Ухвала суду № 41976385, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2014 р. м. Київ К/800/41363/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Зайцева М.П.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 травня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року

у справі №826/4840/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» (надалі - ТОВ «Проксис»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013р. №0003091610.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.05.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Проксис» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків із ТОВ «Дайманд-Телеком» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 01.03.2013р. №13/16-40/33101280, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.201 ПК України, в результаті чого було занижено ПДВ на загальну суму 9586020,00грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем 19.03.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003091610, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок на додану вартість на загальну суму 11531163,00грн., з яких 1946140грн. штрафні санкції.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем (покупець), з одного боку, та ТОВ «Даймонд Телеком» (виконавець), з іншого боку, було укладено договір поставки №30111 від 03.01.2011р., за п.1.1 - 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах до цього договору. Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити товар, що постачається в його власність, згідно з умовами договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що зобов'язання сторін за договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками коштів (оригінали були досліджені та залучені до матеріалів справи). Податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржений договір сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, судами зазначено, що в матеріалах справи міститься копія постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 25.12.2012р., якою скасовано постанову старшого слідчого з ОВС СВ УСБ України у Київській області від 26.07.2012р. про порушення кримінальної справи №235 відносно ОСОБА_1 (засновника та директора ТОВ «Даймонд Телеком») за ст.205 ч.2 КК України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними у зв'язку з неповним з'ясуванням усіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів і послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

На думку колегії суддів Вищого адміністративних суду України, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Згідно частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, судами не враховано, що докази, на які посилається позивач, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Як визначено у ч.ч.4 та 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Також, судами попередніх інстанції не досліджувались обставини щодо отримання позивачем від ТОВ «Даймонд Телеком» спірного товарів у межах господарської діяльності.

Крім того, в запереченнях на касаційну скаргу позивач посилається про закриття кримінально провадження №32012110030000023 у відношенні службових осіб ТОВ «Проскис» у зв'язку з чим надав до суду касаційної інстанції копію постанови від 31.07.2013р. старшого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києва старшого лейтенанта податкової міліції Яковлєва С.О.

Приймаючи до уваги, що зазначена постанова судами попередніх інстанції не досліджувалась, оскільки була прийнята вже після винесення в даній справі судових рішень, а суд касаційної інстанції відповідно до ст.220 КАС України позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тому судам попередніх інстанції під час нового розгляду справи слід врахувати та надати зазначеній постанові належну правову оцінку.

Слід також зазначити, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 22.04.2013р. (К/800/652/13) у справі №2а-10730/12/2670 касаційну скаргу ТОВ «Даймонд Телеком» задоволена частково, постанову Окружного адміністративного суду від 30.08.2012р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Тому, під час нового розгляду справи судам попередніх інстанції в залежності від встановленого необхідно надати належну правову оцінку даній обставині.

Судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 липня 2013 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ М.П. Зайцев