Постанова № 41973242, 11.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 р. Справа № 804/19219/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засіданняЗахарчук Н. В. Кузнецов С.М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2014 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську рад (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську рад з приводу невиплати ОСОБА_3 грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію у розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст.37 Закону України «Про державну службу»;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську радна користь ОСОБА_3 грошову допомогу державним службовцям при виході на пенсію, що передбачена ст.37 Закону України «Про державну службу»в розмірі 9600 (дев'ять тисяч шістсот грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 вийшла на пенсію як державний службовець та має стаж роботи на державній службі понад 10 років, тому їй повинна виплачуватися грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. Також ОСОБА_3 зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 26.11.2013 р. №11-рп/2013 надано офіційне тлумачення, що державний службовець у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КзПП України має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Відповідач подав заперечення на позов, в яких вказує, що зважаючи на те, що підставою для звільнення ОСОБА_3 за п. 2 ч. 1 ст. 40 КзПП України не є вихід на пенсію, то їй як державному службовцю не виплачується, передбачена ст. 37 Закону України «Про державну службу», грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. Також Управління праці та соціального захисту Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради пояснює, що на момент звернення ОСОБА_3 до Управління рішення Конституційного Суду України від 26.11.2013 р. №11-рп/2013 ще не набрало законної сили, а на момент звернення ОСОБА_3 вдруге трудові відносини з нею фактично були припинені, що унеможливлює проведення будь-яких виплат. Просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач в судове засідання не з'явилась, у своїй позовній заяві просила здійснювати розгляд позовної заяви в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав до суду клопотання, в якому просив суд здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3, у період з травня 2011 р. по 29.08.2011 р. перебувала на державній службі працюючи в Управлінні праці та соціального захисту Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради та на час звільнення обіймала посаду головного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання всіх видів соціальної допомоги, мала 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах відповідної сьомої категорії посад.

29.08.2011 р. наказом начальника Управління праці та соціального захисту Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради №331 - К від 29.08.2011 р. ОСОБА_3 звільнено з посади головного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання всіх видів соціальної допомоги, на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а саме за невідповідність займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.

Відповідно до ч. ч. 1, 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній станом на 21.10.2013 р.) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Дана стаття передбачає виплату грошової допомоги, яка залежить від двох умов, а саме: виходу державного службовця на пенсію та наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 працювала на державній службі у період 03 січня 1996 року по 29 серпня 2011 рік, отже стаж державної служби становить 15 років.

Відповідно до Довідки №2193/10-15-2 від 10.10.2011 р. Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська та пенсійне посвідчення серії ААЖ №059168, копії яких наявні у справі, підтверджують перебування ОСОБА_3 з 30.08.2011 р. на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська та отримання нею пенсії згідно Закону України "Про державну службу".

Також Довідкою №2385 від 27.10.2014 р. Управління праці та соціального захисту Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради підтверджено, що посадовий оклад ОСОБА_3 на момент звільнення становив 960, 00 грн.

Право ОСОБА_3 на одержання пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» Управлінням праці та соціального захисту Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради не заперечується.

Таким чином, суд, приймаючи до уваги те, що на момент звільнення у ОСОБА_3 були всі умови для призначення їй пенсії за Законом України «Про державну службу», а також за наявності стажу державної служби понад 10 років, вважає, що визначаючи право державних службовців на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу" у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років, дана норма законодавства не містить будь-яких інших особливих умов або виключень щодо її застосування.

Обмеження дії вказаної норми у випадку звільнення державного службовця за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, не ґрунтується на жодній нормі законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»гарантовано право особи на достроковий вихід на пенсію, зокрема, у випадку розірвання трудового договору за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я.

Таким чином, у даному випадку таке право ОСОБА_3 реалізовано, і це не є перешкодою для отримання, передбаченої ст. 37 Закону України «Про державну службу», грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 26.11.2013 р. №11-рп/2013 у справі №1-14/2013 роз'яснено, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України "Про державну службу".

Рішення Конституційного Суду України є остаточним і не підлягає оскарженню (ст. 63 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 достроково вийшла за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства, мала стаж державної служби більше 10 років, а також враховуючи рішення Конституційного Суду України від 26.11.2013 р. №11-рп/2013 у справі №1-14/2013, суд вважає неправомірними дії Управління праці та соціального захисту Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради з приводу невиплати ОСОБА_3 грошової допомоги при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», оскільки ця разова виплата не пов'язана з досягненням пенсійного віку, а також стягує з Управління праці та соціального захисту Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_3 грошову допомогу при виході на пенсію, що передбачена ст. 37 Закону України «Про державну службу», в розмірі 9600, 00 грн. (місячний посадовий оклад 960, 00 грн. *10 місяців).

Керуючись ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання протиправними дій та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську рад з приводу невиплати ОСОБА_3 грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію у розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст.37 Закону України «Про державну службу».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську радна користь ОСОБА_3 грошову допомогу державним службовцям при виході на пенсію, що передбачена ст.37 Закону України «Про державну службу»в розмірі 9600 (дев'ять тисяч шістсот грн.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук