Постанова № 41973496, 15.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року №810/3034/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Пустовойтова О.М. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області визнання протиправними дій, скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області щодо винесення постанови про накладення штрафних санкцій №б/н, дата не вказана в сумі 3825,00 грн., про скасування рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №б/н, дата не вказана; про скасування рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №000002 від 16 січня 2014 року; скасування постанови № б/н, дата не вказана про накладення штрафних санкцій на ТОВ «Технополіс-1» в сумі 3825,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на протиправність дій посадових осіб інспекції під час здійснення перевірки, оскільки підставою для перевірки було необґрунтоване звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва, яке не відповідає вимогам Закону, зокрема не містить визначеного кола питань для перевірки. Позивач також стверджує, що порушення, викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень зазначив, що посадові особи Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області при проведенні перевірки господарських одиниць позивача діяли на підставі та відповідно до вимог Закону. Стверджував, що у ході перевірки встановлено реалізацію позивачем продукції, що не містить або до якої неналежно застосовано Національний знак відповідності. У задоволенні позову просив відмовити.

У судове засідання, призначене на 15 грудня 2014 року представник відповідача не прибув, натомість звернувся із клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, відповідно до статей 5 і 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та відповідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 11 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» проведено перевірку характеристик продукції, що реалізується Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» за адресою: вул. Київська, буд. 316/1, м. Бровари, Київська область.

Перевірка проведена на підставі Згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 3 грудня 2013 року № 5570-2-7/6 (т.1, а.с. 11), направлення на проведення перевірки від 5 грудня 2013 року № 174 (т.1, а.с. 12), що були видані і зв'язку зі зверненням Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26 листопада 2013 року № 405/01-01, від 28 листопада 2013 року № 406/01-01 (т.1, а.с. 13-15).

Результати перевірки оформлено актом від 5 грудня 2013 року №000124 (далі - акт перевірки)(т.1,а.с.16-21).

У ході перевірки відповідачем встановлені порушення ТОВ «Технополіс-1» пунктів 17, 18, 19 і 24 Постанови КМУ №748 від 29 липня 2009 року «Про затвердження Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання», пунктів 7 і 10 Постанови КМУ №1149 від 29 жовтня 2009 року «Про затвердження Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання», що полягають у розповсюдженні продукції на якій відсутній або до якої неналежно застосовано Національний знак відповідності.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято постанову від 20 грудня 2013 року №000105, згідно якої на підставі пунктів 1 і 2 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до ТОВ «Технополіс-1» застосовано штраф у сумі 3825,00 грн. (т.1, а.с. 130).

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафних санкцій позивач, в порядку статті 21 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» звернувся до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів зі скаргою на дії посадових осіб відповідача (т.1, а.с. 47-52).

Листом від 10 квітня 2014 року №2157-2-11/8 Держспоживінспекція України запропонувала позивачу у випадку незгоди з рішеннями і діями підпорядкованих Інспекцій звернутись до суду (т.1, а.с. 54).

Позивач вважає постанову та дії відповідача по винесенню постанови протиправними, у зв'язку з чим звернуся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи вимогу щодо визнання неправомірними дій Інспекції при складанні постанови про накладення штрафних санкцій, суд виходив із наступних міркувань.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів визначаються Законом України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону 1023-XII захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI (далі - Закон № 2735).

Частинами першою та п'ятою статті 10 Закону № 2735-VI передбачено, що ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються Законом № 2735-VI , Законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 2735-VI, органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: 1) планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду; 2) позапланові, в тому числі згідно підпункту «а»: за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 частини першої і підпунктом «а» пункту 2 частини першої цієї статті на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.

Відповідно до частини 5 статті 23 Закону № 2735-VI, перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (надалі - Закон № 877-V).

Згідно частини 6 статті 7 Закону №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що на адресу Держспоживінспекції України надійшло звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів від 26 листопада 2013 року №405/01-01 та від 28 листопада 2013 року №406/01-01, в якому зазначалося про розповсюдження продукції без дотримання вимог, встановлених законодавством.

З метою перевірки обставин, викладених у зверненні Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів надана згода Держспоживінспеції у Київській області на проведення позапланового заходу із здійснення державного контролю від 3 грудня 2013 року №5570-2-7/6 (т.1, а.с. 114).

На виконання згоди, керуючись частиною 1 статті 7 Закону №877-V, Держспоживінспекцією у Київській області прийнятий наказ від 5 грудня 2013 року №283 про проведення позапланової перевірки магазину ТОВ "Технополіс-1» (т.1, а.с. 168). На виконання наказу, відповідачем видане направлення від 5 грудня 2013 року №174 (т.1, а.с. 119) та проведена позапланова перевірка магазину позивача, за результати якої складено акт від 5 грудня 2013 року №000124 (т.1, а.с. 120-122).

Дослідивши порядок проведення відповідачем позапланової перевірки судом не встановлено порушень викладених вимог законодавства, у зв'язку з цим підстав для визнання дій посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області щодо проведення перевірки ТОВ «Технополіс-1» протиправними у суду відсутні.

З приводу тверджень представника позивача щодо відсутності підстав для здійснення позапланового заходу з огляду на не зазначення у зверненні Спілки конкретних порушень законодавства, суд звертає увагу позивача, що зміст звернення містить посилання на порушення прав споживачів на якість та безпеку продукції при реалізації товарів торговельною мережею «Ельдорадо» ТОВ «Технополіс-1», у зв'язку з реалізацією продукції з порушенням встановленого порядку маркування продукції, застосування подвійного маркування, не наданням споживачам на вимогу інформації про правила та умови безпечного використання продукції, реалізацією продукції без нанесення національного знака відповідності.

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №465/2011, Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

З огляду на викладене, суд зазначає, що перевірка позивача була призначена у відповідності з встановленими вимогами законодавства, а коло питань, охоплених позаплановою перевіркою узгоджується із положеннями частини 6 Закону № 877-V.

Перевіряючі були допущені до проведення перевірки, при цьому факт оскарження згоди Держспоживінспекції України від 3 грудня 2013 року №5570-2-7/6 у справі № 826/6626/14 в Окружному адміністративному суді міста Києва не береться судом до уваги в якості доказу протиправності дій відповідача, оскільки оскаржувана позивачем Згода була чинною на момент проведення перевірки і є підставою для її проведення.

Між тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі № 826/6626/14 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2014 року була скасована повністю і в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд звертає увагу позивача, що предметом розгляду у суді може бути питання з приводу правомірності проведення перевірки лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Тому, якщо допуск до проведення перевірки відбувся, і контролюючим органом застосовані штрафні санкції, предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючим органом.

При цьому, дії пов'язані з винесенням постанови про накладення штрафних санкцій є, по суті, виконанням службовими особами Інспекції своїх обов'язків. Таким чином, контролюючий орган встановивши порушення зобов'язаний вичинити заходів з метою його усунення та застосувати передбачені законом санкції, отже дії щодо складання постанови про накладення штрафу не можуть бути визнані протиправними.

Враховуючи, що інших обставин, ніж відсутність правових підстав для проведення позапланової перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва позивачем не наведено, вимоги про визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання правомірності застосування до позивача штрафу відповідно до пунктів 1 і 2 частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», суд виходив із наступного.

Правила застосування і нанесення Національного знака відповідності визначено Технічним регламентом низьковольтного електричного обладнання від 29.10.2009 № 1149 (далі - Технічний регламент № 1149) та Технічним регламентом з електромагнітної сумісності обладнання від 29.07.2009 № 785 (далі - Технічний регламент № 785).

Так, пунктом 1 Технічного регламенту № 1149 встановлено вимоги до низьковольтного електричного обладнання та його введення в обіг або в експлуатацію на ринку України.

Відповідно до пункту 3 Технічного регламенту № 1149 введення в обіг низьковольтного електричного обладнання (далі - електрообладнання) можливе тільки в разі, коли воно не загрожує безпеці людей, свійських тварин або майна за умови належного встановлення, обслуговування та використання за призначенням, для якого воно створене.

Згідно із пунктом 7 Технічного регламенту № 1149 передбачено, що перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений Національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту

Оцінка відповідності електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту проводиться із застосуванням модуля А (внутрішній контроль виробництва), передбаченого Технічним регламентом модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 № 1585.

За цією процедурою виробник або уповноважений представник гарантує і декларує, що електрообладнання відповідає вимогам цього Технічного регламенту.

Відповідно до пункту 13 Технічного регламенту № 1585 виробник або його уповноважений представник наносить маркування Національним знаком відповідності на кожний окремий зразок продукції, який задовольняє застосовуваним вимогам технічного регламенту, та складає декларацію про відповідність з огляду на необхідність ідентифікації продукції, стосовно якої вона складена.

Декларація разом з технічною документацією зберігається протягом 10 років після виготовлення останнього зразка продукції. Копії згаданих документів подаються на запит визначених законодавством органів виконавчої влади для перевірки.

Пункт 10 Технічного регламенту № 1149 передбачає, що Національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Маркування Національним знаком передбачено також у пункту 17 Технічного регламенту № 785, відповідно до якого на апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту було доведено із застосуванням процедури, установленої у пунктах 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься Національний знак відповідності. За нанесення Національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник.

Додатком 4 до Технічного регламенту № 1149 та пунктами 18-19 Технічного регламенту № 785 передбачено, що зображення Національного знака відповідності має відповідати опису, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» (далі - Постанова № 1599).

Відповідно до пунктів 3, 5 Постанови № 1599 у разі підтвердження відповідності продукції призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.

Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Технічними регламентами можуть встановлюватися особливості застосування знака відповідності (пункт 7 Постанови № 1599).

Пунктом 11 Технічного регламенту № 1149 встановлено, що нанесення на електрообладнання будь-якого іншого маркування, здатного ввести в оману щодо значення та форми Національного знака відповідності, забороняється.

Будь-яке інше маркування може бути нанесене на електрообладнання, його пакування, інструкцію або документ, у якому визначені гарантійні зобов'язання, за умови непогіршення видимості та розбірливості Національного знака відповідності.

Відповідно до статті 44 Закону № 2735-VI суб'єкти господарювання за порушення цього Закону несуть згідно з законами України цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 44 Закону № 2735 до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі:

1) розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) розповсюдження продукції, щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів), - у розмірі від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу норм чинного законодавства убачається, що у разі виявлення контролюючим органом фактів реалізації товарів, на яких відсутній Національний знак відповідності, до розповсюджувачів таких товарів застосовуються штрафні санкції.

Як вбачається з позовної заяви та заперечень позивача до Акта перевірки, основні доводи позивача зводяться до того, що Національний знак відповідності містився на упаковці, тарі, супровідній (експлуатаційній) документації до кожної одиниці товару, що відповідає Постанові № 1599.

Водночас, судом встановлено, що Національного знаку відповідності на товарах, перелічених в Акті перевірки не було. Вищевказане порушення було детально відображено в Акті перевірки, який було складено у присутності уповноваженої особи позивача, про що останнім зроблено запис на Акті перевірки.

Суд зауважує, що в даному випадку нанесення Національного знаку відповідності передбачено безпосередньо на товар, оскільки про це прямо вказано у технічних регламентах № 785 та 1149, а Постанова № 1599, якою передбачено опис та правила застосування національного знаку відповідності має загальний характер для всіх видів товарів. Тобто, нанесення Національного знаку відповідності на пакуванням допускається у випадку неможливості його нанесення на сам виріб.

Проте, обґрунтованих підстав неможливості нанесення на продукцію побутового використання (м'ясорубки, пральні машини, чайники тощо) Національного знаку відповідності, позивач суду не надав.

Надані суду в якості доказів наявності Національного знаку відповідності копії фотографій не беруться судом як належний та допустимий доказ, оскільки з них неможливо встановити, коли саме вони були зроблені.

Окрім того, на деяких фотографіях Національний знак відповідності наклеєний окремо, поверх етикетки або маркування із серійним номером (т.2, а.с. 49, 53, 54, 55, 56, 57, 58) або з наданих фотокопій вбачається, що товари співпадають по моделі (т.2, а.с. 54), однак неможливо ідентифікувати товар за артикулом. Доказів наявності Національного знаку відповідності на товарах, вказаних у позиціях 4, 6, 7, 9, 10 акту перевірки, позивачем не надано взагалі.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно були встановленні порушення норм Закону №2735-VI, які підтвердились в ході розгляду адміністративної справи, а надані докази та пояснення позивача не дають підстави вважати, що дії по винесенню постанови про накладення штрафних санкцій та сама постанова є протиправними.

Щодо вимог позивача про скасування рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 20 грудня 2013 року №000079 та від 16 січня 2014 року №000002, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону 2735-VI, у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, не складено декларацію про відповідність, якщо її складання передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, декларацію про відповідність складено з порушенням встановлених вимог або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Згідно зі статтею 30 Закону № 2735 обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону); 2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).

Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб'єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов'язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за рахунок суб'єкта господарювання, внаслідок дій чи бездіяльності якого продукція стала такою, що не відповідає встановленим вимогам.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про: 1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування); 2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

Органами ринкового нагляду у випадках, передбачених Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», можуть також застосовуватися обмеження введення в обіг або розповсюдження продукції.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 33 Закону № 2735-VI до прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб'єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.

Суб'єкт господарювання, якого стосується проект рішення, має право надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. Цей строк може бути продовжено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням відповідного суб'єкта господарювання.

Судом встановлено, що при оформленні результатів перевірки, відповідач в межах наданих йому повноважень виніс проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та надав строк для усунення виявлених порушень до 19 грудня 2013 року (т.1, а.с. 127-128).

Оскільки станом на 20 грудня 2013 року до інспекції не надходило повідомлень про вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень, відповідачем прийняте рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №000079, яким позивача зобов'язано до 17 січня 2014 року вжити заходів щодо приведення продукції, вказаної в акті перевірки у відповідність із встановленими вимогами (т.1, а.с. 133).

Рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 3 лютого 2014 року №000034 Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 20 грудня 2013 року №000079 - скасоване у зв'язку із виконанням позивачем встановленим ним вимог, а тому предмет спору у цій частині вимог - відсутній.

З приводу вимог про скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 16 січня 2014 року №000002, то суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення, у зв'язку із наступним.

Рішенням про відбір зразків продукції від 6 грудня 2013 року №1 з метою проведення експертизи (випробування) відповідачем відібрано три зразки продукції, що вказані в позиціях 4, 8, 9 акту перевірки про що складено акт №000040 від 6 грудня 2013 року. (т.1, а.с. 134).

За результатами випробовувань, що оформлені протоколами №2776-1-2013 (т.1, а.с. 137-150) та №2777-1-2013 (т.2, а.с. 151-132) встановлено, що відібрані зразки продукції, а саме: фен HDP210 (пункт 4 акту перевірки) та чайник електричний Elenberg HK8750 (пункт 8 акту перевірки), не відповідають вимогам ДСТУ ІЕС 60335-2-23:2006 «Прилади побутові та аналогічні електричні. Безпека. Додаткові вимоги до приладів для догляду за шкірою та волоссям» та ДСТУ ІЕС 60335-2-15:2006 «Прилади побутові та аналогічні електричні. Безпека. Додаткові вимоги до приладів для нагрівання рідини».

Оскільки виявлення контролюючим органом невідповідності продукції встановленим вимогам є достатньою підставою для вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення №000002 від 16 січня 2014 року.

При цьому судом враховано, що зміст повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 30 січня 2014 року №007-1/30-01-2014юр не містить будь-яких доказів, що свідчили б про усунення невідповідностей відібраних зразків вимогам ДСТУ, а результати випробувань у ході розгляду справи спростовані не були. (т.1, а.с. 176-178).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що Інспекцією доведено законність та обґрунтованість своїх рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 1644,30 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (ідентифікаційний код юридичної особи 32498133) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2014 року.