Постанова № 41973987, 18.12.2014, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 грудня 2014 р. Справа № 820/17416/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (надалі за текстом - ПрАТ "ЛИНІК", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління міністерства доходів та зборів України (надалі за текстом - СДПІ ОВП у м. Луганську МГУ Міндоходів України, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України податкові повідомлення - рішення форми "В4"№ 000174110 про завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 18482020,00 грн.; форми "В1" № 0000154110 про завищення розміру бюджетного відшкодування у сумі 12194451,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 6197225,50 грн. та форми "Р" № 0000134110 збільшеної суми бюджетних зобов'язань по сплаті ПДВ 651832,00 грн. і штрафу в сумі 325916,00 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення № 000174110, № 0000154110, № 0000134110 від 11 квітня 2014 року є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Представник позивача прибув до суду, до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 18.12.2014 року надав заяву про слухання справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання з'явився, до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 18.12.2014 року надав заяву про слухання справи в порядку письмового провадження.

Згідно п.10 ч.1 ст.3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Згідно до ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, на основі наявних доказів.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Суд, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" зареєстровано відділом по ринковим відносинам Лисичанської міської ради 16 грудня 2002 року № 13811050012000009 за адресою: 93113, Луганська область, м. Личисанськ, вул.. Свердлова, 371 оф. 1-а, код 32292929 та перебуває на обліку в СДПІ з ОВП у м. Луганську МРГУ Міндоходів України за № 637 від 24.12.2002 року.

Відповідно до положень п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби проводять перевірки платників податків лише відповідно до того порядку, який встановлено цим Кодексом. Так, у відповідності до положень п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Відповідачем 18.02.2014 року видані направлення № 30, 31 на підставі наказу Спеціалізованої держаної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17.02.2014 року № 76 про проведення виїзної позапланової перевірки, які були своєчасно отримані уповноваженою особою позивача.

У період з 20.02.2013 року по 05.03.2014 року головними державними податковими ревізорами - інспекторами відділу перевірок платників податків управління податкового супроводження підприємств нафтопереробної промисловості, торгівців нафтопродуктами, транспорту та будівництва Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі п.п.781.8 п. 78.1 ст,78 Податкового кодексу України та п.п. 5.3 п. 5, п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам праві на проведення документальної, позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку" відповідно до п.п.200.11 ст. 200 Кодексу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку відображеного у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року, в якому зазначені порушення, а саме: п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту за грудень 2013 р. на суму 19133 852,00 грн.; п. 200.1, п. 200.3 статті 200 Кодексу чим завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2013 року на суму 18482020,00 грн.; п. 200.1, п. 200.2 статті 200 Кодексу занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2013 року на суму 651832,00 грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає перерахуванню до бюджету за грудень 2013 року у розмірі 651832,00 грн.; п. 200.4 ст.200 Кодексу завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад на суму 11523654,00 грн..

З урахуванням уточнюючого розрахунку з ПДВ наданого позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ Міндоходів від 18.02.2014 року № 9007971082 та необхідності перевірки заперечень позивача до акту № 25/28-05-41/32292929 від 13.03.2014р., відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку на підставі направлення № 76 від 01.04.2014 року та наказу № 114 від 31.03.2014 року.

За наслідками проведення якої було складено Акт від 09.04.2014 року № 36/28-05-41/32292929 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" з питань викладених у запереченнях від 21.03.2014 № 130000/100000-0330 (вх. від 27.03.2-14 № 2123/10) до акту документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2013 року від 13.03.2014 № 25/028-05-41/32292929.

У висновках акту перевірки від 09.04.2014 року № 36/28-05-41/32292929 зазначені наступні порушення, а саме: п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту за грудень 2013 р. на суму 19133852,00 грн.; п. 200.1, п. 200.3 статті 200 Кодексу чим завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2013 року на суму 18482020,00 грн.; п. 200.1, п. 200.2 статті 200 Кодексу занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2013 року на суму 651832,00 грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає перерахуванню до бюджету за грудень 2013 року у розмірі 651832,00 грн.; п. 200.4 ст.200 Кодексу завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад на суму 12194451,00 грн..

В подальшому, за результатами проведеної перевірки, податковим органом 11.04.2014 року винесено повідомлення - рішення форми "В4"№ 000174110 про завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 18482020,00 грн.; форми "В1" № 0000154110 про завищення розміру бюджетного відшкодування у сумі 12194451,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 6197225,50 грн. та форми "Р" № 0000134110 збільшеної суми бюджетних зобов'язань по сплаті ПДВ 651832,00 грн. і штрафу в сумі 325916,00 грн..

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 17.04.2014 року податкові повідомлення - рішення оскаржено до Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міндоходів України та 15.05.2014 року до Міністерства доходів і зборів України, однак скарги були залишені без задоволення. Таким чином, завершення процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень завершилося отриманням позивачем листа Міністерства доходів і зборів України № 11065/6/99-99-10-01-15 від 20.06.2014 року з відмовою у задоволенні вимог ПрАТ «ЛИНІК».

Судом встановлено, що у відповідності з поданими ПрАТ "ЛИНІК" податковими деклараціями з ПДВ за грудень 2013 року від 20.01.2014 року № 9088291629 та додатками наданими до декларації, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 18482020,00 грн. Перевіркою показників, відображених в рядках 1 - 9 Декларації за грудень 2013 року встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, місце постачання яких визначено на митній території України, операції які звільнені від оподаткування. Протягом грудня 2013 року реалізації нафтопродуктів ПрАТ "ЛИНІК" не здійснювало. Підприємство надавало послуги з оренди приміщення, обладнання, автотранспорту, водопостачання, електроенергії, теплоенергії та інші послуги не пов'язані з основним видом діяльності ПрАТ «ЛИНІК».

За період, який підлягав перевірці було встановлено, з березня 2012 року завод зупинив виробництво нафтопродуктів у зв'язку з нерентабельністю виробництва. Обсяги реалізації у грудні 2013 року на ПрАТ "ЛИНІК" практично відсутні. Так, загальний обсяг постачання склав 2100501,00 грн., що на 344452,00 грн. менше ніж у грудні 2012 року.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ (грудень 2013р.) є: перевищення на 92242050,00 грн. обсягів придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) над обсягами реалізації на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів.

Основним видом діяльності ПрАТ "ЛИНІК" згідно Довідки АБ №684049 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Управлінням статистики у місті Лисичанську 04.04.2013 року є 19.20 - виробництво продуктів нафтоперероблення. Технологічні установки, де відбуваються технологічні процеси, великотоннажні, насищеині обладнанням (апарати колонного' типу, реактори, ємкості, резервуари), механізмами (насоси, компресори, транспортні засоби та вантажопідйомні пристрої та інші), утримують в своїх системах значну кількість горючих, легко запалювальних, вибухонебезпечних рідини та газів.

Листом від 12.06.2012 року № Д011471, ПрАТ "ЛИНІК" повідомлено, що відповідно до рішення Наглядової ради ПрАТ "ЛИНІК" від 01.03.2012 року діяльність ПрАТ "ЛИНІК" з виробництва нафтопродуктів зупинена на період проведення позапланового ремонту. У зв'язку з чим обсяги реалізації нафтопродуктів відсутні, але лишилися витрати підприємства пов'язані з придбанням електроенергії, природного газу, пожежної охорони та інші, які і формують податковий кредит.

З метою підтримки обладнання в робочому стані, здійснення ремонту власними силами та сторонніми організаціями, для поповнення оборотних коштів, та для фінансування господарської діяльності підприємство отримує кредити та зворотню фінансову допомогу, а саме відповідно договору від 21.02.2013 року № 21/02/13, згідно якого ТNК SН Іпvеstmеns Limited надає ПрАТ "ЛИНІК" кошти для поповнення оборотних коштів та для фінансування господарської діяльності у розмірі 70000000,00 доларів США. Відсоткова ставка за користування Позикою встановлюється у ЛІБОР плюс Маржа 1,5%. Позика надається частинами шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника. Позика надається терміном не більше 3-х років до 21.02.2016р. з можливістю дострокового погашення.

Усі платежі на користь ТNК SН Іпvеstmеns Limited згідно Договору здійснюються Позичальником у доларах США. У періоді що перевірявся, кошти на загальну суму 164756559,77 грн. по договорам займу підприємством ПрАТ "ЛИНІК" отримувались згідно платіжних доручень, а саме: від 09.12.2013р. № 100020446 у сумі 40363051,40 грн., від 18.12.2013р. № 100021788 у сумі 24819423,99 грн., від 26.12.2013р. № 100022437 у сумі 20590039,94 грн., від 27.12.2013р. № 100022439 у сумі 47566343,00 грн., від 27.12.2013р. № 100022438 у сумі 31417701,44 грн..

Відповідно умов вищевказаного Договору вбачається, що за рахунок отриманих кредитів та фінансової допомоги ПрАТ "ЛИНІК" поповнює власні оборотні кошти, в результаті чого сплачує за отримані товари (роботи, послуги) та формує податковий кредит, без наявної на те розумної економічної причини (ділової мети), що складає передумови в подальшому декларувати від'ємне значення з ПДВ та відповідно бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, за рахунок яких в майбутньому буде погашено отриману фінансову допомогу та отримані кредити.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Кодексі. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Проте відповідно п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Якщо ж діяльність підприємства не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

Слід зазначити, що з діяльності роботи ПрАТ "ЛИНІК" вбачається відсутність наміру в роботі підприємства на отримання економічного ефекту від господарської діяльності. Оскільки ПрАТ "ЛИНІК" за рахунок отриманих кредитних коштів здійснює операції з придбання товарів (робіт, послуг), які призводять до збільшення податкового кредиту без наміру отримання доходу в результаті господарської діяльності підприємства.

Тобто, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника податків та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Позивач зазначає, що ПрАТ "ЛИНІК" не зменшує свої витрати, у зв'язку з зупинкою виробництва та реалізації нафтопродуктів, а навіть залучає кредитні кошти для сплати постачальникам товарів, в результаті чого збільшує витрати та податковий кредит підприємства, за рахунок якого формується бюджетне відшкодування ПДВ, за рахунок якого і буде погашено отримані кредити та фінансова допомога підприємству. Таким чином головною метою ПрАТ "ЛИНІК" є отримання податкової вигоди зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну господарську діяльність. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ на думку податкового органу - відповідача.

До складу податкового кредиту грудня 2013 року з урахуванням уточнюючого розрахунку з ПДВ наданого до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ Міндоходів від 18.02.2014 № 9007971082 включено обсяг придбання товарів (робіт, послуг), відображений у рядку 10.1 декларації з ПДВ за грудень 2013 р. у сумі 94111720,00 грн., крім того сума ПДВ 18822344,00 грн., сума податкового кредиту у рядку 17 декларації складає - 19225406,00 грн..

Судом встановлено, що основними постачальниками ПрАТ "ЛИНІК" у грудні 2013 року були Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до укладеного договору від 24.12.2012 року № ЛНП2013-ПР про природний газ ввезений на митну територію України, транспортування природного газу, ТОВ "Інспекторат Україна" відповідно до укладених договорів від 29.08.2011 року №937ОР, від 30.06.2011 року №100 про відбір та доставку проб нафтопродуктів, надання послуг по контролю якості, ТОВ "ТНК ВР Коммерс" відповідно до укладених договорів від 01.01.2013 року № 0001ПЦ, від 31.08.2012 року, ТОВ "Тара Маркет" відповідно до укладеного договору № 020203-0261 від 04.07.2013 року, Іноземне підприємство "Хоневел Україна" відповідно до укладених догорів UEI-131/13 від 15.11.2013 року, UEI-128/13 від 01.10.2013, UEI-138/13 від 06.12.2013 року, Завод сталевих труб відповідно до укладених договорів № 020101-0602 від 21.11.2013 року, № 020201-0358 від 16.09.2013, ДП "Лисичанське СУ№10" відповідно до укладених договорів від 06.09.2013 року №020201-0573 та від 17.09.2013 року № 020201-0376 про виконання капітального ремонту.

Згідно декларації з ПДВ за грудень 2013 року, реєстру отриманих податкових накладних та первинних документів наданих в ході перевірки встановлено, що ПрАТ "ЛИНІК" було сформовано податковий кредит за рахунок взаємовідносин з постачальниками, які надавали послуги з ремонту технічного обладнання, споруджень та технічного обслуговування виробничих потужностей на об'єктах ПрАТ "ЛИНІК", які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Також, для виконання ремонтів та послуг з технічного обслуговування виробничих потужностей, ПрАТ "ЛИНІК" придбавало матеріали ТМЦ для здійснення вищезазначених робіт та послуг. Оскільки проводити капітальні ремонти та технічне обслуговування виробничих потужностей та споруджень на об'єктах ПрАТ "ЛИНІК" не має розумних економічних причин, відсутні також і підстави для придбання та використання у господарській діяльності придбаних матеріалів (ТМЦ).

Тобто, ПрАТ "ЛИНІК" не має права для формування податкового кредиту за грудень 2013 року за рахунок придбаних матеріалів (ТМЦ) призначених для використання у поточних ремонтних роботах та технологічного обслуговування виробничих потужностей підприємства, оскільки придбані матеріали непов'язані з господарською діяльністю, яку ПрАТ "ЛИНІК" здійснював у грудні 2013 року.

Також згідно умов договору з ТОВ "Інспекторат України" останній здійснює на адресу ПрАТ "ЛИНІК" послуги по контролю якості, доставки та відбору проб нафтопродуктів та нафти. Але ПрАТ "ЛИНІК" зупинив виробництво нафтопродуктів ще у березні 2012 року. Згідно аналізу роботи підприємства придбання нафти та виробництво і реалізації нафтопродуктів у грудні 2013 року не відбувалась. Відповідно до листа ПрАТ "ЛИНІК" від 11.05.213 року № 060200/100000-0007, наданого до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС питання щодо завантаження виробничих потужностей підприємства у 2013 році у стадії розгляду. Таким чином, у ПрАТ "ЛИНІК" відсутні потреби у послугах, які відповідно до вищенаведених договорів надає ТОВ "Інспекторат України" - контроль якості, та відбір проб нафти та нафтопродуктів. У грудні 2013 року реалізації нафтопродуктів не відбувалась, тому операції з надання послуг з відбору проб нафтопродуктів та їх доставки не має економічного обґрунтовування. В наслідок чого, отримані послуги не можуть бути віднесені до операцій у межах господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "ЛИНІК" не дотримано цих вимог, тому завищено податковий кредит грудня 2013 року у розмірі 19133852,00 грн., у зв'язку з тим що придбані ПрАТ "ЛИНІК" у грудні 2013 року товари (роботи, послуги) було використано в операціях, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності підприємства.

До складу податкових зобов'язань ПрАТ "ЛИНІК" за грудень 2013 року було включено суму ПДВ по податковим накладним виписаним контрагентам-орендарям на реалізацію теплоенергії та пару, отриманих за рахунок споживання природного газу на ТЕЦ, згідно договору від 01.01.2013 року №000-1 ИЦ на постачання електричної енергії, укладеного з ТОВ "ТНК - ВР Коммерс", ПрАТ "ЛИНІК" придбавало електроенергію через мережі ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" та до складу податкового кредиту згідно декларації за грудень 2013 року було включено податкові накладні отримані від ТОВ "ТНК-ВР Коммерс". Оприбуткування здійснювалось згідно акту фактичного постачання електричної енергії від 31.03.2013 та факт оплати за вказані послуги підтверджується платіжними дорученнями.

Крім ТОВ "ТНК - ВР Коммерс", постачальником електроенергії та наданням послуг з перетікань електроенергії у березні 2013 року було ТОВ "ЛЕО". Постачання електроенергії та надання послуг з перетікань електроенергії відбувалось згідно договорів від 01.12.2006 року № 100, від 15.01.2009 року № 200, від 01.02.2013 року № 200З, відповідно до умов вищенаведених договорів Постачальник - ТОВ "ЛЕО" продає електричну енергію споживачу - ПрАТ "ЛИНІК" для забезпечення потреб електричних установок споживача.

Судом встановлено, що висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за грудень 2013 року на 19133852,00 грн., завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2013 року на суму 18482020,00 грн. та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2013 року на суму 651832,00 грн., податковим органом зроблено на підставі того, що господарська діяльність ПрАТ "ЛИНІК" у перевіряємому періоді не направлена на отримання доходу, оскільки не здійснює виробництво нафтопродуктів, а лише надає послуги вартісного характеру з оренди приміщень, обладнання, земельної ділянки, вартість придбаних товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим може бути віднесена до податкового кредиту за грудень 2013 року лише в межах господарської діяльності, яку ПрАТ "ЛИНІК" здійснював протягом перевіряємого періоду, тобто в частині послуг, які було перевиставлено та виставлено покупцям послуг за рахунок яких було сформовано податкові зобов'язання з ПДВ (отримано доходи) у грудні 2013 року. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено відсутність підстав для формування податкового кредиту у грудні 2013 року за рахунок придбаних матеріалів та послуг, прямо непов'язаних з господарською діяльністю, яку ПрАТ "ЛИНІК" здійснював у цьому податковому періоді.

Позивач зазначає, що обов'язок щодо підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення стані покладений на позивача приписами "Положення про планово-попереджувальний ремонт технологічного обладнання підприємств нафтоперереробної та нафтохімічної промисловості". Зазначений документ діє в Україні у відповідності до Наказу Міністерства палива та енергетики України №346 від 19.06.2002 року "Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР". Цим Положенням визначена структура та тривалість ремонтних циклів, міжремонтних періодів та простою в ремонті технологічних установок нафтопереробних виробництв. Зокрема, проведення зупиночного капітального ремонту на паливному виробництві нафтопереробних підприємств повинно проводитися не менше, як один раз на два роки. Цим же нормативним документом передбачається проведення обов'язкових поточних беззупиночних ремонтів в період між капітальними ремонтами.

Оскільки останній капітальний ремонт на ПрАТ "ЛИНІК" був проведений в 2010 році, тому запровадження такого ремонту в 2013 році не протирічить структурі та термінам проведення наступного капітального ремонту. Як зазначає позивач, через вихід з ладу обладнання, руйнування частини обладнання, погіршення технічного стану будівель, спливу дозволених термінів експлуатації окремого обладнання, завершення терміну безремонтного пробігу обладнання, подальше продовження випуску нафтопродуктів без проведення обов'язкового (один раз на два роки) капітального ремонту неможливо, зокрема у зв'язку з забороною експлуатації не відремонтованого і не відновленого обладнання Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Луганській області.

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем протягом перевіряємого періоду на підприємстві проводились роботи, пов'язані саме із зупиночним капітальним ремонтом та реконструкцією технологічного обладнання на установках та в цехах з метою підготовки відновлення нафтопереробки, зазначена обставина не заперечувалась представником відповідача в ході розгляду адміністративної справи.

Зазначені обставини підтверджуються актами про виконання робіт типової форми КБ-2в, відомості ресурсів до локальних кошторисів форми № 4а, акти на передавання основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей типової форми № 1, акти на використані під час ремонту матеріалів та повернення залишків типової форми № 03, акти про оприбуткування матеріальних цінностей, отриманих під час розбирання покриття ізоляції типової форми М-35, акти приймання-здачи відремонтованих/реконструйованих та модернізованих об'єктів типової форми № 03-2, довідки про вартість виконаних робіт типової форми № КБ-3, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо на підтвердження факту придбання товарів для проведення ремонту.

Також, зазначені обставини підтверджуються наданими до суду доказами, виконання протягом грудня 2013 року контрагентом ДП ЛСУ №10 (вибірково) капітального ремонту технологічного обладнання: водяного холодильника Х-112 (інв. №6713) установки реформінг2 виробництва №2; ємкості Е-24 блоку ізомеризації бензинової фракції секція 300 виробництва №1; печі П-1 (інв..№19187) блоку ізомеризації бензинової фракції секція 100, виробництва №1; ємкості Е-27 блоку гідро очистки бензинової фракції секції 100,виробництва №1; ресиверу Е-44/2(інв..№536630)блоку ізомеризації, виробництва №1; градирень №1,2,3 та №4 БОВ-№3 виробництва №2; ємкості для зберігання бензинової фракції НК-70С0 (інв..№19196), установки ізомеризації, виробництва №1; ємкостей складування бензинової фракції НК-70С0 Е-21/1, Е-21/2 та Е-21/5 (інв..№19196), установки ізомеризації, виробництва №1; компресорної установки виробництва водороду (інв..№672) тощо з загальним розміром суми податкового кредиту за виконаними роботами та сплаченими сумами склав 768440,25 грн.. Контрагентом ТОВ "Тара Маркет" (вибірково) щодо капітального та поточного ремонту будівель та споруд: службово-побутового корпусу, перекриття головного корпусу ТЕЦ; антикорозійного покриття резервуару Е-150V-2000м.кв; пруда додаткового відстоювання ПДО №3 установки очистки промислових стоків, виробництва №5; залізобетонних конструкцій станції змішання світлих нафтопродуктів, виробництва №4; крівлі будівлі інженерного корпусу №1 цеху №60 (інв. №18026); крівлі будівлі аналізаторної (інв. №18899) установки ЛЧ-24-2000 виробництва №2; будівлі електролізної (інв. № 9238) ТЕЦ; залізобетонних плит перекриття будівлі головного корпусу ТЕЦ-21 за окремими осями та рядами визначеними кошторисом тощо. Загальний розмір суми податкового кредиту за виконаними у грудні роботами та сплаченими сумами склав 510464,46 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 93 Кодексу цивільного захисту України фінансування заходів цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел. Аналогічні норми містить і Положення про Цивільну оборону України, затверджене постановою КМУ від 10.05.94 р. № 299 (далі - Положення № 299 в редакції, яка діяла на час проведення перевірки).

Так, відповідно до п. 3 р. V Положення № 299 заходи цивільної оборони на підприємствах, в установах і організаціях, які перебувають на господарському розрахунку, проводяться за рахунок коштів, що виділяються на загальновиробничі, адміністративно-управлінські та експлуатаційні витрати. Частиною 2 ст. 93 КЦЗУ передбачено, що обсяг фінансування, який виділяється потенційно небезпечними об'єктами та об'єктами підвищеної безпеки для проведення необхідних заходів цивільного захисту, має становити не менше ніж 0,5 відсотка обсягу валового доходу такого об'єкта. Зазначені приписи законодавства є для позивача обов'язковими. До того ж, Позивач включений до переліку суб'єктів господарювання, в яких обов'язково створюється відомча пожежна охорона у відповідності з Постановою КМУ від 05.06.2013 №397 тому укладання договору з загоном пожежної охорони не підлягає сумніву, а позбавлення права на визначення податкового кредиту непереконливим.

Крім того, ПрАТ "ЛИНІК" згідно з нормами Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ідентифікується як об'єкт підвищеної небезпеки (ст. ст. 1, 9 Закону). Так, об'єктом підвищеної небезпеки розуміється об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Безпечна експлуатація таких об'єктів потребує постійних витрат на забезпечення захисту людей та довкілля, утримання засобів попередження та ліквідації аварій у постійній готовності та технічно належному стані. Загальний перелік обов'язків суб'єктів господарювання щодо експлуатації об'єктів підвищеної безпеки викладено в ст. 8 Закону №2245. Оскільки забезпечення заходів цивільного захисту віднесено до обов'язків суб'єкта господарювання, то, такі витрати можуть включатись до складу витрат згідно з пп. 138.12.2 ПКУ як інші витрати господарської діяльності, стосовно яких р. ІІІ ПКУ прямо не встановлено обмежень на віднесення до складу витрат.

Обов'язок щодо підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення стані зобов'язує позивача утримувати певну чисельність персоналу з виплатою йому заробітної плати, дотримання державних стандартів щодо забезпечення персоналу питною водою, належних санітарних умов праці (тепло, електропостачання, санітарні приміщення для зберігання одягу, миття, прання спецодягу, видача молока за шкідливі умови праці тощо), а тому придбання таких послуг має відбуватися незалежно від випуску нафтопродуктів.

З матеріалів справи вбачається, що висновки акту, що містять посилання на відсутність у ПрАТ "ЛИНІК" права на формування податкового кредиту за операціями з придбання питної води, молока, послуг з доставляння працівників ПрАТ "ЛИНІК" на підприємство транспортом, забезпечення будівель та споруд теплоносієм є незмістовним. Зазначені обов'язки передбачені для ПрАТ "ЛИНІК" Колективним договором, невиконання якого тягне для підприємства адміністративну відповідальність та штрафні санкції.

Постановою КМУ № 808 від 28.12.2013 "Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів" затверджено перелік видів та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку діяльність. Відповідно до зазначеної постанови, діяльність ПрАТ "ЛИНІК", пов'язана з нафтопереробкою та віднесена до такої, яка становить підвищену екологічну небезпеку. Обов'язок щодо підтримки в належному стані кореспондує з іншими нормативними та локальними актами.

Зокрема, як зазначав позивач, виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов'язкових регламентних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний поточний ремонт, діагностування та технічна підтримка будівель, вентиляційних комунікацій, електричного, водогосподарчого та каналізаційного господарств, захисних споруд та пристроїв аварійного освітлення, чи то сповіщення про аварії. Такі вимоги регламентуються "Правилами безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів" (ПТБ НП-73) та "Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв".

В ході розгляду справи встановлено, що для проведення періодичних (не менше одного разу протягом двох років) капітальних ремонтів, поточних ремонтів та реконструкцій, регламентних операцій, дотримання державних норм і стандартів підприємство закуповує товарно-матеріальні цінності в одному податковому періоді, а використовує їх в інших, оскільки ремонт або реконструкція може тривати достатньо великий час. Також для проведення аварійних та непередбачуваних робіт позивач вимушений відповідно до існуючих вимог мати резерв запасних частин, запірної арматури, пакувальних матеріалів, приладів, реагентів тощо, які зберігаються певний час у складських приміщеннях на випадок аварій та зупинок. Недотримання цього правила тягне встановлену законодавством відповідальність. Однак, відповідачем не доведено належними доказами того, що закупівля у грудні 2013 товарних цінностей була здійснена без мети використання їх у подальшій господарській діяльності.

Крім того, ПрАТ "ЛИНІК" має власну теплоелектроцентраль, яка виробляє парову та електричну енергію та відповідно до законодавства зобов'язане надавати послуги субабонентам незалежно від того чи виробляються нафтопродукти. Відмова у наданні таких послуг тягне відповідальність за зловживання монопольним становищем, а це потребує придбання сировини (газу, реагентів) для підтримки виробничої діяльності ТЕЦ. Як зазначає позивач. відповідачем безпідставно не враховано, що у ПрАТ "ЛИНІК" існує обов'язок щодо підтримки технологічного обладнання в належному стані для чого в холодний період використовуються теплоносії на більшості установок навіть в період, коли виготовлення нафтопродуктів зупинено. На період ремонту підприємство також використовує пар для технологічних процесів ремонту (пропарювання) технологічних трубопроводів та ємкостей.

З матеріалів справи вбачається, що за даними звіту про рух сировини та нафтопродуктів у позивача станом на кінець 2013 року залишалося на збереженні в міжцехових комунікаціях, технологічних трубопроводах, установках та резервуарах 39,648 тис. тон сировини, нафтопродуктів та їх компонентів. Обов'язковість існування договірних відносин з ТОВ "Інспекторат України" обумовлена приписами "Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" № 271 в частині обов'язкового проведення контролю якості та "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" № 281,якою встановлено обов'язок щомісячного проведення інвентаризацій нафти та нафтопродуктів.

Позивач зазначає, що оскільки на підприємстві не завершені роботи щодо повного звільнення від нафтопродукту, підприємство зобов'язане здійснювати постійний аналітичний контроль середовища в технологічних установках. Такий обов'язок передбачений Технологічними регламентами всіх його установок, що діють на ПрАТ "ЛИНІК", та він забезпечується шляхом визначення місць і періодичності відібрання проб для подальшого проведення іспитів із обов'язковим занесенням результатів до загальної системи аналітичного контролю, що ведеться за допомогою лабораторної інформаційної системи "LIMS".

З акту перевірки вбачається, що кредиторська заборгованість ПрАТ "ЛИНІК" перед ТОВ "Інспекторат Україна" складала станом на 01.12.2013 року в сумі 3 701 766,04 грн; станом на 31.12.2013 - 3 897 719,08 грн. На думку Відповідача зазначені дані начебто підтверджують висновок про штучне завищення посадовими особами ПРАТ «ЛИНІК» податкового кредиту за рахунок послуг наданих ТОВ «Інспекторат Україна», які фактично навіть не були сплачені. Але суд вважає такі висновки помилковими з наступних підстав.

За приписами статті 198.2. Податкового Кодексу України зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що наявність у позивача кредиторської заборгованості за надані, але не сплачені послуги, фактично є відображенням умов пункту 5.3 Договору, яким передбачена відстрочка платежу за фактично надані Виконавцем послуги терміном в 60 днів. Однак, всупереч зазначеним нормам, податковим органом не взято до уваги ті обставини, що до заборгованості станом на 01.12.2013 року в сумі 3701766,04 грн. увійшла заборгованість за послуги, що були надані у жовтні-листопаді 2013 року, а саме: за жовтень 2013 року, договір №100 від 30.06.2011 року на суму 1750000,00 грн. строк сплати 30.12.2013р.; договір № 937Ор від 29.08.2011 року на суму 2836,00 грн. строк сплати 30.12.2013р.; за листопад 2013 року договір №100 від 30.06.2011 року на суму 1945851,04 грн. строк сплати 03.02.2014р.; договір №937 Ор від 29.08.2011 року на суму 3079,00 грн. строк сплати 03.02.2014 року.

Тобто, станом на 01.12.2013 року з загальної суми кредиторської заборгованості ПрАТ "ЛИНІК" перед ТОВ "Інспекторат Україна" строк сплати не настав ні в одному з наведених випадків.

Фактична сплата цієї заборгованості відбулася в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №4648 на суму 1750000,00грн. від 30.12.2013року, №4649 на суму 2836,00 грн. від 30.12.2013 року, №403 на суму 1945851,04 грн. від 03.02.2014 року, №404 на суму 3079,00 грн. від 03.02.2014 року.

Отже, зазначені обставини призвели до безпідставного зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування на суму 1752836,00 грн. за господарськими операціями з цим контрагентом. Крім того, до податкового кредиту грудня 2013 року позивачем включено суму наданих послуг за податковими накладними № 408 від 31.12.2013 року в розмірі 1945851,06 грн. (ПДВ- 324308,51 грн.) та № 413 від 30.12.2013 року на суму 2938,02 грн. (ПДВ 489,67 грн.), однак відповідачем зазначені суми ПДВ не включено до суми податкового кредиту грудня 2013 року.

Позивачем зазначено, що метою укладання договору з НАК "Нафтогаз України" є придбання імпортованого газу для постійної роботи власної теплоелектроцентралі, яка виробляє пару. У подальшому пара, як теплоносій, використовується частково для статутної діяльність з транспортування споживачам за окремими договорами, для чого ПрАТ "ЛИНІК" має відповідну ліцензію, а решта пари використовується для здійснення господарської діяльності пов'язаної з обов'язкового опалення будівель та споруд, обов'язкової підтримки технологічних процесів на діючих виробництвах. Такий господарський обов'язок для позивача передбачений ч. 1 ст. 6, ст..13 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.92 р. № 2694-XII, Постановою КМУ № 994 від 27.06.2003.

Договір укладений з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом ТОВ "РН-Коммерс" для забезпечення статутної діяльності з транспортування та постачання електричної енергії, здійснення господарської діяльності пов'язаної з освітленням будівель та споруд, роботою сигнальних та аварійних систем сповіщення, освітлення території в нічних час, обов'язкової підтримки технологічних процесів на діючих виробництвах та проведення ремонтних робіт. Такий обов'язок передбачений ч. 1 ст. 6, ст.13 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.92 р. № 2694-XII, ст. 509,625 ЦК України.

Постановою КМУ № 994 від 27.06.2003 передбачено право суб'єкта господарської діяльності на витрати, щодо приведення у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці зокрема і щодо діючого технологічного та іншого виробничого обладнання, систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів, аварійних виходів тощо, систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на відкритому повітрі - споруд для обігрівання працівників та укриття від сонячних променів і атмосферних опадів.

Крім того, для забезпечення постійних виробничих процесів, що не залежать від того чи здійснюється ним чи ні в цей податковий період основний вид його господарської діяльності, в роботі повинні залишатися насосні станції, що подають воду для роботи ТЕЦ, для поповнення пожежних водоймищ та на випадок гасіння пожеж, а також для подачі питної води для забезпечення санітарно-побутових умов технологічного персоналу на установках та в цехах, в приміщеннях інженерних корпусів, де розташовані адміністративний персонал та для освітлення в нічний час місць пересування та перебування персоналу. Незабезпечення належним освітленням може привести до випадків травмування персоналу, та як наслідок, притягнення посадових осіб до відповідальності. Для всіх цих цілей підприємство закуповувало електричну енергію та включило до податкового кредиту грудня 2013 року 1194713,36 грн. сплаченого в загальній вартості електричної енергії 1 та 2 класу на суму 6035670,41 грн. Додатково надається акт про фактичну поставку електричної енергії та протокол узгодження вартості та об'єму постачання електричної енергії в грудні 2013 року, довідку про розподіл електричної енергії за цехами та службами підприємства за даними "АСКУЄ" (автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії). Отже, ділова мета придбання електричної енергії полягала в забезпеченні ведення господарського процесу в період зупинки виробництва з випуску нафтопродуктів та необхідністю дотримання санітарних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем товари у ТОВ "Схід Інвест Сталь", ДП "Донтехобладнання", ПП "Укрметіз", ТОВ "Схід Інвест", ТОВ "Приват Капітал", ТОВ "Харківмаш-Трейд" були у подальшому використані для капітального ремонту технологічного обладнання, будівель та споруд, які належать позивачу.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Право підприємців самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, охоплюється поняттям свободи підприємницької діяльності, яка гарантована статтею 42 Конституції України.

При цьому, свобода підприємницької діяльності може обмежуватися лише у прямо передбачених законом випадках шляхом встановлення заборони здійснювати підприємництво у певних видах господарської діяльності та визначення видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що кожен суб'єкт господарювання має право вільно обирати види господарської діяльності для здійснення підприємництва, враховуючи встановлені законами вимоги та заборони.

Однією із найважливіших ознак підприємництва є здійснення господарської діяльності на власний ризик, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов'язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності.

Види господарської діяльності, які здійснює ПрАТ "ЛИНІК", визначені Статутом, також Статутом передбачене здійснення як господарської діяльності, яка підлягає обов'язковому ліцензуванню, відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», так й інших видів господарської діяльності.

Слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати виключно той вид господарської діяльності, який визначений ним в установчих документах як основний. У зв'язку з цим, право суб'єкта господарювання на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідне право на отримання бюджетного відшкодування, не може обумовлюватися, а тим більше обмежуватися обов'язком здійснення таким суб'єктом виключно основного виду господарської діяльності.

Крім того, здійснення платником податків необхідних господарських операцій, які є об'єктами оподаткування податку на додану вартість, та реалізація свого права на податковий кредит та бюджетне відшкодування, є законним правом платника податків та він не може бути позбавлений такого права з мотивів обов'язковості отримання доходу від ведення основного виду господарської діяльності. Податковий кодекс такої вимоги не містить.

За свою сутністю податок на додану вартість - це непрямий податок, який є частиною новоствореної вартості товарів (робіт, послуг), яка формується на кожному етапі виробництва, обігу та включається до ціни товару і сплачується кінцевим споживачем. ПДВ представляє собою податок на внутрішнє споживання продукції, являючи при цьому надбавку до ціни товарів (робіт, послуг), які споживаються на митній території України.

Сутність ПДВ полягає у сплаті податку продавцем (виробником, постачальником) товарів, робіт, послуг з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт, послуг) до стадії реалізації їх. Додана вартість створюється в процесі всього циклу виробництва і обігу товарів, починаючи із стадії виготовлення їх і закінчуючи реалізацією кінцевому споживачеві. Відповідно податок сплачується на кожній стадії виробництва та обігу. Продавець включає податок на додану вартість у вартість товарів та наданих послуг. Але й сам він сплачує ПДВ за придбані ним товари (роботи, послуги).

Таким чином, суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб'єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування для податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При цьому, оподатковуються за відповідною ставкою усі операції, перелічені у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу, крім тих, що не є об'єктом оподаткування, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовуються нульова ставка.

Таким чином, усі господарські операції щодо постачання товарів та послуг, крім виключень, встановлених Податковим кодексом України, є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

За приписами пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Системний аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України свідчить про те, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Позивач зазначає, що капітальний ремонт технологічного обладнання, будівель, технологічних споруд, їх утримання в належному санітарному та технічному стані, витрати на щоденні регламентні роботи, забезпечення працівників підприємства необхідними умовами праці - є складовою виробничого процесу із підготовки до випуску та власне випуску нафтопродуктів. Тому, придбання товарів та послуг для цих цілей відбувається в межах такої господарської діяльності платника податку на додану вартість, а тому дає право на формування податкового кредиту. Суд не погоджується з висновками акту в частині здійснених у грудні 2013 року господарських операцій поза межами господарської діяльності позивача, оскільки як вбачається з наданих первинних документів, такі операції здійснювалися саме у цехах та на установках, що належать позивачеві, в межах зупиночного капітального ремонту, або пов'язані з поточними витратами на ведення його господарської діяльності, визначеної Статутом.

Враховуючи наведене, висновок відповідача, згідно з яким ПрАТ "ЛИНІК" не має права на бюджетне відшкодування, оскільки ним сформований податковий кредит за господарськими операціями, які не пов'язані з основною господарською діяльністю, є необгрунтованим.

Щодо посилань представників відповідача щодо операцій, які здійснені ПрАТ «ЛИНІК», не є господарськими, оскільки відсутня у кожній господарській операції економічна мета - отримання прибутку, судом також визнаються незмістовними, з огляду на таке.

Нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку, яка поширюється також на кваліфікацію господарських операцій для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідний податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За приписами Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку. При цьому, судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Крім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов'язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

Наведена правова позиція підтверджується ухвалою ВАСУ від 29.07.2013 у справі № К/800/17880/13та сформованою правовою позицією, викладеною у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб'єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, зважаючи на необґрунтованість та непереконливість наданих відповідачем пояснень та заперечень проти адміністративного позову, суду зазначає про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Щодо заяви позивача про відновлення строку на подачу позову, то суд виходить з наступного. Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАСУ передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 КАСУ, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 КАСУ (лист Вищого адміністративного суду України № 203/11/13-11 від 10.02.2011 р.).

Пунктом 56.18 статті 56 ПКУ передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Статтею ж 102 ПКУ передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

Згідно пункту 56.21 статті 56 ПКУ у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням викладеного, як визначено у листі Вищого адміністративного суду України № 1935/11/13-11 від 01.11.2011 року, при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

Передбачений пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строк (1095 днів) обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження, а тому підстави для поновлення строку подачи позову відсутні, оскільки позивач звернувся з позовною заявою ще до спливу строку для оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення форми "В4" № 000174110 про завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 18482020,00 грн.; форми "В1" № 0000154110 про завищення розміру бюджетного відшкодування у сумі 12194451,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 6197225,50 грн. та форми "Р" № 0000134110 збільшеної суми бюджетних зобов'язань по сплаті ПДВ 651832,00 грн. і штрафу в сумі 325916,00 грн., винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, оф. 1-а, код ЄДРПОУ 32292929) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Супрун Ю.О.