 38028736, банк – ГУДКСУ у Донецькій області, МФО - 834016.

Розстрочити виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 по адміністративній справі №808/8251/14 за позовом Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення податкового боргу строком на 5 років, з щомісячним перерахуванням з січня 2015 року по грудень 2019 року - 45916,97 грн. (сорок п’ять тисяч дев’ятсот шістнадцять гривень 97 коп.), за січень 2020 року – 45916,77 грн. (сорок п’ять тисяч дев’ятсот шістнадцять гривень 77 коп.) на розрахунковий рахунок 31117029700087, код платежу 14010100, отримувач – Маріїнске УК (м. Вугледар), код ЄДРПОУ - 38028736, банк – ГУДКСУ у Донецькій області, МФО - 834016.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль